11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження №12015100090004514 відносно -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року, -
Цим вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України та йому призначено покарання за ч.1 ст. 309 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі, за ч.2 ст. 307 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить на праві власності. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке належить на праві власності.
Справа: 11-кп/796/2072/2015
Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1 .
Як встановив суд, обвинувачений ОСОБА_7 на початку червня 2015 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці в м. Києві, у невстановленої досудовим розслідуванням особи незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс для власного вживання, без мети збуту, після чого, став його незаконно зберігати без мети збуту як при собі, так і у підсобному приміщенні четвертого поверху буд. № 29 по вул. М. Кривоноса у м. Києві. Надалі, ОСОБА_7 за допомогою виготовленого саморобним способом пристрою вжив частину наркотичного засобу - канабісу, а пристрій з нашаруваннями наркотичного засобу - екстракту канабісу продовжив незаконно зберігати без мети збуту до вилучення 25.06.2015 року. Маса наркотичного засобу - екстракту канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 0,501 г.
Крім того, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс і психотропну речовину - амфетамін, які став незаконно зберігати з метою збуту.
Після чого, 09.06.2015 року, приблизно о 16.30 год., ОСОБА_7 , знаходячись по пр-ту Повітрофлотському, 31 у м. Києві, за попередньою домовленістю зустрівся з особою під вигаданими анкетними даними « ОСОБА_10 », від якого отримав гроші в сумі 650 грн. за збут особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу і психотропної речовини - амфетаміну. Після чого, в цей же день, приблизно о 17.30 год., ОСОБА_7 зустрівся з особою під вигаданими анкетними даними « ОСОБА_10 » біля буд. № 29 по вул. М. Кривоноса у м. Києві і передав останньому два пакетики з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом і психотропною речовиною - амфетаміном, тим самим збув особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс та психотропну речовину - амфетамін.
Маса вилученого у особи під вигаданими анкетними даними « ОСОБА_10 » особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 0,49 г., маса вилученої у « ОСОБА_10 » психотропної речовини - амфетаміну, в перерахунку на суху речовину, становить 0,279 г.
Крім того, ОСОБА_7 25.06.2015 року, приблизно о 16.40 год., знаходячись по вул. М. Кривоноса, 29 у м. Києві, за попередньою домовленістю зустрівся з особою під вигаданими анкетними даними « ОСОБА_10 », від якого отримав гроші в сумі 750 грн. за повторний збут особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу. Після чого, в цей же день, приблизно о 17.25 год., ОСОБА_7 зустрівся з особою під вигаданими анкетними даними « ОСОБА_10 » біля буд. №25 по вул. М. Кривоноса у м. Києві і передав останньому три пакетики з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, тим самим повторно збув особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс.
Маса вилученого у особи під вигаданими анкетними даними « ОСОБА_10 » особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 1,64 г.
На вказаний вирок захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеності вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, просить змінити вирок суду та шляхом застосуванням положень ст.ст. 69, 75 КК України призначити ОСОБА_7 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 307 ч.2 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим внаслідок суворості. При цьому звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_7 визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем навчання і проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває. Зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», та при призначенні покарання не належно оцінив ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані, що характеризують особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також ту обставину, що даний злочин було скоєно внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, а саме смерті його бабусі та тяжкого захворювання його дідуся на «рак», у зв'язку з чим необхідно було проводити тривале і дороге лікування, внаслідок чого з'явились великі борги, а тому зважаючи на ці обставини, захисник просить призначити ОСОБА_7 більш м'яке покарання ніж передбачено законом та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги і просили змінити вирок та пом'якшити призначене покарання; думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження №12015100090004514 та викладені в апеляційній скарзі доводи, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, суд розглянув дане кримінальне провадження у відповідності з вимогами ч.3 ст. 349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинах, дав детальні пояснення з приводу обставин їх вчинення, а тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин, згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.
Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 307 КК України хоча і не виходить за межі, встановлені відповідною частиною цієї статті Кримінального кодексу, але за своїм розміром, з урахуванням тяжкості злочину, конкретних обставин його вчинення та особи обвинуваченого, є явно несправедливим внаслідок суворості.
Так, згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових злочинів.
Вирішуючи питання яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому та визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суд виходив з класифікації злочинів, яка передбачена у статті 12 КК України, відповідно до якої, поставлене у провину обвинуваченому ОСОБА_7 діяння, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, дійсно віднесено до категорії тяжкого злочину. Проте, суд залишив поза увагою обставини його вчинення, про які зазначав обвинувачений, що після смерті бабусі, яка померла від онкологічного захворювання, він доглядає за онкохворим дідусем та через його тривале і дороге лікування погодився на пропозицію свого знайомого хлопця на ім'я ОСОБА_11 придбати для нього канабіс та амфітамін, з метою залишити собі невелику суму грошей за посередницькі послуги та придбавши наркотичні засоби у іншої особи, двічі передавав їх ОСОБА_11 , залишаючи собі різницю 70 грн.
Крім того, колегія суддів зважає на особу ОСОБА_7 , його молодий вік, бездоганну поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем навчання, виключно позитивні характеристики, який на спеціальних обліках не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, у 2014 році закінчив навчання у ІНФОРМАЦІЯ_2 та має вищу освіту. При цьому, ОСОБА_7 щиросердно розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, який вчинив внаслідок збігу тяжких сімейних обставин через хворобу дідуся. Проте ці обставини, при призначенні обвинуваченому покарання, недостатньо були враховані судом.
Отже, відсутність обставин, що обтяжують покарання та наведені пом'якшуючі покарання обставини, на думку колегії суддів істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та у сукупності з даними про особу ОСОБА_7 дають підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Оскільки в силу ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення особи та запобігання вчиненню нових злочинів, колегія суддів, з огляду на вищевикладене, враховуючи принцип індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, вважає можливим пом'якшити призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, шляхом застосування ст. 69 КК України, згідно вимог якої та приписів, що містяться у п. 8 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу України за цей злочин, може мати місце за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Таким чином, приймаючи рішення про пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_7 основного покарання за ч.2 ст. 307 КК України шляхом застосування вимог передбачених ст. 69 КК України, колегія суддів, з урахуванням конкретних обставин, за яких було вчинено злочин, даних про особу обвинуваченого, його молодого віку, щиросердного каяття та активного сприяння розкриттю злочину, позитивних характеристик у суспільстві та побуті, збігу тяжких сімейних обставин через хворобу дідуся, стану здоров'я обвинуваченого, який згідно виписки з медичної картки (а.с.58-59) має гіпертонічну хворобу та гіпертрофічні зміни у лівому шлуночку серця, сукупність яких колегія суддів вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та вважає можливим пом'якшити призначене йому за вироком суду покарання за ч.2 ст. 307 КК України, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, а тому вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає зміні та пом'якшення покарання за ч.2 ст. 307 КК України до 4-х років позбавлення волі.
Крім того, згідно вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого від відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому, застосування цієї норми закону може мати місце лише у тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Такими умовами і підставами колегія суддів вважає наявність у ОСОБА_7 постійного місця проживання в м. Києві, повне визнання своєї вини та щире каяття, стан його здоров'я, виключно позитивні характеристики і те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також інші наведені вище обставини, сукупність яких свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання і дає підстави для застосування вимог ст. 75 КК України та звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на три роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.
Отже, на глибоке переконання колегії суддів, таке покарання, як захід державного примусу, буде відповідати принципу індивідуалізації покарання та положенням ст. 50, 65 КК України, а також буде справедливим по відношенню до молодої особи ОСОБА_7 , яке буде сприяти його перевихованню та не вчиненню нових правопорушень у майбутньому.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - в частині призначеного покарання змінити.
Пом'якшити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України до 4-х років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного цим вироком за ч.1 ст. 309 КК України у виді одного року позбавлення волі, більш суворим покаранням за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4(чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на три роки та відповідно до вимог ст.76 КК України покласти на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти КВІ про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в КВІ.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3