04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" лютого 2016 р. Справа№ 910/17379/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі Місюк О.П.
за участю представників:
від позивача - Бугай А.Г.
від відповідача - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна юридична бібліотека "ЕКС ЛІБРІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 (суддя Головатюк Л.Д.)
за позовом Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна юридична бібліотека "ЕКС ЛІБРІС"
про стягнення коштів,-
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 по справі № 910/17379/14 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна юридична бібліотека "ЕКС ЛІБРІС" на користь Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації заборгованість за спожиті комунальні послуги та витрати по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 41032,03 грн., пеню в розмірі 11961,35 грн., 3 % річних в розмірі 1653,15 грн., інфляційні втрати в розмірі 1318,82 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна юридична бібліотека "ЕКС ЛІБРІС" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 по справі № 910/17379/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 по справі № 910/17379/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким провадження у справі № 910/17379/14 в частинні стягнення 1318, 82 грн. інфляційних втрат, 1653,15 грн. 3% річних та 11961,35 грн. пені - припинено.
В іншій частині позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 по справі № 910/17379/14 скасовано в частині відмови у стягненні боргу у сумі 20109,05 грн., справу в цій частині направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. у відпусці, для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 30.09.2015.
30.09.2015 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.
Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду прийнято до провадження від 08.10.2015 розгляд справи № 910/17379/14 призначено на 27.10.2015.
27.10.2015 по справі № 910/17379/14 оголошено перерву до 11.11.2015.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 розгляд справи № 910/17379/14 відкладено на 02.12.2015.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 відповідно до п.1 ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.12.2015.
Розпорядженням В.о. керівника апарату від 08.12.2015, № 09-52/1425/15 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, справу було передано на повторний автоматичний розподіл.
Згідно із протоколу про повторний автоматичний розподіл справу призначено судді-доповідачу: Шапрану В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою суду від 08.12.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Крім того, ухвалою суду від 08.12.2015 позивача та відповідача було зобов'язано надати ряд документів та письмові пояснення по справі.
Ухвалою суду від 19.01.2016 розгляд скарги був відкладений на підставі ст. 77 ГПК України до 04.02.2016.
Ухвалою суду від 04.02.2016 розгляд апеляційної скарги за клопотанням представника відповідача був відкладений до 23.02.2016.
В призначене судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення стосовно предмету спору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгулу скарги повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Зважаючи на відсутність обґрунтованих та поважних причин неявки в судове засідання представника відповідача та враховуючи те, що наявні матеріали справи достатні для повноцінного та всебічного вирішення спору, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
08.04.2008 між Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна юридична бібліотека "ЕКС ЛІБРИС" (відповідач) був укладений договір № 3526 про надання послуг з водо, - теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.
Відповідно до п. 1.1, договору його предметом є надання виконавцем за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю, загальною площею 306,20 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Соціалістична, 21/10 і участь орендаря (власника) в витратах по утриманню будинку і прибудинкової території. Приміщення використовується для розміщення бібліотеки (кафе).
Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що орендар (власник) щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.
Згідно п. 2.2. договору відповідач користується послугами: опалення, гаряче водопостачання, холодне водопостачання.
Крім плати за комунальні послуги відповідач сплачує позивачу експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 232, 71 грн. (0,76 х 306, 20) (п. 2.6. договору).
Пунктом 2.7. договору передбачено, що відповідач також сплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат на технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньобудинкових мереж в розмірі 0, 051 х 306, 20 =15,62 грн./міс). Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.
Відповідно до п. 4.1. договору орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.
Строк дії договору, згідно п. п. 5.1, 5.2, встановлено з 08.04.2008 до 08.04.2009.
Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору.
Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, зазначав про невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті комунальних послуг з 01.01.2012 по 31.03.2014, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 41 032, 03 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 318, 82 грн. інфляційних втрат, 1653,15 грн. 3% річних та 11961, 35 грн. пені.
В процесі розгляду позову в суді першої інстанції, позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 20109, 05 грн. основного боргу, від штрафних санкцій відмовився.
Господарський суд міста Києва, постановляючи оскаржуване рішення, позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, обґрунтувавши це як чинними нормами законодавства України так і умовами, укладеного між сторонами договору.
Київський апеляційний господарський суд своєю постановою від 20.05.2015 скасував вказане вище рішення місцевого суду та постановив нове, яким провадження у справі № 910/17379/14 в частинні стягнення 1 318, 82 грн. інфляційних втрат, 1 653, 15 грн. 3% річних та 11 961, 35 грн. пені - припинив, а в іншій частині позову відмовив повністю.
Вищий господарський суд України, задовольняючи частково касаційну скаргу позивача, відповідною постановою від 06.08.2015 скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 в частині відмови в задоволені позовних вимог та в цій частині направив справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, а постанову в частині припинення провадження - залишив без змін.
Таким чином, на даний час в провадженні Київського апеляційного господарського суду наявний спір між позивачем та відповідачем в частині стягнення лише основної суми боргу за договором про надання послуг № 3526 від 08.04.2008.
В своїй постанові від 06.08.2015 Вищий господарський суд України зазначає, що при повторному розгляді апеляційної скарги суд повинен з'ясувати зокрема чи є пролонгованим договір про надання послуг на даний час, дослідити розрахунок позовних вимог, наданий позивачем, а також з'ясувати підстави перерахування відповідачем коштів в розмірі 72215,62 грн.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015, 19.01.2016, 04.02.2016 позивача зобов'язувалось надати суду докази на підтвердження надання відповідачу послуг, згідно із умовами договору про надання послуг від 08.04.2008 у обсязі та розмірі, визначеному в позовній заяві, зобов'язано надати письмові пояснення стосовно того, за якими саме тарифами нараховувалась оплата відповідачу за надані послуги, зобов'язано надати повний точний розрахунок позовних вимог з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України.
Крім того, даними ухвалами суду відповідача зобов'язувалось в свою чергу також надати додаткові пояснення до апеляційної скарги, зокрема стосовно того, чи здійснювались товариством оплата отриманих послуг від позивача, в якому обсязі, докази такої оплати, та, враховуючи заперечення, викладені в апеляційній скарзі, надати контррозрахунок позовних вимог.
На виконання умов вказаних ухвал суду, представником позивача суду апеляційної інстанції були надані табуляграми АЕК «Київенерго», виставлені позивачу відносно відповідача щодо наданої послуги з опалення приміщення за період з 01.01.2012 по 31.03.2014, новий розрахунок позовних вимог, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України та письмові пояснення щодо порядку, обсягу нарахування коштів за надані відповідачу послуги, тарифів, які при цьому застосовувались та підстави такого нарахування.
В свою чергу, представником відповідача вимоги ухвал суду виконані не були, письмові пояснення не подавалися, власний розрахунок боргу чи докази його відсутності не зазначалися.
Зважаючи на все викладене, колегією суддів здійснювався розгляд спору з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 06.08.2015, пояснень та доказів, наданих представником позивача та також з урахуванням нового розрахунку позовних вимог.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Відповідно до п. п. 5.1, 5.2, строк дії договору встановлено з 08.04.2008 до 08.04.2009.
Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору.
Як вбачається із письмових пояснень, наданих суду апеляційної інстанції представником позивача та зазначене не було спростовано належними та допустимими доказами відповідачем, зі сторони ТОВ «Приватна юридична бібліотека «ЕКС ЛІБРИС» на адресу позивача не надходило жодних листів чи повідомлень про розірвання договору про надання послуг № 3526, в свою чергу позивач також не направляв вказаних листів-пропозицій відповідачу за вказаний період, а отже, зважаючи на умови договору, він був пролонгований на спірний період з січня 2012 по березень 2014.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
За змістом ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до п.2.7 договору про надання послуг, тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.
