03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №754/5045/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/1100/2016 /2014
Головуючий у суді першої інстанції: Лісовська О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І.
12 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А. при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення,-
ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про виселення без надання іншого жилого приміщення. Посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідач є його батьком, якого він зареєстрував у вказаній квартирі у травні 2007 року. Реєстрацію здійснив у зв'язку з тим, що батько жебракував, зловживав спиртними напоями та потребував допомоги, протягом декількох років позивач допомагав батькові позбавитися алкогольної залежності. Після нещасного випадку у 2013 році, позивач отримав значні опіки тіла, потребував догляду та сторонньої допомоги, у зв'язку з чим деякий час не проживав у власній квартирі. В цей час разом з відповідачем у спірній квартирі стала проживати ОСОБА_7. На даний час ОСОБА_4 веде антисоціальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями та порушує громадський порядок, систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим проживання у квартирі позивача та його сім'ї.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзіОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким виселити ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення. Посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судом зроблені помилкові висновки відносно відсутності доказів порушення відповідачем правил співжиття. Крім того, невірний висновок суду відносно того, що відповідача позбавляють житла, так як він перебуває у шлюбі і може проживати у своєї дружини за адресою: АДРЕСА_2. Також судом не надано належної оцінки доказам стосовно того, що ОСОБА_3 є одноособовим власником спірної квартири, є інвалідом 1 групи з ураженням опорно - рухового апарату та потребує стороннього догляду, безпідставні звернення відповідача до правоохоронних органів із заявами про його побиття сином негативно впливають на стан здоров'я позивача.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а частиною 4 цієї статті встановлено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього кодексу (дружина наймача, їх діти і батьки, а також членами сім'ї наймача можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство).
За умовами ст.157 ЖК України, членів сім'ївласника жилого будинку(квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до п.3 ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений в праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'їабо інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирічи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі - продажу від 27.04.2007 року (а.с.9-10,11).
Згідно довідки Форми № 3 від 27.02.2015р. у вказаній квартирі з 2007 року зареєстровані ОСОБА_3 - власник особового рахунку та його батько ОСОБА_4, а з 2015 року ОСОБА_5 - дружина позивача (а.с.13).
Судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_4 зареєстрований у спірній квартирі за згодою ОСОБА_3.
За умовами ст.60 ЦПК України, кожна стороназобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини, на які посилається ОСОБА_3, як на підставу виселення відповідача з квартири не підтверджені належними та допустимими доказами. А наявність конфлікту між сторонами не є підставою для правомірного виселення з урахуванням вимог ст.116 ЖК України.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-