04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" лютого 2016 р. Справа№ 910/15057/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Зубець Л.П.
Ткаченка Б.О.
при секретарі Волуйко Т.В.
представники сторін:
позивача: Крашенінніков В.В. - довіреність № 48/9-108/кс від 02.04.2015;
відповідача 1: Кошарський О.В. - довіреність № 308/03 від 07.12.2015;
відповідача 2: Цуканова С.Г. - довіреність № 2743968/15 від 09.11.2015;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області
на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2015
у справі № 910/15057/14 (головуючий суддя: Якименко М.М.)
за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області
до 1) Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов'язання вичини певні дії
У липні 2014 року Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області звернулось у господарський суд міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - відповідач 1, Банк) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2, Фонд), у якому просило (з врахуванням заяви про зміну (доповнення) позовних вимог):
1) визнати припиненими (припинити) правовідносини між Управлінням та Банком за договором застави від 05.12.2011р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-1 в редакції додаткових угод від 27.12.2011р. №1, від 29.03.2012 №2 до цього договору;
2) визнати припиненими (припинити) правовідносини між Управлінням та Банком за договором застави від 12.02.2013р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-2;
3) визнати припиненими (припинити) обтяження рухомого майна перед Банком (повний перелік майна, а саме автомобілів, наведений на 2 сторінці заяви; том 1, а.с.135);
4) зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" порядку подати до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження рухомого майна (повний перелік майна, а саме автомобілів, наведений на 2-3 сторінках заяви; том 1, а.с. 135-136) перед Банком і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2015р. у справі №910/15057/14, рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р. у справі №910/15057/14 скасовано. Справу №910/15057/14 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
При новому розгляді справи позивачем подано заяву про зміну (доповнення) предмету позову (том 2 а.с.244-247), якою доповнено позовні вимоги новою вимогою: визнати припиненими (припинити) правовідносини між Управлінням та Банком по кредитному договору про закупівлю послуг за державні кошти від 04.11.2011 №55/НКЛ-980/2-041111/400.
За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 відмовлено повністю у задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норма матеріального і процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішення, наявним матеріалам справи та правовідносин сторін, неправильною оцінкою наявних доказів по справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 прийнято до розгляду справу №910/15057/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 21.09.2015.
21.09.2015 позивач подав клопотання про надання у постанові правових висновків щодо наявних обставин справи та вказаних позивачем питань.
21.09.2015 позивач подав доповнення до апеляційної скарги, у яких виклав додаткові мотиви та доводи щодо обставин справи. Також позивач подав заяву із додатковими поясненнями та копією позовної заяви банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.09.2015 по 19.10.2015.
25.09.2015 від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/15057/14 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
16.10.2015 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України звернення Верховного Суду України щодо конституційності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке відхилено судом, як таке, що не відповідає ст. 79 ГПК України.
16.10.2015 від позивача надійшла заява про врахування судової практики з аналогічних спорів.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/15057/14 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Ткаченка Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 відкладено розгляд справи на 16.11.2015.
16.11.2015 від позивача надійшло клопотання про визнання недійсними договорів про закупівлю послуг за державні кошти від 04.11.2011 з додатковими угодами до нього, договору застави від 05.12.2011 з додатковими угодами до нього та договору застави від 12.02.2013.
Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.11.2015 до 07.12.2015 та до 18.01.2016, також за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору.
23.11.2015 від позивача надійшла заява про підсудність спору господарським судам в частині вимог до Фонду.
30.11.2015 від позивача надійшла заява про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень щодо отримання коштів по кредитному договору та сплати їх за автомобілі.
04.12.2015 від позивача надійшла заява про судову практику Вищого господарського суду України.
07.12.2015 від відповідача 1 надійшов відзив на клопотання позивача про визнання недійсними договорів застави та окремих умов кредитного договору, у якому він просить відхилити вказане клопотання.
14.12.2015 від відповідача 2 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення без змін.
14.12.2015 від позивача надійшли узагальнюючі додаткові пояснення щодо обставин та наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача до відповідачів.
14.12.2015 від позивача надійшло клопотання про відшкодування позивачу судових витрат у справі.
16.01.2016 від відповідача 1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному та судді Шевченка Е.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/15057/14 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято до провадження справу № 910/15057/14.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 відкладено розгляд справи на 22.02.2016
17.02.2016 від позивача надійшли підсумкові додаткові пояснення до апеляційної скарги.
