04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" лютого 2016 р. Справа№ 5011-13/5659-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Ропій Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,
представників:
від позивача не з'явився,
від відповідача Тютюнник С.В., дов. від 09.06.2015 №45/16,
Абісов А.В., дов. від 15.06.2015 №52/16,
від ВДВС не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 29.01.2016 №31/13-332
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2016
за скаргою Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві
у справі №5011-13/5659-2012 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс СК»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про стягнення 92 294,82 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 89 490,54 грн основного боргу, 572,15 грн 3% річних та 1 801,26 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі №5011-13/5659-2012 скасовано в частині стягнення з відповідача 572,15 грн 3% річних. В цій частині прийнято нове рішення суду, яким відмовлено позивачу у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі №5011-13/5659-2012 залишено без змін.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 789,88 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнуто з позивача на користь відповідача 913,50 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 у справі №5011-13/5659-2012 видано накази.
10.12.2015 Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України») звернулась до Господарського суду міста Києва зі скаргою від 08.12.2015 за вих. №31/13-4549 на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві), в якій просила визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 25.11.2015 ВП №48155378.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №5011-13/5659-2012 відмовлено в задоволенні скарги ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.
Не погодившись з вказаною ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №5011-13/5659-2012 скасувати та прийняти нову, якою визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 25.11.2015 ВП №48155378. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушення норм матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. За твердженнями апелянта, позивач виконав постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 у справі №5011-13/5659-2012 самостійно, без застосування примусових заходів, визначних ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» і до винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а тому, правові підстави для стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій - відсутні. Крім того, скаржник вказував на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №3-217гс14.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 прийнято апеляційну скаргу та порушено апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 29.02.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.
Доказом належного повідомлення сторін та ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 15.02.2016) - 17.02.2016 (відповідачу та ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві), - 19.02.2016 (позивачу), долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 29.02.2016 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 скасувати та прийняти нову, якою скаргу задовольнити.
Представник позивача та ВДВС у судове засідання не з'явились, про дату та час проведення повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 ст.115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій (ч.1 ст.116 ГПК України).
В статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Як вбачається з копії матеріалів виконаного провадження ВП №48155378, стягувач (ТОВ «Едельвейс СК») 16.07.2015 звернувся до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню заборгованості з боржника в сумі 89 490,54 грн.
Частинами 1, 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
16.07.2015 старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Красноштан Інною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у справі №5011-13/5659-2012. Цією ж постановою боржнику надано 7-денний строк для самостійного виконання.
Згідно зі ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч.1). У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (ч.2).
Як вбачається з матеріалів справи, у строк, наданий державним виконавцем для добровільного виконання, виконавчий документом боржником не виконано.
21.10.2015 ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулось до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві з заявою від 20.10.2015 за вих. №31/13-3954 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що боржником, на підставі платіжного доручення від 12.10.2015 №4136, сплачено на користь стягувача заборгованість в сумі 89 490,54 грн.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 №191-VII (набув чинності 05.04.2015) ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» викладено в новій редакції.
Відповідно до п.3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 №191-VII нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
У новій редакції ч. 2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Як вже зазначалось, боржник сплатив визначену судовим рішення заборгованість в сумі 89 490,54 грн - 12.10.2015, тобто після спливу строку наданого на самостійне виконання судового рішення.
Щодо посилань апелянта на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №3-217гс14, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частина 1 ст.111-28 ГПК України передбачає, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Колегія суддів зазначає, що наведена в постанові від 28.01.2015 у справі №3-217гс14 правова позиція Верховного Суду України ґрунтується на положеннях Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній до внесення змін у ст.28 цього Закону.
Враховуючи, що оскаржувана постанова винесена старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Красноштан Інною Леонідівною 25.11.2015, тобто після викладення ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у новій редакції, суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №3-217гс14.
25.11.2015 старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Красноштан Інною Леонідівною винесено постанову ВП №48155378 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в сумі 200, 00 грн у зв'язку з тим, що ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» рішення самостійно у встановлений для цього строк не виконала.
В оскаржуваній постанові від 25.11.2015 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій зазначено, що старшим державним виконавцем Красноштан Інною Леонідівною понесені витрати на проведення виконавчих дій.
Стаття 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що
витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч.2).
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:
1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;
3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;
6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;
7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби (ч.4).
Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом (ч.5).
За змістом п.3.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція) про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, у якій зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.
Проте, розглядаючи скаргу ДК «Газ Україн» НАК «Нафтозаз України», суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у постанові від 25.11.2015 державним виконавцем, в порушення п.3.13.1 Інструкції не зазначено переліку та сум витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі №908/2155/14.
Частина 1 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Стаття 121-2 ГПК України передбачає, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена (ч.1). За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку (ч.2).
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 №9).
Водночас вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України (п.32 Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 29.06.2010 №01-08/369).
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про незаконність дій старшого державного виконавця і недійсність постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в сумі 200,00 грн.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на факт невідповідності спірної постанови положенням чинного законодавства України, постанова старшого державного виконавця Красноштан Інни Леонідівни ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 25.11.2015 ВП №48155378 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, підлягає визнанню недійсною та скасуванню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 скасуванню.
Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України, покласти на Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 29.01.2016 №31/13-332 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №5011-13/5659-2012 скасувати.
3. Скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві задовольнити.
4. Визнати недійсною та скасувати постанову від 25.11.2015 ВП №48155378 старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Красноштан Інни Леонідівни про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
5. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, ідентифікаційний код 34967593) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 1 339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн 80 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи №5011-13/5659-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Н.Ф. Калатай
Л.М. Ропій