79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" лютого 2016 р. Справа №909/1194/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді:ОСОБА_1
Суддів: Мельник Г.І.
ОСОБА_2
при секретарі: Гарматі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", м.Калуш, Івано-Франківська область
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2015р. (суддя Шкіндер П.А.)
у справі №909/1194/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт", с.Стадниця, Вінницька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", м.Калуш, Івано-Франківська область
про стягнення 1 097 426,12грн, з яких основна заборгованість становить 977 450,00грн, пеня - 20 808,71грн, 3% річних - 1 422,41грн, штрафу 97 745,00грн, що утворилась внаслідок невиконання договору поставки борошна №0511 від 15.03.2013року
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 по довіреності б/н від 18.01.2016р.
від відповідача (апелянта): не з'явився
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2015р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт", с.Стадниця Вінницька область про стягнення 1 097 426,12грн. заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", м.Калуш, Івано-Франківська область задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компани", м.Калуш, Івано-Франківська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт", с.Стадниця, Вінницька область Вінницький 917 150,00грн. - основного боргу, 20 808,71грн. - пені, 1 422,41грн. -3 % річних, 72 885,00 грн. - штрафу та 15 855,81грн. судового збору. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компани", м.Калуш, Івано-Франківська область 24 860,00грн. штрафу - відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", м.Калуш, Івано-Франківська область, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обстави, що мали значення для справи і просить його скасувати та прийняти нове рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене без урахування п.п.4.2, 6.3 укладеного між сторонами договору, в яких передбачено чіткі строки, з якого у позивача виникає право на нарахування відповідачу пені, штрафу, 3% річних та інфляції. Тому, вказане, на думку апелянта призвело до неправильного нарахування штрафних санкцій. Відтак, просить суд вимоги апеляційної скарги задовольнити, рішення суду скасувати та прийняте нове рішення у справі.
У судових засіданнях 25.01.2016р., 08.02.2016р. представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував усно та зазначив, що рішення суду є законним і підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача є лише засобом затягування стягнення з останнього заборгованості і задоволенню не підлягає.
Представник відповідача (апелянта) у судові засідання не з'явився, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджують наявні у справі поштові повідомлення про вручення відповідної ухвали суду (а.с.83-64). Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноважених представників суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався.
Відповідно ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.
Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 15.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані" (Покупець) укладено договір поставки борошна №0511 (далі по тексту - договір).
Згідно з п.1.1. договору, постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.
Розділом 4 передбачено ціну та порядок розрахунків за товар. Відповідно до п.4.2 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 22.12.2014р. до договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару відповідно до п.3.3. даного договору.
Одночасно п.6.3 договору, з урахуванням Протоколу розбіжностей від 15.03.2013р. до договору, у випадку порушення строків оплати, передбачених п.4.2 даного договору, понад 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми невиконаного грошового зобов'язання, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день порушення виконання зобов'язання, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною.
Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, поданих позивачем у підтвердження суми основного боргу, зокрема, копіям видаткових накладних, судова колегія дійшла до висновку, що станом на 19.10.2015р. сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 977 450,00грн. (21.10.2015р. подано позовну заяву до суду).
Відповідач проти вказаної суми заборгованості не заперечував, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки від 30.09.2015р. (а.с.22)
Однак, протягом розгляду справи в суді першої інстанції, а саме, за період з 10.11.2015р. по 20.11.2015р., відповідачем було сплачено основну заборгованість на загальну суму 60 000,00грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями з призначеннями платежу «оплата за сировину згідно договору №0511 від 15.03.2013р.» (а.с.64-69)
Колегія суддів не може погодитись із зазначеним у описовій частині оскаржуваного рішення суду щодо наявного у матеріалах справи клопотання позивача №111 від 16.11.2015р. про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 947 450,00грн., оскільки матеріали справи не містять відповідного клопотання. У матеріалах справи наявна довідка №111 від 16.11.2015р., в якій вказано, що станом на 16.11.2015р. сума заборгованості складає 947 500,00грн. (а.с.48). Однак, на думку колегії суддів, вказану довідку не можна вважати заявою про зменшення розміру позовних вимог у розумінні ст.22 ГПК України, а відтак, зазначене тлумачення судом першої інстанції поданої позивачем довідки про суму заборгованості, не відповідає дійсним обставинам справи.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ст.174 ГК України господарське зобов'язання виникає, зокрема, з господарського договору.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на вказані норми чинного законодавства, а також з урахуванням доказів, наявних у справі, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 917 150,00грн. Суд апеляційної інстанції вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 977 450,00грн. є підставною та підтверджується належними засобами доказування. Однак, з урахуванням часткової оплати відповідачем суми основної заборгованості, задоволенню підлягає сума основного боргу у розмірі 917 450,00грн., в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 60 000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1.ч.1 ст.80 ГПК України.