22.02.2016 в судовому засіданні представник позивача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, а також вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним укладені договори. Представники відповідачів заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
04.11.2011 позивачем - Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, як позичальником, та відповідачем 1 - Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", як кредитодавцем, було укладено договір №55/НКЛ-980/2-041111/400 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Кредитний договір), відповідно до якого кредитодавець зобов'язався надати позивачальнику кредит у вигляді відкличної непоновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1 329 110 грн., терміном користування по 04.11.2016 р., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,8% річних для придбання автомобілів, а позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту, сплачувати проценти та комісію по ньому.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Управлінням та Банком були укладені договір застави від 05.12.2011р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-1 з додатковими угодами до нього від 27.12.2011р. №1, від 29.03.2012р. №2 та договір застави від 12.02.2013р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-2 (далі - договори застави), відповідно до яком яких позивач передав в заставу відповідачу 1 належні позивачу (придбані у власність за рахунок отриманих по Кредитному договору коштів) автомобілі в кількості 25 шт., перелік яких міститься у додатках №1 до договорів застави.
Окрім цього, згідно матеріалів справи банківське обслуговування позивача проводилось відповідачем 1 на підставі договору №550-439/10 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 12.05.2010р. (далі - договір банківського рахунку), за яким відповідач 1 відкрив для позивача поточні банківські рахунки №№26008033190001, 26042033190001, транзитні банківські рахунки №№29027033190001, 29026033190002, 2902503390003, 2902403319004, 29023033190005, 29022033190006 і за яким банк взяв на себе зобов'язання перед Управлінням ДСО відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України своєчасно (в день надходження документів) здійснювати усі розрахункові операції.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014р. №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 28.02.2014р. прийнято рішення №9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяці з 03.03.2014р. по 02.06.2014р.
На виконання постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 11.06.2014р. №45 про початок здійснення процедури ліквідації Банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку.
Листом від 05.03.2014р. №48/9-729/Мз на адресу тимчасової адміністрації Банку та на адресу Харківського регіонального відділення Банку Управлінням були направлені платіжні доручення від 05.03.2014р. №2036 про сплату кредиту в сумі 112000 грн., від 05.03.2014р. №2037 про сплату комісії в сумі 1456,51 грн. та від 05.03.2014р. №2038 про сплату процентів в сумі 4516,28 грн. (всього на суму 117972,79 грн.) за Кредитним договором за лютий 2014 року.
Листом від 02.04.2014р. №48/9-1045/Мз позивач направив на адресу тимчасової адміністрації Банку та на адресу Харківського регіонального відділення Банку платіжні доручення від 02.04.2014р. №3025 про сплату кредиту в сумі 112000 грн., від 02.04.2014р. №3026 про сплату процентів в сумі 3416,11 грн., від 02.04.2014р. №3027 про сплату комісії сумі 1456,51 грн. (всього на суму 116872,62 грн.) по Кредитному договору за березень 2014 року.
Листом від 05.05.2014р. №48/9-1368/Мз позивач направив на адресу тимчасової адміністрації Банку та на адресу Харківського регіонального відділення Банку платіжні доручення від 05.05.2014р. №4016 про сплату кредиту в сумі 102434,31 грн., від 05.05.2014р. №4017 про сплату процентів в сумі 1728,14 грн., від 05.05.2014р. №4018 про сплату комісії в сумі 1456,51 грн. (всього на суму 105618,96 грн.) за Кредитним договором за квітень 2014 року. Проте, усі вищевказані платіжні доручення Банком не були виконані.
Оскільки кошти відповідачем 1 не були зараховані на позичковий рахунок позивача, відкритий у банку, фактично заборгованість за Кредитним договором вищевказаними платіжними дорученнями не була погашена.
За доводами позивача станом на 11.06.2014р. (дата введення процедури ліквідації у Банку) сумарний баланс (залишок) коштів Управління на всіх рахунках у Банку становив 1 842 080,40 грн., а станом на 18.06.2014р. сумарний баланс (залишок) коштів складав вже 1 848 911,46 грн.
Враховуючи те, що Банк не виконав вказані платіжні доручення та не погасив заборгованість позивача перед Банком за кредитним договором, позивач заявою від 18.06.2014р. №48/9-1851/Мз повідомив відповідач 1 про припинення шляхом зарахування таких зустрічних однорідних вимог: 1) зобов'язань Управління перед Банком за Кредитним договором зі сплати платіжними дорученнями Управління від 05.03.2014р. № 2036, від 05.03.2014р. № 2037, від 05.03.2014р. № 2038, від 02.04.2014р. № 3025, від 02.04.2014р. № 3026, від 02.04.2014р. № 3027, від 05.05.2014р. № 4016, від 05.05.2014р. № 4017, від 05.05.2014р. № 4018 кредиту, процентів і комісії за лютий-квітень 2014 року в сумі 340464,37 грн.; 2)зобов'язань Банку перед Управлінням за договором банківського рахунку з повернення наявних на банківському рахунку №260080331900001 у Банку грошових коштів в сумі 340464,37 грн., належних Управлінню.
