Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Куренков Є.С.
№ 22-ц/796/3693/2016 Доповідач - Борисова О.В.
справа № 2-2779/12
м. Київ
18 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Гаращенка Д.Р., Ратнікова В.М.
при секретарі: Мовчан О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2012 року про часткове задоволення заяви про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-
В листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просив стягнути з ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 841436 грн. 35 коп., пеню в сумі 12122665 грн. 21 коп., відсотки в сумі 12869 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 49819 грн. 09 коп. та інфляційну складову в сумі 128939 грн. 15 коп.
22.02.2012 року позивачем до суду була подана заява про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.
Обгрунтовуючи вказану заяву позивач посилався на те, що що між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач надав у борг відповідачу грошові кошти в розмірі 112500 доларів США, що станом на 17.10.2011 року відповідно до курсу НБУ становить 897266 грн. 25 коп.
Проте відповідач може здійснити відчуження майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.07.2012року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду, скасувати заходи забезпечення позову вжиті Дарницьким районним судом м. Києва на підставі ухвали від 27.07.2012 року та скасувати арешт накладений Дарницьким районним судом м. Києва на квартиру АДРЕСА_1
Зазначає, що апелянт не є особою, яка брала участь у розгляді даної справи, проте вона вважає вказану ухвалу суду першої інстанції такою, що порушує її права та законні інтереси.
Вказує, що 05.11.2010 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики на суму 338800 грн., того ж дня між нею ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, згідно з яким виконання зобов'язання, що виникло у позичальника на підставі договору позики від 05.11.2010 року було забезпечене переданою в іпотеку квартирою АДРЕСА_1
Про вказане обтяження нерухомого майна 05.11.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 було внесені відомості до Державного реєстру іпотек.
Вважає, що ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру, що була предметом договору іпотеки, було порушено права апелянта як іпотеко держателя.
В судовому засідання представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце і час судового засідання. Позивач подав до суду клопотання в якому просив не розглядати справу у його відсутності, у звязку з хоробою.
Колегія суддів дане клопотання відхиляє, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин та вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника апелянта, обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Частиною 3 ст.151 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень викладених в п.п.1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Колегія суддів вважає, що даний вид забезпечення позову, а саме накладення арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 є співмірним із заявленими позовними вимогами тасуд дійшов до вірного висновку про те, що не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Доводи апелянта про те, що на момент постановлення ухвали суду про забезпечення позову квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку колегія суддів не приймає до уваги, оскільки передача відповідачем майна в іпотеку на забезпечення іншого зобов'язання не є перешкодою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно боржника по даній справі.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи наявність даного арешту не перешкоджало апелянту зареєструвати її право власності на вказану квартиру на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів виданого 12.07.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.11.2015 року.
ОСОБА_1, як новий власник вказаної квартири АДРЕСА_1 не позбавлена права звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою щодо скасування заходів забезпечення позову.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваної ухвали не впливають.
Таким чином ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 27.07.2012 року постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді