04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" лютого 2016 р. Справа№ 911/4472/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Гарник Л.Л.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря Чміль Я.Є.
та представників:
ліквідатор боржника: Левицький А.О. (посв. № 150 від 06.02.2013);
від ПАТ „Кашперівський бурякорадгосп": Сидоренко А.С. (дов. № б/н від 24.11.2015);
інші учасники провадження: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4
на ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2015
у справі № 911/4472/13 (Суддя: Наріжний С.Ю.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про банкрутство
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 911/4472/13 задоволено заяву ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" б/№ від 16.03.2015 (вх. № 1159/15) про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; визнано недійсним правочин, укладений ОСОБА_4 з громадянином ОСОБА_6, з відчуження автомобіля ГАЗ 3309 (1995 р.в., днз НОМЕР_1, знятий з обліку 07.06.2013 та в подальшому зареєстрований 15.02.2014 р. згідно довідки-рахунку ВІА282903 від 11.02.2014, виданої ФОП ОСОБА_7 та присвоєно номерні знаки НОМЕР_4); визнано недійсним правочин, укладений ОСОБА_4 з громадянкою ОСОБА_8, з відчуження автомобіля Mitsubishi L200 (2010 р.в., днз НОМЕР_2, знятий з обліку 09.01.2013 та в подальшому зареєстрований 09.02.2013 згідно довідки-рахунку ДПІ702597 від 07.02.2013 р., виданої ФОП ОСОБА_9 та присвоєні номерні знаки НОМЕР_5); визнано недійсним правочин, укладений ОСОБА_4 з громадянкою ОСОБА_10, з відчуження автомобіля Volkswagen Caddy (2007 р.в., днз НОМЕР_3, знятий з обліку 01.02.2013 та в подальшому зареєстрований згідно довідки-рахунку ААА013301 від 01.02.2013, виданої ДП "Розвиток" та присвоєно номерні знаки НОМЕР_6); визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 17.05.2013, укладений ОСОБА_4 з громадянином ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко Катериною Федорівною (реєстраційний № 339) з продажу квартири АДРЕСА_1 та вирішено інші процесуальні питання.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2015 у даній справі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2015 у даній справі та призначено розгляд вказаної апеляційної скарги на 03.02.2016.
02.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
02.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" надійшло клопотання від 01.02.2016 про повернення апеляційної скарги (у порядку п.1ч.1 ст.97 ГПК України), клопотання від 01.02.2016 про відмову апелянту у прийнятті додаткових доказів до справи та не взяття їх до уваги, клопотання від 01.02.2016 про здійснення технічної фіксації судового процесу, клопотання від 01.02.2016 щодо повернення апеляційної скарги (у порядку п.3 ч.1 ст.97 ГПК України), клопотання від 22.02.2016 щодо відмови апелянту у взятті до уваги доказів у справі при розгляді апеляційної скарги.
03.02.2016 у судовому засіданні представник ПАТ „Кашперівський бурякорадгосп" Сидоренко А.С. подав клопотання про продовження строку розгляду спору.
У судовому засіданні 03.02.2016 клопотання представника ПАТ „Кашперівський бурякорадгосп" щодо здійснення технічної фіксації судового процесу було задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 було продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 24.02.2016.
24.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора надійшло доповнення до заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Судова колегія, дослідивши подані представником ПАТ „Кашперівський бурякорадгосп" клопотання про повернення апеляційної скарги та клопотання щодо повернення апеляційної скарги вважає їх безпідставними та необгрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана ухвала безпосередньо стосується прав та обов'язків апелянта та судовий збір за подачу апеляційної скарги сплачено ним у передбаченому Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі.
Стосовно поданих апелянтом разом з апеляційною скаргою додаткових доказів (розписка від 01.02.2013) та поданих ліквідатором до суду апеляційної інстанції документів (копії запиту арбітражного керуючого від 04.02.2016 № 02-06/199 про надходження коштів до бюджету, копії повідомлення Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 23.02.2016 № 298/9/10-23-17-02-06, копії виписки по рахунку від 13.02.2014), то судова колегія не бере їх до уваги при розгляді апеляційної скарги, оскільки ні ОСОБА_4, ні ліквідатор не обґрунтували неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від них відповідно до ст. 101 ГПК України.
В судове засідання 24.02.2016 представники учасників судового процесу, крім ліквідатора та представника ПАТ „Кашперівський бурякорадгосп", не з'явились. Про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників судового засідання, що не з'явилися у судове засідання, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших представників учасників судового процесу, що не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Згідно зі статтями 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/4472/13 за заявою Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" до боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про банкрутство, порушена ухвалою від 19.12.2013 (суддя Лутак Т.В.).
Постановою господарського суду Київської області від 30.01.2014 визнано банкрутом Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Левицького А.О.; вирішено інші процедурні питання у справі.
До господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" надійшла заява б/н від 16.03.2015 (вх. № 1159/15 від 17.03.2015) про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, у якій кредитор, на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", просить суд визнати недійсними правочини (договори) ОСОБА_4, пов'язані з відчуженням його майна, у тому числі протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: 1) правочин, укладений з громадянином ОСОБА_6, жителем АДРЕСА_3, з відчуження автомобіля ГАЗ 3309 (1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, знятий з обліку 07.06.2013 та в подальшому зареєстрований 15.02.2014 згідно довідки-рахунка ВІА282903 від 11.02.2014, виданої ФОП ОСОБА_7 та присвоєно номерні знаки НОМЕР_4); 2) правочин, укладений з громадянкою ОСОБА_8, жителькою с. Солідарне Луганської обл., з відчуження автомобіля Mitsubishi L200 (2010 р.в., державний номерний знак НОМЕР_2, знятий з обліку 09.01.2013 та в подальшому зареєстрований 09.02.2013 згідно довідки-рахунка ДПІ702597 від 07.02.2013, виданої ФОП ОСОБА_9 та присвоєні номерні знаки НОМЕР_5); 3) правочин, укладений з громадянкою ОСОБА_10, жителькою АДРЕСА_2, з відчуження автомобіля Volkswagen Caddy (2007 р.в., державний номерний знак НОМЕР_3, знятий з обліку 01.02.2013 та в подальшому зареєстрований згідно довідки-рахунка ААА013301 від 01.02.2013, виданої ДП "Розвиток" та присвоєно номерні знаки НОМЕР_6); 4) договір купівлі-продажу квартири від 17.05.2013, укладений з громадянином ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко Катериною Федорівною (реєстраційний № 339) з продажу квартири АДРЕСА_1.
10.06.2015 Кредитором ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" було подано до суду клопотання від 10.06.2015 (вх. № 64/15) про забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваних правочинів Боржника.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2015 (суддя Лутак Т.В.) відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" б/№ від 10.06.2015 (вх. № 64/15) про забезпечення позову; відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" від 16.03.2015 (вх. № 1159/15) до ФОП ОСОБА_4 за участю ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про визнання недійсними правочинів (договорів) Боржника.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2015 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 касаційну скаргу ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 та ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2015 скасовано; справу № 911/4472/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2015 справу № 911/4472/13 прийнято до провадження іншим складом суду першої інстанції; розгляд заяви ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" б/№ від 16.03.2015 (вх. № 1159/15) про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника призначено на 24.11.2015; зобов'язано учасників у справі про банкрутство надати суду низку письмових пояснень по суті справи, а також додаткові докази.
23.11.2015 через відділ діловодства суду першої інстанції надійшли письмові пояснення ліквідатора Банкрута від 23.11.2015 № 02-06/189 (вх. № 27817/15) стосовно заяви ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника з урахуванням вказаної постанови Вищого господарського суду України від 13.10.2015.
Як вже зазначалося вище, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою задовольнив заяву ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" від 16.03.2015 (вх. № 1159/15) про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; визнав недійсними спірні правочини, клопотання про забезпечення позову залишив без задоволення..
З даним судовим рішенням апелянт не погодився.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.
Як зазначалося вище, 10.06.2015 Кредитором ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" було подано до суду клопотання від 10.06.2015 р. б/№ (вх. № 64/15) про забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваних правочинів Боржника.
Згідно зі ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову.
Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів та є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду.
Відповідно до абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 за № 16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Із клопотання Кредитора про вжиття заходів до забезпечення позову суд не вбачає достатніх підстав для забезпечення позову, оскільки Кредитор не надав обґрунтування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому посилання Кредитора на те, що громадяни ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 можуть відчужити зазначене майно, що на думку Кредитора унеможливить повернення спірного майна в ліквідаційну масу Банкрута, є лише його припущеннями, та є необґрунтованими, що правомірно встановлено судом першої інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку залишивши без задоволення клопотання ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" від 10.06.2015 (вх. № 64/15) по забезпечення позову, проти чого представники ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" та ліквідатора банкрута в суді апеляційної інстанції не заперечували.
Дослідивши заяву ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" від 16.03.2015 судовою колегією встановлено, що кредитор божника у даній справі на підставі ст. 20 Закону просить суд визнати недійсними правочини (договори) Боржника, а саме:
1) правочин, укладений з громадянином ОСОБА_6, жителем АДРЕСА_3, з відчуження автомобіля ГАЗ 3309 (1995 р.в., днз НОМЕР_1, знятий з обліку 07.06.2013 та в подальшому зареєстрований 15.02.2014 згідно довідки-рахунку ВІА282903 від 11.02.2014, виданої ФОП ОСОБА_7 та присвоєно номерні знаки НОМЕР_4);
2) правочин, укладений з громадянкою ОСОБА_8, жителькою с. Солідарне Луганської обл., з відчуження автомобіля Mitsubishi L200 (2010 р.в., днз НОМЕР_2, знятий з обліку 09.01.2013 та в подальшому зареєстрований 09.02.2013 згідно довідки-рахунку ДПІ702597 від 07.02.2013, виданої ФОП ОСОБА_9 та присвоєні номерні знаки НОМЕР_5);
3) правочин, укладений з громадянкою ОСОБА_10, жителькою АДРЕСА_2, з відчуження автомобіля Volkswagen Caddy (2007 р.в., днз НОМЕР_3, знятий з обліку 01.02.2013 та в подальшому зареєстрований згідно довідки-рахунку ААА013301 від 01.02.2013, виданої ДП "Розвиток" та присвоєно номерні знаки НОМЕР_6);
4) договір купівлі-продажу квартири від 17.05.2013, укладений з громадянином ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко К.Ф. (реєстраційний № 339) з продажу квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування своєї заяви заявник вказує, що у період року, котрий передував порушенню провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 останній відчужив транспортні засоби без отримання грошових коштів, крім того ГАЗ 3309 (1995 р.в., днз НОМЕР_1, знятий з обліку 07.06.2013 та в подальшому зареєстрований 15.02.2014 згідно довідки-рахунку ВІА282903 від 11.02.2014, виданої ФОП ОСОБА_7 та присвоєно номерні знаки НОМЕР_4) відчужено після порушення провадження у даній справі, в ліквідаційній процедурі; відчуження об'єкта нерухомості - квартири - Боржником відбулось за заниженою ціною порівняно з її ринковою вартістю.
Так, ч. 1 ст. 90 Закону передбачено, що правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 8 даної статті у разі визнання фізичної особи банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
В ст. 52 Цивільного кодексу України закріплено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
До переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення, чинним законодавством віднесено такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні: носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні; продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржнику, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці; паливо, необхідне боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців; одна корова, а у разі відсутності корови - одна телиця; якщо немає ні корови, ні телиці - одна коза, вівця чи свиня - в осіб, які займаються сільським господарством; корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості,необхідній для годівлі худоби до початку її вигону на пасовище або до збору нових кормів; насіння, необхідне для чергової сівби (осінньої і весняної), та незнятий урожай - в осіб, які займаються сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення);інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні тощо).
Частиною 10 статті 90 Закону встановлено, що правочини (договори) фізичної особи, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна фізичної особи - підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.
У силу ч. 1 ст. 20 Закону, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону, у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
Частиною 3 статті 20 Закону визначено, що кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.
Слід зазначити, що метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону, є встановлення факту відчуження майна боржника у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) та наявність обставин, прямо визначених положеннями ст. 20 Закону про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 було укладено правочин, за умовами якого ОСОБА_10 придбала у ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль Volkswagen Caddy вартістю 72 700,00 грн. згідно довідки-рахунку № 013301 від 01.02.2013.
Між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було укладено правочин, за умовами якого ОСОБА_8 придбала у ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi L200 вартістю 136 000,00 грн. згідно довідки-рахунку № 702597 від 09.02.2013.
Між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено правочин, за умовами якого ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 3309 вартістю 14 081,50 грн. згідно довідки-рахунку № 282903 від 11.02.2014.
При цьому, відчуження перших двох транспортних засобів відбулося за десять місяців до порушення справи про банкрутство боржника (до 19.12.2013), тобто у підозрілий період, а третій - вже після порушення справи про банкрутство, у ліквідаційній процедурі. Вказані угоди були укладені в усній формі. В матеріалах справи наявні довідки-рахунки від 01.02.2013, від 07.02.2013, від 11.02.2014, які підтверджують відчуження Боржником відповідних транспортних засобів.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Як зазначено вище, правочин щодо відчуження Боржником транспортного засобу - автомобіля ГАЗ 3309, було вчинено 11.02.2014, в той час, як постановою господарського суду Київської області від 30.01.2014 у даній справі ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
Матеріали справи не містять відомостей щодо включення транспортного засобу - автомобіля ГАЗ 3309 до ліквідаційної маси Банкрута і вказане майно було реалізоване поза межами ліквідаційної процедури всупереч приписам Закону про банкрутство, що підтверджується присутніми у судовому засіданні ліквідатором та представником ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп", апелянтом не спростовано.
Відчуження інших транспортних засобів відбулося у підозрілий період протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство за наявності у ФОП ОСОБА_4 боргу перед ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" у розмірі 353 104,11 грн. відповідно до відкритого виконавчого провадження від 22.03.2013, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2013 по справі № 24/098-12 та довідкою відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції № 7737 від 13.12.2013.
Факт безоплатності відчуження транспортних засобів підтверджується наявними матеріалами справи, у тому числі довідками ПАТ "Акцент-Банк" від 11.02.2015 та від 12 02.2015, довідкою ПАТ "Кредобанк" від 11.02.2015 та листом ПАТ КБ "Приватбанк" від 23.02.2015, згідно яких відомості щодо отримання ОСОБА_4 готівкових коштів від відчуження транспортних засобів відсутні, а відтак відчуження Боржником транспортних засобів призвело до погіршення показників його фінансового становища. Крім того, при відчуженні Боржником зазначених транспортних засобів не відбулось рівноцінної заміни у грошовому еквіваленті, що призвело до зменшення активів Боржника та порушення інтересів заявника.
Доказів оплатності таких угод (надходження коштів на розрахункові рахунки Боржника, отримання грошових коштів), а також належних доказів вчинення відповідних майнових дій іншої сторони матеріали справи не містять, на що звернув увагу Вищий господарський суд України у вищевказаній постанові від 13.10.2015 у даній справі. Під час нового розгляду справи до суду першої інстанції належних доказів оплатності спірних угод також не було подано.
Крім того, 17.05.2013 між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_11 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передає належну йому на праві власності квартиру у власність покупцеві, а покупець приймає у власність квартиру і сплачує за неї обговорену даним договором грошову суму.
Відповідно до п. 2.1 договору, продаж квартири, яка є предметом цього договору, вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 20000,00 грн. Продавець отримав від покупця зазначену суму готівкою до підписання цього договору.
При цьому, пунктом 2.4 договору передбачено, що відповідно до відомостей, викладених у звіті про оцінку, складену експертом-оцінювачем Некраш А.О. від 16.05.2013 р., оціночна (ринкова) вартість квартири, що відчужується, становить 37161,00 грн.
Згідно п. 2.3. договору, сторони за цим договором свідчать, що ціна продажу квартири, яка є предметом цього договору, є реальною, а також, що їм нотаріусом роз'яснено про настання негативних наслідків, які можуть виникнути у разі, якщо ними навмисно буде здійснено заниження дійсної ціни договору.
Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко К.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 339.
У ст. 20 Закону про банкрутство передбачено, що оскаржувані правочини можуть бути визнані недійсними, зокрема, якщо боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що внаслідок його виконання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, судовою колегією встановлено, що поданими матеріалами підтверджується факт відчуження боржником квартири за ціною значно нижчою визначеної у цьому Договорі оціночної (ринкової) вартості цієї квартири, за наявності значної заборгованості перед ініціюючим кредитором.
При цьому посилання ОСОБА_11 у своїх запереченнях проти заяви про визнання правочинів недійсними на розписку від 20.05.2013, як на підтвердження наявності у Боржника на момент укладення договору купівлі-продажу квартири грошових коштів, отриманих за договором позики від 22.12.2012, спростовуються матеріалами справи, враховуючи, що згадана розписка від 20.05.2013 про отримання коштів була підписана пізніше ніж укладено спірний договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_11 (покупець) від 17.05.2013, при цьому заборгованість боржника перед кредиторами у справі складає понад триста тисяч гривень.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" від 16.03.2015 (вх. № 1159/15) про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника підлягає задоволенню.
Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставини, які на підставі належних та допустимих доказів у справі встановлені судом першої інстанції.
Разом з тим, твердження апелянта стосовно того, що судом першої інстанції не було враховано факту наявності у банкрута на момент продажу спірного майна грошових коштів, відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю та відсутністю належних доказів того, що наявних у боржника коштів було достатньо для задоволення вимог кредиторів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 911/4472/13. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено, а тому слід залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4, а ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 911/4472/13 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 911/4472/13 - без змін.
2. Справу № 911/4472/13 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписаний: 26.02.2016
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді Л.Л. Гарник
В.О. Пантелієнко