Проте, вказані суми грошових коштів не були списані з банківського рахунку Управління №260080331900001, відкритого у Банку.
Даний спір виник у зв'язку із тим, Банк листом №7805/021-02 від 16.07.2014р. повідомив позивача про те, що не може прийняти запропоноване зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки це суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує черговість задоволення вимог кредиторів Банку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції на спірні правовідносини, які виникли між сторонами наприкінці лютого 2014р. у зв'язку з запровадженням тимчасової адміністрації у Банку та продовжилися в червні 2014 року в період процедури ліквідації Банку, поширюється дія статей 602, 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та положень ч.5 статті 36, ч.6 статті 49, статей 51, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній до 11.07.2014р.).
Відповідно до статті 601 ЦК України та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Однак, пунктом 5 частини 1 статті 602 ЦК України та частиною 5 статті 203 ГК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
При цьому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
У п. 16 статті 2 названого Закону визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлені імперативні приписи, згідно яких законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Відповідно до ч.3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 20.04.2014р., чинній на момент направлення позивачем заяви від 18.06.2014р. про зарахування зустрічних однорідних вимог), вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, зобов'язання відповідача 1 щодо проведення платіжних доручень клієнта (позивача), оформлених та направлених до Банку в березні-травні 2014р. у рамках виконання договору банківського рахунку №550-439/10 від 12.05.2010р., виникли ще до запровадження процедури ліквідації Банку.
Згідно із ч.6 статті 49 та ч.ч.1,4 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній до 11.07.2014р.), уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у визначеній черговості. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Тому місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання позивача на норму п.1 ч.6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в обґрунтування свого висновку про непоширення заборони здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації, встановленої п.1 ч.5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на зобов'язання банку з виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників, з огляду на таке.
Оскільки, дійсно згідно з п.1 ч.6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Проте, позивачем не враховано, що зняття обмеження, зазначеного у п.1 ч.5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", стосується виключно вкладників банку, з якими банком укладені договори банківського вкладу (депозиту) та банківського рахунку, а згідно з п.4 статті 2 цього Закону під терміном "вкладник" розуміється фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається укладення між позивачем та відповідачем 1 договору банківського вкладу, а позивач не є вкладником в розумінні п.4 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому позивач безпідставно послався на норму п.1 ч.6 статті 36 цього Закону в обґрунтування незастосування до нього обмежень, передбачених на період дії тимчасової адміністрації в Банку.
Відповідно до ч.3 статті 1066 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Отже, за змістом цієї норми, банк вправі встановлювати передбачені законом обмеження прав клієнта на розпорядження грошовими коштами.
Статті 13, 526, 601, 1068 ЦК України та статті 7,8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" в силу приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли в період дії тимчасової адміністрації в Банку.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Тому є вірним висновок господарського суду міста Києва про те, що у спірних правовідносинах дія обмеження прав клієнта (позивача), передбаченого статтею 1074 ЦК України, випливає з п.5 статті 602 цього Кодексу, згідно якого не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.
Вказані положення статті 1074 ЦК України узгоджуються з імперативними приписами п.п.1,4 ч.5 статті 36, ч.3 статті 46 та ч.6 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній до 11.07.2014р.), якими регламентовано, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.
Таким чином, після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.
Отже, оскільки спірний залік передбачатиме індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора банку за рахунок коштів банку, порушуючи встановлений цим Законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку і ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором, який отримує задоволення своїх вимог не в тому порядку та черговості, як це передбачено статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, який встановлений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому зобов'язання між позивачем та Банком за Кредитним договором не припинені, і вимоги про визнання припиненими правовідносини та припинення обтяжень є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Інші вимоги позивача є похідними від вимоги про визнання припиненими правовідносини та припинення обтяжень, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що вони також не підлягають задоволенню. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обов'язок обтяжувача на подачу держателю або реєстратору Державного реєстру заяви про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру, виникає лише після припинення обтяження. Крім того, у розумінні цього Закону Фонд не є обтяжувачем спірних автомобілів, а тому в нього відсутні повноваження на подачу вищевказаної заяви про припинення цих обтяжень.
Щодо клопотання позивача про визнання частково недійсним договору про закупівлю послуг за державні кошти від 04.11.2011 з додатковими угодами до нього, визнання недійсними договору застави від 05.12.2011 з додатковими угодами до нього та договору застави від 12.02.2013, то вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки спір щодо вказаних договорів підлягає розгляду в окремому позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі № 910/15057/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі №910/15057/14 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/15057/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді Л.П. Зубець
Б.О. Ткаченко