"24" лютого 2016 р. Справа № 920/1158/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А., суддя Плахов О.В.
при секретарі Катренко І.С.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 19.10.2015р. ;
1-го відповідача - ОСОБА_2 - на підставі довіреності №10-19/17-Д/10 від 15.02.2016р.,
2-го відповідача - ОСОБА_3С .- на підставі довіреності від 31.12.2015р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Енергосервіс", м. Охтирка (вх. №63 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2015р. у справі № 920/1158/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергосервіс", м. Охтирка, Сумська область,
до 1-го відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго", м. Суми,
до 2-го відповідача: Публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш", м. Охтирка, Сумська область,
про визнання договору недійсним
Рішенням господарського суду Сумської області від 01.12.2015р. у справі №920/1158/15 (головуючий суддя Джепа Ю.А., суддя Зражевський Ю.А., суддя Яковенко В.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Енергосервіс" до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго", Публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш" про визнання недійсним договору поруки від 25.02.2015р. №2502/7.
Рішення суду з посиланням на статті 203, 204, 215, 233 Цивільного кодексу України та статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що позивачем не було доведено порушення його прав внаслідок укладення договору поруки №2502/07 від 25.02.2015р. та не доведено, що спірний договір було вчинено під впливом тяжких обставин.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Торговий Дім Енергосервіс" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2015р. у справі № 920/1158/15 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договір поруки № 2502/7 від 25.02.2015р.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що спірним договором забезпечене недійсне зобов'язання, а сам договір поруки від 25.02.2015р. №2502/7 було вчинено позивачем під впливом тяжких обставин та на невигідних умовах. Крім того, частина зобов'язань за спірним договором не підтверджена та безпідставно включена - договором поруки забезпечено грошове зобов'язання, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.10.2012р. по 20.11.2012р., з 20.01.2015р. по 20.02.2015р. у сумі 28 502,94грн. в т.ч. ПДВ, та за реактивну електроенергію, яка виникла з 20.10.2012р. по 20.12.2012р. 9252,79 грн. в т.ч. ПДВ.; оскільки ПАТ "Сумиобленерго", будучи кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Нафтопроммаш", не заявляв своїх поточних кредиторських вимог на вказані суми в межах ліквідаційної процедури, чим забезпечив собі погашення поточних кредиторських вимог. Також зазначає, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки поданому клопотанню про витребування доказів.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 10.02.2016р.
04.02.2015р. ПАТ "Сумиобленерго" подано до Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1405), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Торговий Дім Енергосервіс" відмовити, рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2015р. у справі № 920/1158/15 залишити без змін.
У відзиві від 08.02.2016р. (вх.№ 1468) ПАТ "Нафтопроммаш" підтримує доводи апеляційної скарги позивача.
10.02.2016р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про витребування доказів (вх.№1594), в якому просить витребувати у ПАТ "Сумиобленерго" та в Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок -Енергія" належним чином засвідчені копії документів щодо доручень, направлених на адресу власника мереж ТОВ "Брок -Енергія" на припинення та поновлення постачання електричної енергії на об'єкт електропостачання за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 1, а також засвідчені копії документів про виконання чи невиконання ТОВ "Брок -Енергія" вказаних доручень ПАТ "Сумиобленерго" за період з 01.10.2014р. по 31.03.2015р., у випадку відсутності вказаних документів - надати письмові пояснення щодо цього факту.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 10.02.2016р. оголошувалась перерва до 12:00 год. 24.02.2016р.
19.02.2016р. до Харківського апеляційного господарського суду від ПАТ "Сумиобленерго" надійшло клопотання, в якому він повідомляв суд про те, що його уповноважений представник 24.02.2016р. зайнятий у судовому засіданні з розгляду іншої справи у господарському суді Сумської області. Зазначає, що бажає прийняти участь в судовому засіданні 24.02.2016р. з розгляду справи 920/1158/15, у зв'язку з чим просить забезпечити проведення судового засідання 24.02.2016р. о 12:00 годині в режимі відеоконференції. Повідомляє, що найближчий суд, до якого у вказаний день може прибути його уповноважений представник, є господарський суд Сумської області.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді доповідача) Шутенко І.А. у відпустці проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/1158/15.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу для розгляду даної справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А., суддя Плахов О.В.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2016р. відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "Сумиобленерго" про надання можливості його представнику взяти участь в судовому засіданні 24.02.2016р. о 12:00 годині у режимі відеоконференції у зв'язку з відсутністю технічної можливості.