Укладеним між сторонами договором, зокрема, п.6.3, передбачено, що у випадку порушення строків оплати, передбачених п.4.2 даного договору, понад 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми невиконаного грошового зобов'язання, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день порушення виконання зобов'язання, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 ЦК України - це вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи умови укладеного між сторонами договору із протоколом розбіжностей та додатковою угодою, а також норми чинного законодавства України, колегія суддів не може погодитись із сумою штрафних санкцій, присудженою до стягнення з відповідача, оскаржуваним рішенням господарського суду Івано-Франківської області.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних, 10% штрафу та інфляційні згідно 9-ти видаткових накладних зі період з 17.08.2015р. по 16.09.2015р. Втім, обґрунтованими та доведеними належними засобами доказування є нарахування пені, 3% річних, штрафу та інфляції за видатковими накладними: РН-2047 від 17.08.2015р., РН-2082 від 19.08.2015р., РН-2103 від 20.08.2015р., РН-2134 від 25.08.2015р., РН-2176 від 28.08.2015р., РН-2202 від 01.09.2015р., РН-2236 від 03.09.2015р. За поставлений товар по видаткових накладних РН-2368 від 15.09.2015р., РН-2377 від 16.09.2015р. не може бути нараховано пеню, штраф, 3% річних та інфляційні, оскільки відповідно до умов п.6.3, укладеного між сторонами договору, у позивача станом на момент звернення з позовною заявою до суду не настало право їх нарахування. Тому, господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10% штрафу у сумі 72 885,00грн., однак зробив невірний розрахунок пені та 3% річних.
Відтак, з огляду на зазначене та проведений перерахунок пені та 3% річних, колегія судів зазначає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 13 383,54грн. - пені та 912,51грн. - 3% річних. Індекс інфляції за вказаний період дорівнює 0.
Враховуючи викладене вище, рішення господарського суду Івано-Франківської області винесене з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а тому підлягає частковому скасуванню. Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог позивача, проте внаслідок допущення судом першої інстанції арифметичної помилки у визначенні суми основного боргу, яка підлягає до стягнення та здійсненого перерахунку сум пені та 3% річних, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає: основний борг у сумі 917 450,00грн., пеня у сумі 13 383,54грн., 3% річних у сумі 912,51грн., штраф у сумі 72 885,00грн. В частині стягнення основного боргу у сумі 60 000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню.
В частині відмови у стягненні штрафу в сумі 24 860,00грн. оскаржуване рішення суду залишається без змін.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження та частково спростовують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. В той же час, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", м.Калуш, Івано-Франківська область є обґрунтованими та доведеними позивачем, однак з урахуванням доказів, наявних у матеріалах справи, підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2015р. по справі №909/1194/15 - скасуванню частково.
Відповідно до ст.105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
З огляду на зазначену норму ГПК України та часткове скасування оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції проведено новий розподіл судових витрат, пропорційно до задоволених вимог позивача. З урахуванням ст.49 ГПК України, суд зазначає наступне.
При подачі позовної заяви до суду першої інстанції відповідно до платіжного доручення №334 від 20.10.2015р. позивачем було сплачено 16 224,10грн. Проте, враховуючи, що на момент подачі позову позивачем було заявлено до стягнення суму у розмірі 1 097 426,12грн., то з урахуванням пп.1 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», сума судового збору складала 1,5 відсотка ціни позову і мала становити 16 461,39грн. Відтак, з позивача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 237,29грн. за подачу позовної заяви до господарського суду Івано-Франківської області.