Обґрунтовуючи розмір нарахування коштів за надані послуги відповідачу, позивач зазначає, що нарахування за договором ним здійснювались не за тарифами, визначеними в розділі 2 договору, а відповідно до рішень державних органів, якими вказані тарифи були змінені, і дане не суперечить як нормам чинного законодавства України так і умовам укладеного між сторонами договору.
Так, розмір нарахувань плати за експлуатаційні витрати були збільшені відповідно до наказів КП «Чоколівське» від 01.03.2011 № 38 та від 30.05.2013 № 94, копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема за спірний період тариф на такі послуги становив - 2,3887 грн.
Послуги гарячого водопостачання за період з 01.01.2012 по 31.03.2014 відповідач не отримував, а отже йому не нараховувалась плата та ці послуги.
Дане зазначалось представником позивача як в усних так і письмових поясненнях в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 116 від 30.09.2011 тариф на теплову енергію у місті Києві для юридичних осіб для потреб бюджетних установ становив 638,25 грн. за 1 Гкал., для потреб інших споживачів (в тому числі відповідача) - 800,61 грн. за 1 Гкал.
Згідно із постанови Кабінету міністрів України № 869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 495 від 31.12.2013 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів, крім населення затверджено тарифи на теплову енергію, зокрема для потреб інших споживачів (в тому числі відповідача) в розмірі - 665,09 грн. за 1 Гкал.
Вказані тарифи були застосовані позивачем при виставлені рахунків відповідача за надані послуги та при здійсненні розрахунку позовних вимог.
Таким чином, твердження апелянта в апеляційні скарзі стосовно того, що позивачем неправомірно були застосовані завищені тарифи ніж ті, що зазначені в договорі № 3526 від 08.04.2008 спростовуються всім вище зазначеним.
Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Згідно з приписами статей 16, 19 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Твердження апелянта про те, що у нього відсутні підстави для оплати послуг, наданих позивачем, відповідно до умов договору від 08.04.2008, оскільки він не отримував рахунки від КП «Чоколівське» спростовується по-перше вказаними нормами чинного законодавства України, яке визначає обов'язок споживача оплачувати отримані послуги, якщо їх оплатність визначена умовами договору, а по друге, представником відповідача не було надано суду належних та допустимих доказів того, що він у спірний період не отримував від позивача послуг, визначений умовами договору (крім гарячого водопостачання), щоб надавало йому законного права не сплачувати кошти за послуги, що фактично не надавалися.
Крім того, представником позивача суду були надані копії банківських виписко з особового рахунку, відповідно до яких вбачається, що відповідач за спірний період сплачував частково кошти за договором № 3526, що підтверджується, зокрема призначенням платежу, зазначеного в таких виписках.
Представник відповідача, в свою чергу не надав належних та допустимих доказів на спростування зазначеного.
Стосовно зауваження апелянта в своїй скарзі щодо відсутності в матеріалах справи табуляграм на підтвердженні обсягу наданих послуг з теплопостачання, колегія суддів зазначає, що на виконання вимог ухвал суду апеляційної інстанції при новому розгляді спору, представником позивача були надані копії табуляграм, виставлених АЕК «Київенерго».
Вказані табуляграми та наданий позивачем розрахунок був вивчений та досконало досліджений судом апеляційної інстанції, в результаті чого колегія суддів дійшла висновку, що позивачем нарахування коштів за отримані послуги відповідачем здійснювалися саме виходячи з обсягу тепла, отриманого відповідачем, визначено саме АЕК «Київенерго».
В процесі розгляду апеляційної скарги відповідача після скасування Вищим господарським судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015, представником позивача, на вимогу суду, були надані розрахунки позовних вимог.
Так, відповідно до даних розрахунків, позивач зазначив, що за договором про надання послуг № 3526 від 08.04.2008 ним було нараховано відповідачу кошти в розмірі 92324,67 грн., а відповідачем сплачено 72628,40 грн.
Представником відповідача не було надано суду апеляційної інстанції доказів сплати отриманих коштів за спірний період з 01.01.2012 по 31.03.2014 в більшому розмірі ніж заявлено позивачем.
Крім того, відповідно до наданих позивачем розрахунків та доказів до нього, вбачається, що за спірний період у відповідача наявний борг лише за опалення орендованого приміщення та відсутній борг за холодне водопостачання, експлуатаційні витрати, відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
В свою чергу, тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з частинами 1 - 6 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
Колегія суддів зазначає, що нею було здійснено перевірку розрахунку позовних вимог щодо наявності боргу у відповідача по оплаті вартості отриманих послуг з опалення з урахуванням табуляграм спожитого тепла, виставлених АЕК «Київенерго», тарифів, що діяли у спірний період з 01.01.2012-31.03.2014, за основу взятий розрахунок позовних вимог, наданий позивачем в суді апеляційної інстанції одночасно з письмовими поясненнями 02.02.2015, а також враховано те, що при зверненні із даним позовом до суду та заявою про зменшення позовних вимог, позивачем нараховувалися суми боргу без урахування ПДВ.
Враховуючи все зазначене, суд апеляційний інстанції здійснив власний розрахунок заборгованості, (з урахуванням положень п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, згідно якого господарскьий суд, приймаючи рішення має право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів, третіх осіб з самостійними вимогами і про це є клопотання заінтересованої сторони), відповідно до якого, за опалення за спірний період відповідачем повинно було бути сплачено кошти в розмірі 64865,62 грн., (без урахуванн ПДВ) сплачено було саме за опалення 48604,02 грн. (відповідно до заявленого позивачем та не спростованого відповідачем), а тому борг на даний час становить 16261,60 грн.(без урахування ПДВ), який й підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Твердження апелянта стосовно того, що позивачем неправомірно заявлено до стягнення борг за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, оскільки є рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5011-71/3306-2012 про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за спірним договором за період з 01.04.2008 по 31.12.2012, не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.
Дійсно, Господарським судом міста Києва 30.05.2012 в рамках справи № 5011-71/3306-2012 виносилось рішення, яким задовольнялися позовні вимоги Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна юридична бібліотека "ЕКС ЛІБРІС" про стягнення боргу за договором про надання послуг, проте за період з 08.04.2008 по 31.12.2011, а вказаний період не входить до спірного період, що є предметом розгляду в рамках даної справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Зважаючи все вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції не в повній мірі та не всебічно досліджені всі обставини справи, не досліджені всі докази, які надавалися як позивачем на підтвердження своїх вимог так і відповідачем на спростування доводів позивача, а тому рішення постановлено з порушенням норм матеріального права та підлягає зміні.
Відповідно до п. 3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.
Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна юридична бібліотека "ЕКС ЛІБРІС" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі № 910/17379/14 підлягає зміні в частині стягнення основної суми боргу.
Згідно із частиною 5 статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволені
позовних вимог на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна юридична бібліотека "ЕКС ЛІБРІС" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі № 910/17379/14 - змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна юридична бібліотека "Екс Лібріс" (03150, м. Київ, вул. Горького, 95, ідентифікаційний код: 34568741) на користь Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, ідентифікаційний код: 35756971) основну суму заборгованості в розмірі 16261,60 грн.
В іншій частині задоволення позовних вимог щодо основної суми боргу - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна юридична бібліотека "Екс Лібріс"(03150, м. Київ, вул. Горького, 95, ідентифікаційний код: 34568741) на користь Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, ідентифікаційний код: 35756971) судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1477,44 грн., судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 456,75 грн.
Стягнути з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, ідентифікаційний код: 35756971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна юридична бібліотека "Екс Лібріс" (03150, м. Київ, вул. Горького, 95, ідентифікаційний код: 34568741) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 648,06 грн.
Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/17379/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов