Головуючий у 1 інстанції - Юзефович І.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
01 березня 2016 року справа №428/10353/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Ястребової Л.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 грудня 2015 року у справі № 428/10353/15-а (головуючий І інстанції Юзефович І.О. ) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення від 17.09.2015р. щодо відмови в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язання призначити та виплачувати щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі, передбаченому ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 12.02.2015 року ,-
В жовтні 2015 року, ОСОБА_2 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення від 17.09.2015 року щодо відмови в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язання призначити та виплачувати щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі, передбаченому ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що працюючи суддею Апеляційного суду Луганської області і маючи стаж роботи суддею більше 25 років, згідно із ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у листопаді 2014 року звернулася із заявою про відставку до Вищої ради юстиції, яка 02 липня 2015 року задовольнила її прохання і прийняла рішення про внесення подання ОСОБА_3 України про звільнення її з посади за загальними обставинами у зв'язку з поданням заяви про відставку. Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 16 липня 2015 року її звільнено з посади судді Апеляційного суду Луганської області у зв'язку із виходом у відставку та відраховано зі штату суду. 10 вересня 2015 року позивачка ОСОБА_2 звернувся із заявою до Управління Пенсійного Фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Управління Пенсійного Фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 17 вересня 2015 року позивачці ОСОБА_2 було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року. Позивачка ОСОБА_2 вважає, що вказане рішення відповідача є незаконним, адже ОСОБА_4 України, якою закріплено неможливість зменшення гарантій незалежності судді шляхом зменшення матеріального забезпечення судді, має вишу юридичну силу, аніж Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а отже, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення повинен був керуватися нормами ОСОБА_4 України.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 грудня 2015 року, позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що на час звернення позивача із заявою до пенсійного фонду про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, діяла нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року (далі Закон № 213-VIII), відповідно до яких щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60% посадового окладу, а не 80% як вказано у довідці. Просить скасувати постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 грудня 2015 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_2 з 16.04.1990 року по 31.03.2011 року працювала на посаді судді Ленінського районного суду міста Луганська, з 01.04.2011 року по 07.08.2015 року працювала на посаді судді Апеляційного суду Луганської області, стаж роботи станом на 07.08.2015 року - 25 років 03 місяці 21 день.
Постановою Верховної ОСОБА_3 України № 634-VIII від 16.07.2015 року позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Луганської області у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Рішенням Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 5684/2015 від 17.09.2015 року позивачу було відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді за її заявою від 10.09.2015 року. В якості обґрунтування такої відмови Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області послалося на положення Закону № 213-VIII згідно із якими «у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу". Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».
Колегія суддів не може погодитися з даним рішенням відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції України гарантується.
Згідно із ст. 8 ОСОБА_4 України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.»
Відповідно до ст. 22 ОСОБА_4 України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_4, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положеннями ст. 126 ОСОБА_4 України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.
Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року №19-рп/2004 було надано офіційне тлумачення положення ст. 126 ОСОБА_4 України, зокрема зазначено, що додаткові гарантії незалежності і недоторканості суддів, крім вже передбачених ОСОБА_4 України, можуть встановлюватися також законами. Такі, гарантії визначені, зокрема, ст. 13 Закону України «Про статус суддів» від 10.07.1998 року. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.
Конституційний Суд України зазначив, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N19-рп/2004).
В пункті 7 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді. Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що щомісячне довічне грошове утримання судді, який вийшов у відставку, та пенсія є різними поняттями та права на них виникають з різних підстав, що також підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013, в якому зокрема вказано, що визначені ОСОБА_4 та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Із змісту розділу IX Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка в свою чергу складається із посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивача було звільнено з посади судді 16.07.2015 року, а 07.08.2015 року ОСОБА_5 було відраховано зі штату суду у зв'язку з поданням заяви про звільнення у відставку. При цьому про своє бажання бути звільненою у зв'язку із виходом у відставку ОСОБА_5 повідомила компетентний орган (Вищу раду юстиції) ще у листопаді 2014 року, тобто до того, як був прийнятий та набрав чинності Закон № 213-VIII.
Крім того, вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з положень ст. 22 ОСОБА_4 України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а також виходячи з того, що позивач повідомив компетентний орган (Вищу раду юстиції) про своє бажання бути звільненим у зв'язку із виходом у відставку ще 24 листопада 2014 року, тобто до того, як був прийнятий та набрав чинності Закон України № 213-VIII від 02.03.2015 року, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання саме у розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року).
Таким чином, враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає що постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 грудня 2015 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,- УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 грудня 2015 року у справі № 428/10353/15-а - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Д.В. Ляшенко
Судді Л.В. Ястребова
ОСОБА_6