Суд апеляційної інстанції з огляду на часткову оплату відповідачем суми основного боргу дійшов висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1.ч.1 ст.80 ГПК України. В той же час, звертає увагу позивача на те, що п.4.6 постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. з наступними змінами і доповненнями передбачено, що у разі зменшення позивачем суми позову, припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з п.1 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Відтак, враховуючи, що позивачем не було заявлено про зменшення розміру позовних вимог, то сума судового збору, на думку колегії суддів, зменшенню не підлягає.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 068,76грн. за подачу позовної заяви до господарського суду Івано-Франківської області.
При зверненні відповідача до суду апеляційної інстанції відповідно до пп.4 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», підлягала до сплати сума судового збору у розмірі 18 107,53грн. З огляду на задоволення апеляційної скарги та часткову зміну судового рішення, за розгляд апеляційної скарги у Львівському апеляційному господарському суді, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 16 575,63грн., а з позивача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 1 531,90грн.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", м.Калуш, Івано-Франківська область задовольнити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2015р. по справі №909/1194/15 скасувати частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", м.Калуш, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 37690038, ІПН 376900309068, 77300, Івано-Франківська область, м.Калуш, вул.Б.Хмельницького,68) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт", с.Стадниця, Вінницька область (код ЄДРПОУ 31909523, ІПН 319095202282, 23241, Вінницька область, Вінницький р-н, с.Стадниця, вул.Гонти, 88) основний борг у сумі 917 450,00 грн. (дев'ятсот сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят грн.), пеню у сумі 13 383,54грн. (тринадцять тисяч триста вісімдесят три грн. 54 коп.), 3% річних у сумі 912,51грн. (дев'ятсот дванадцять грн. 51 коп.).
В частині стягнення основного боргу у сумі 60 000,00грн. провадження у справі припинити.
В іншій частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2015р. по справі №909/1194/15 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт", с.Стадниця, Вінницька область (код ЄДРПОУ 31909523, ІПН 319095202282, 23241, Вінницька область, Вінницький р-н, с.Стадниця, вул.Гонти, 88) в дохід Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код ЄДРПОУ 38007620, МФО 825014, рахунок отримувача 31216206782006, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код класифікації доходів бюджету 22030101) 237,29грн. за подачу позовної заяви до господарського суду Івано-Франківської області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", м.Калуш, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 37690038, ІПН 376900309068, 77300, Івано-Франківська область, м.Калуш, вул.Б.Хмельницького,68) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт", с.Стадниця, Вінницька область (код ЄДРПОУ 31909523, ІПН 319095202282, 23241, Вінницька область, Вінницький р-н, с.Стадниця, вул.Гонти, 88) 15 068,76грн. за подачу позовної заяви до господарського суду Івано-Франківської області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", м.Калуш, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 37690038, ІПН 376900309068, 77300, Івано-Франківська область, м.Калуш, вул.Б.Хмельницького,68) в дохід Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код ЄДРПОУ 38007620, МФО 825014, рахунок отримувача 31216206782006, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код класифікації доходів бюджету 22030101) 16 575,63грн. за подачу апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт", с.Стадниця, Вінницька область (код ЄДРПОУ 31909523, ІПН 319095202282, 23241, Вінницька область, Вінницький р-н, с.Стадниця, вул.Гонти, 88) в дохід Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код ЄДРПОУ 38007620, МФО 825014, рахунок отримувача 31216206782006, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код класифікації доходів бюджету 22030101) 1 531,90грн. за подачу апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду.»
Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Львівський апеляційний господарський суд протягом 20 днів.
Повний текст постанови складено 01.03.2016р.
(у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному з 09.02.2016р. по 19.02.2016р. та у відпустці з 22.02.2016р. по 29.02.2016р.)
Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький
Судді Г.І. Мельник
ОСОБА_2