22.02.2016р. ПАТ "Сумиобленерго" подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі (вх.№ 2056).
24.02.2016р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду пояснення до апеляційної скарги (вх.№2134).
24.02.2016р. о 12:03 годині розгляд справи розпочато спочатку.
Представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договір поруки № 2502/7 від 25.02.2015р.
Представник другого відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити у повному обсязі.
Представник першого відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду першої інстанції цілком обґрунтованим та законним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін у судове засідання з'явились і надали пояснення у справі в обґрунтування своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Судова колегія розглянула подане апелянтом клопотання про витребування доказів та встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до місцевого господарського суду було подано аналогічне клопотання про витребування доказів ( а.с.18 т.2).
Ухвалою господарського суду Сумської області було задоволено клопотання та витребувано (за наявності) належним чином засвідчені копії документів щодо доручень, направлених на адресу власника мереж ТОВ "Брок -Енергія" на припинення та поновлення постачання електричної енергії на об'єкт електропостачання за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 1, а також засвідчені копії документів про виконання чи невиконання ТОВ "Брок -Енергія" вказаних доручень ПАТ "Сумиобленерго" за період з 01.10.2014р. по 31.03.2015р.
На виконання вказаного клопотання, ПАТ "Сумиобленерго" та ТОВ БРОКЕНЕРГІЯ, яке є правонаступником ТОВ "Брок -Енергія", надали письмові пояснення, у яких зазначили про відсутність у них документів, витребуваних судом (а.с.32-33).
Колегія суддів зазначає, як визначено пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , згідно з частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3,4,6,8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.
Враховуючи що місцевим господарським судом було задоволено таке клопотання; ПАТ "Сумиобленерго" та ТОВ БРОКЕНЕРГІЯ, яке є правонаступником ТОВ "Брок -Енергія", надали письмові пояснення про відсутність у них документів, витребуваних судом, апелянтом не подано доказів наявності витребуваних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення наданого клопотання.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2014р. під час здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ПАТ "Нафтопроммаш" (продавець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, загальною площею 1 349,90кв.м., що знаходиться за адресою Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійска, 1, блок 4 з ТОВ "Торговий Дім Енергосервіс" - покупець (а.с. 12-13 т.1).
15.04.2014р. між ПАТ "Нафтопроммаш" (продавець) та ТОВ "Торговий Дім Енергосервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, загальною площею 1 384,10кв.м., що знаходиться за адресою Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійска, 1, блок 5 (а.с. 14-15 т.1).
15.04.2014р. між ПАТ "Нафтопроммаш" (продавець) та ТОВ "Торговий Дім Енергосервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, загальною площею 207,3в.м., що знаходиться за адресою Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійска, 1, блок 3 (а.с. 16-17 т.1).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 24.02.2016р., в подальшому вказані приміщення було здано в оренду (а.с. 80-172 т.1)
15.09.2014р. між ПАТ "Нафтопроммаш" (продавець) та ТОВ "Торговий Дім Енергосервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна №14/001 (далі- договір) (а.с. 19 т.1 ).
Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає енергетичне обладнання (надалі майно), перелік якого, кількість та ціна визначені в Додатку №1, який являється невід'ємною частиною цього договору.
02.10.2014р. позивач звернувся до ПАТ "Сумиобленерго" з заявою №14 про укладення договору про постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок по об'єкту за адресою в м. Охтирка, вул. Червоноармійська, б.1 (а.с. 20 т.1).
Листом від 08.10.2014р. № 90-09/2336 ПАТ "Сумиобленерго" повідомило про неможливість укладення договору у зв'язку з тим, що документи необхідні для укладення, подані не в повному обсязі та зазначено перелік документів,які необхідно надати (а.с. 21 т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, необхідний перелік документів було надано лише 26.02.2015р., що підтверджується листом ТОВ "Торговий Дім Енергосервіс" № 29 (а.с. 16 т. 2).
06.03.2015р. між ТОВ "Торговий Дім Енергосервіс" та ПАТ "Сумиобленерго" було укладено договір про постачання електричної енергії №1813766 (а.с.24-27 т.1).
Листом від 16.02.2015р. ПАТ "Нафтопроммаш" в особі ліквідатора ОСОБА_4 було повідомлено позивача про отримання попередження від філії "Охтирський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" про припинення постачання електроенергії у зв'язку з заборгованістю у розмірі 414 299,08грн. на об'єкти, що знаходяться за адресою м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 1 (за вказаною адресою знаходяться нежитлові приміщення придбані позивачем за договорами купівлі-продажу від 08.04.2014р., 15.04.2014р. 15.04.2014р.) (а.с.32-33).
16.02.2015р. позивачем було направлено ПАТ "Нафтопроммаш" лист №24, в якому просив повідомити щодо можливості виконання останнім грошових зобов'язань, у тому випадку, якщо поручитель виконає зобов'язання, передбачені договором поруки і сплатить заборгованість на користь ПАТ "Сумиобленерго". Крім того, просить повідомити суму визнаних судом кредиторських вимог ПАТ "Сумиобленерго", черговість їх погашення, а також зазначити, чи погашались дані вимоги банкрутом та якщо погашались, то в якій частині (а.с. 40 т.2).
Листом від 18.02.2015р. № 7 ПАТ "Нафтопроммаш" повідомило позивача, що з 20.09.2012р. перебуває у процесі ліквідації у зв'язку з банкрутством підприємства, погашення грошових зобов'язань перед позивачем уявляється неможливим, через недостатність грошових коштів. Щодо кредиторських вимог ПАТ "Сумиобленерго" повідомили, що ухвалою господарського суду Сумської області від 26.07.2012р. у справі №5021/321/12 визнано конкурсні вимоги ПАТ "Сумиобленерго" та внесено до реєстру вимог кредиторів у сумі 483 128,41грн. у тому числі: 457125,46грн. (плата за спожиту активну (397 146,17грн.) та реактивну енергію (47635,29грн.), інфляційні нарахування (7526,72 грн.), 3% річних (4817,28 грн) - четверта черга, 24889.95грн. (пеня) - шоста черга, 1113грн. (витрати пов'язані зі зверненням до суду) - перша черга, станом на 18.02.2015р. кредиторські вимоги ПАТ "Сумиобленерго" погашені частково у розмірі 78 087,80грн. (а.с. 41 т.2).
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 24.02.2016р. представник позивача пояснив, що знаючи про неможливість погашення ПАТ "Нафтопроммаш" грошових зобов'язань перед позивачем, було укладено договір поруки.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Енергосервіс" (поручитель), Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Нафтопроммаш" (боржник) укладено договір поруки №2502/7 (надалі - Договір) (а.с.22-23 т.1).
За умовами вказаного Договору ТОВ "ТД Енергосервіс" (поручитель) поручається перед ПАТ "Сумиобленерго" (кредитором) за виконання ПАТ "Нафтопроммаш" (боржником) в термін до 04.03.2015р. грошових зобов'язань по договору №1 від 15.09.2003р. "Про постачання електричної енергії" (філія "Охтирський район електричних мереж"), укладеного між кредитором та боржником (далі - основний договір), щодо сплати заборгованості в розмірі: 320 171,37 грн. в т.ч. ПДВ, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011 р. по 20.02.2012 р.; 28502,94грн. в т.ч. ПДВ, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.10.2012р. по 20.11.2012р., з 20.01.2015р. по 20.02.2015р.; 47 635,29грн. в т.ч. ПДВ, за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011р. по 20.02.2012р.; 9252,79 грн. в т.ч. ПДВ, за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові з 20.10.2012р. по 20.12.2012р .; 7 526,72грн. Інфляційних нарахувань, які нараховані за період з 20.12.2010р. по 01.03.2012р.; 4 817,28грн. 3% річних, період нарахування яких становить з 20.01.2011р. по 01.03.2012р.; 24 889,95 грн. пені, яка нарахована за період з 20.01.2011р. по 01.03.2012р. за неналежне виконання грошових зобов'язань по основному договору (пункт 1.1.).
Як зазначає позивач, договір поруки №2502/7 від 25.02.2015р. було укладено під впливом тяжких обставин, в усній формі першим відповідачем було зазначено про обов'язковість укладення вказаного договору, для подальшого укладення договору про постачання електричної енергії від 06.03.2015р.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлений принцип правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі-Постанова) встановлено, що в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України, встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.
Однак, як встановлено місцевим господарським судом, так і під час апеляційного провадження, позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, що зміст правочину суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що особа, яка вчиняла правочин, не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, що волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Щодо доводів апелянта, що укладення договору поруки пов'язане з існуванням тяжких обставин (у розумінні апелянта - небажання першого відповідача укласти договір про постачання електричної енергії), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" , у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.
Статтею 638 Цивільно кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досяги згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що ПАТ "Сумиобленерго" необґрунтовано відмовило в укладенні договору про постачання електричної енергії .
Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Пунктом 1.1 Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією" (далі - ПКЕЕ) передбачено, що ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
Відповідно до пункту 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Пунктом 5.5. ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, зокрема:
- договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно);
Відповідно до пункту 5.4 ПКЕЕ для укладення договору про постачання електричної енергії, заявник (споживач, (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації , зокрема і такі документи:
- заявку на очікуваний обсяг споживання електричної енергії та величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми,
Отже, для досягнення згоди за істотними умовами і укладення договору про постачання електроенергії саме позивач мав обов'язок надати документи, визначені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією".
Із матеріалів справи вбачається, що до заяви №14 від 02.10.2014р. про укладення договору про постачання електричної енергії, з якою позивач звернувся до ПАТ "Сумиобленерго", не було додано заявки на очікуваний обсяг споживання електричної енергії, яка є необхідною для визначення договірних величин споживання електричної енергії, що є істотною умовою договору про постачання електричної енергії.
Вказана заявка позивачем була надана лише разом із заявою № 27 від 17.02.2015р.(а.с. 14 т. 2).
Як зазначає позивач, вказана заявка на очікуваний обсяг споживання електричної енергії була надана разом з заявою №14 від 02.10.2014р., однак вказані обставини не підтверджуються матеріалами справи.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 24.02.2016р. представником першого відповідача було надано для огляду суду оригінал заяви №14 від 02.10.2014р., в якому відсутня заявка на очікуваний обсяг споживання та оригінал заяви про укладення договору про постачання електричної енергії від 17.02.2015р. №27 з переліком документів для укладення договору.
Крім того, відповідно до пункту 5.6 ПКЕЕ, невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії зокрема, є акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
Вказану інформацію позивач надав ПАТ "Сумиобленерго" лише 26.02.2015р., що підтверджуються листом від 26.02.2015р. № 29 (а.с. 16 т. 2).
Пунктом 5.3 ПКЕЕ передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов'язаний надати на розгляд проект договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю до 150 кВт та протягом 14 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю 150 кВт та більше від дати прийняття від споживача документів, зазначених у пункті 5.4 ПКЕЕ.
Враховуючи положення пункту 5.3 ПКЕЕ, а також те, що документи, необхідні для укладення договору про постачання електричної енергії, позивачем було надано лише 26.02.2015р, договір було укладено 06.03.2015р., що спростовує доводи апелянта, що договір було укладено під впливом тяжких обставин. Апеляет не довів, що ним було здійснені всі дії, направлені на укладання договору про постачання електричної енергії ( щодо своечасного подання витребуваних для укладення договору документів, подання позову про спокукання укласти договір).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено тяжкої обставини, зокрема, небажання першого відповідача укласти договір про постачання електричної енергії.
Щодо доводів апелянта, про існування реальної загрози залишитись без електроенергії та попереджень першого відповідача щодо припинення постачання електричної енергії, колегія суддів зазначає.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач вказує на те, що мало місце неодноразове відключення електричної енергії у нежитлових приміщення, що знаходяться за адресою м. Охтирка, вул. Червоноармійська,1 (нежитлові приміщення придбані позивачем за договорами купівлі-продажу від 08.04.2014р., 15.04.2014р. 15.04.2014р.), що загрожувало повному припиненню господарської діяльності позивача, внаслідок розірвання орендарями укладених договір оренди нежитлових приміщень.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про електропостачання було укладено між ПАТ "Сумиобленерго" (першим відповідачам ) та ПАТ "Нафтопроммаш" (другим відповідачем) (а.с.239-244 т.1).
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 24.02.2016р. на запитання головуючого щодо періоду, в який відбувалось відключення електричної енергії, представник позивача пояснив, що відключення були ще у 2013 році до купівлі зазначених приміщень позивачем та за наявності заборгованості.
Щодо доводів апелянта, що ПАТ "Сумиобленерго" надсилало повідомлення про припинення постачання електричної енергії зловживаючи своїми правами та вказані дії були спрямовані на спонукання позивача укласти оспорюваний договір поруки, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 7.5 ПКЕЕ передбачено, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами (для споживача, який у встановленому законодавством порядку визнаний банкрутом, припинення повністю або частково постачання електричної енергії здійснюється без попередження у разі наявності від'ємного сальдо на особовому рахунку згідно з показаннями засобу обліку, крім випадків, коли такий споживач, щодо якого в установленому порядку вживаються заходи для запобігання банкрутству, здійснює своєчасний розрахунок поточної плати за спожиту електричну енергію, а погашення його заборгованості включено до заходів щодо забезпечення вимог кредиторів).
Отже, безпосереднє припинення електропостачання є правом енергопостачальника, яким він може скористатись або не скористатись.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Оскільки вказані нежитлові приміщення були придбані позивачем за договорами купівлі-продажу у квітні 2014 році, позивач звернувся з заявою про укладення договору про елетропостачання лише у жовтні 2014 році, то у разі відмови ПАТ "Сумиобленерго" в укладенні договору, мав право та можливість звернутися до суду з позовом про укладення договору. Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2016 р. пояснив суду, що позивач не звертався до суду з позовом до 1-го відповідача про зобов'язання укласти договір на постачання електроенергії.
Матеріалами справи не підтверджується факт укладання спірного договору поруки за тяжких обставин, позивачем не доведено наявність тяжкої обставини для позивача, що за відсутності договору поруки договір на постачання електроенергії не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах та відсутні докази вжиття позивачем усіх заходів щодо укладення договору про електропостачання, зокрема, відсутні докази своечасного подання всіх документів чи звернення позивача до суду з позовом про укладення договору.
Щодо доводів апелянта, що ПАТ "Сумиобленерго" будучи кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Нафтопроммаш" не заявляв своїх поточних кредиторських вимог до боржника на суми 28 502,94грн. за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.10.2012р. по 20.11.2012р., з 20.01.2015р. по 20.02.2015р.; 9252,79 грн. в т.ч. ПДВ, за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові з 20.10.2012р. по 20.12.2012р, колегія суддів зазначає, що вимогами чинного законодавства не передбачено включення до договору поруки лише визнаних судом та боржником кредиторських вимог. Позивач не довів, що зазначені суми та періоди були включені до умов договору поза його волею.
Щодо правомірності укладеного договору поруки, колегія суддів зазначає наступне.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в статті 3 Цивільного кодексу України
Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, зміст оскаржуваного правочину не містить умов, які б пов'язували його укладення та виконання з обов'язками і правами щодо укладення договору про постачання електричної енергії.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ПАТ "Сумиобленерго" є суб'єктом природних монополій, проте матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що перший відповідач відмовляв в укладені договору про постачання електроенергії ТОВ "Торговий Дім Енергосервіс", з підстав наявності боргу у ПАТ "Нафтопроммаш".
Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу, щодо наявності причинного зв'язку між фактом укладення договору поруки № 2502/7 від 25.02.2015р. та укладенням договору про постачання електричної енергії
Окрім того, колегія суддів зауважує, що позивачем не доведено відсутність вимог, передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України при укладені спірного правочину.
Договір поруки № 2502/7 від 25.02.2015р. підписаний повноважними представниками сторін, містить усі істотні умови для договору даного виду необхідні для його укладення та виконання.
Щодо невигідністі умов, на які вказує позивач (безоплатність поруки, короткий строк виконання ПАТ "Нафтопроммаш" своїх зобов'язань, сумнів щодо задоволення вимог позивача в разі виконання ним зобов'язань ПАТ "Нафтопроммаш"), колегія суддів зазначає, що умови договору поруки є результатом досягнення згоди всіх сторін цього правочину, отже доводи апелянта є необґрунтованими. До того ж про них заявив апелянт лише після порушення справи про стягнення заборгованості за договором поруки.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2015р. у справі № 920/1158/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Енергосервіс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2015р. у справі № 920/1158/15 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 29.02.2016р.
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Пуль О.А.
Суддя Плахов О.В.