04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" лютого 2016 р. Справа№ 925/1623/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Гончарова С.А.
Кропивної Л.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Смаглій В.М. - дов. б/н від 21.09.2015р.
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
третя особа: ОСОБА_3 - паспорт НОМЕР_1, виданий Маньківським
РВ УМВС України в Черкаській області 09.08.2002р.
від третьої особи: ОСОБА_4 - дов. №340 від 23.10.2015р.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2015р.
у справі № 925/1623/15 (суддя Васянович А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кролікофф»
до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області
(відповідач-1)
Маньківської районної державної адміністрації
Черкаської області (відповідач-2)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача ОСОБА_3
про визнання договору оренди поновленим та укладення додаткової угоди
В судовому засіданні 17.02.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
В жовтні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області про:
- визнання поновленим договору оренди землі, укладеного 21 листопада 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кролікофф", товариством з обмеженою відповідальністю "Анмакс" та Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Маньківському районі 21 листопада 2011 року за №712310004001115;
- укладення між товариством з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 21 листопада 2011 року, зареєстрованого 21 листопада 2011 року у відділі Держкомзему у Маньківському районі за №712310004001115, на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені цим договором оренди землі (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29 жовтня 2015 року).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у період дії договору оренди він належним чином виконував взяті на себе обов'язки орендаря та має переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, а орендодавець за договором оренди землі протягом місяця після спливу строку дії договору не висловив заперечень у поновленні договору оренди землі.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.10.2015р. у справі №925/1623/15 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_3, якому наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області №23-3157/14-15-СІ від 05.06.2015р. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.
Представник відповідача-1 в суді першої інстанції проти позову заперечував з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву від 23.10.2015р. та від 10.11.2015р. та зазначав, що оскільки з 01 січня 2013 року повноваження Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності припинилися та перейшли до Головного управління, якому лише з листа позивача №101 від 07.04.2014р., отриманого 09.04.2014р. стало відомо про існування спірного договору, а тому відповідач-1 не міг протягом місяця після закінчення строку дії договору надати заперечення у поновленні договору. Оскільки строк дії договору закінчився, на думку відповідача-1, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" він не може вважатися поновленим.
Крім того відповідач-1 зазначив про відсутність будь - якої інформації про технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку 18,4070 кв.м. Зміни в договір оренди від 21.11.2011 року щодо орендарів не вносились. В договорі відсутній кадастровий номер земельної ділянки, що є порушенням ст. 15 Закону України "Про оренду землі".
Отже, як зазначав відповідач-1, всупереч вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6 і 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 123 Земельного кодексу України, без відповідного рішення розпорядника земель, співорендарем зазначеної земельної ділянки стало товариство з обмеженою відповідальністю "Кролікофф", а сама передача ділянки здійснена з порушенням ст. 22 Земельного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 50 Закону України "Про землеустрій" та ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".
Одночасно відповідач-1 посилався на те, що на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" №44/01 від 21.11.2012р., яке неправомірно стало орендарем землі, розпорядженням Маньківської райдержадміністрації № 344 від 21 листопада 2012 року, позивачу надано дозвіл на підготовку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, проте, не було внесено відповідних змін в попередній договір, у зв'язку із відмовою товариства з обмеженою відповідальністю "Анмакс" від користування земельною ділянкою.
На думку відповідача-1, у неправомірний спосіб відбулась зміна орендаря земельної ділянки, тобто порушено законодавчо встановлений порядок надання у користування земель сільськогосподарського призначення та їх використання.
За встановлених обставин, відповідач -1 впевнений, що не вправі поновлювати договір (дія якого припинена, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено), а позивач не реалізував свого переважного права на поновлення договору, так як не дотримався визначених процедури і строків, не довів наявності необхідних умов для поновлення спірного договору оренди землі в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Представник третьої особи в судових засіданнях першої інстанції проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 23.11.2015 року та зазначав, що спірний договір укладався Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області та двома товариствами на одну і ту ж земельну ділянку без відповідного рішення, як того вимагає ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, а тому даний договір є нікчемним. Строк дії спірного договору закінчився 29 грудня 2012 року, зміни у даний договір у зв'язку з заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Анмакс" про виключення його із договору оренди землі сторонами у період дії договору не вносились та не проводили їх державну реєстрацію відповідно до вимог закону.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою на момент укладення спірного договору є кадастровий номер земельної ділянки, який присвоюється після виготовлення техдокументації, яка посвідчує право орендаря. Даний кадастровий номер в момент укладення договору і на даний час не встановлений.
Повноваження щодо розпорядження даною земельною ділянкою перейшло за законом від відповідача-2 до відповідача-1 з 01 січня 2013 року не на умовах правонаступництва, а за вимогою закону, а поновити договір можливо лише за правонаступництва сторони.
З довідки Іваньківської сільської ради №180 від 14 квітня 2015 року вбачається, що дана земельна ділянка пустує.
На думку представника третьої особи, земельну ділянку позивач не використовує, відповідач-1 не є стороною договору, а тому і не повинен був надсилати лист - повідомлення позивачу згідно закону, а як наслідок позивач не має законного права на поновлення договору оренди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2015р. у справі №925/1623/15 позов задоволено частково.
Укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі від 21 листопада 2011 року, зареєстрованого 21 листопада 2011 року у відділі Держкомзему у Маньківському районі за №712310004001115, на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені цим договором оренди землі.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» 1 218, 00 грн. судового збору.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, третя особа звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, зокрема ч.2 ст.33 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.629, 631 ЦК України, пунктів 8, 20, 34 договору, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки позивач не отримував і йому не видавалось рішення відповідача-2 про передачу земельної ділянки в оренду, ТОВ «Анмакс» вибуло з договірних відносин щодо оренди землі, а позивач не звертався вчасно і належним чином до відповідачів з листами -повідомленнями про поновлення договору на новий строк, а лише подав до відповідача-2 заяву з метою укладення нового договору оренди землі.
Згідно пп. 2.3.44. п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційну скаргу ОСОБА_3, після визначення головуючого судді (судді-доповідача) у судовій справі №925/1623/15, передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючий суддя Скрипка І.М., Куксов В.В., Гончаров С.А.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Коропивна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 17.02.2016р.
17.02.2016р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Третя особа та її представник в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.02.2016р. підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.02.2016р. заперечував проти доводів третьої особи, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання апеляційної інстанції 17.02.2016р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників відповідачів обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21 листопада 2011 року між Маньківською районною державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Анмакс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" (орендарі) було укладено договір оренди землі, відповідно до п. п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендарі приймають в строкове платне користування земельну ділянку площею 18,4070 га, в тому числі 18,4070 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться в адміністративних межах Іваньківської сільської ради.
Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі 21 листопада 2011 року за №712310004001115.
Пунктом 9 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарями у грошовій формі та розмірі 4,5% від грошової оцінки земельної ділянки за рік.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 205 828, 00 грн. (п.5 договору).
Відповідно до п. 19 договору передача земельної ділянки орендарям здійснюється у десятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Договір укладено до 29 грудня 2012 року. Після закінчення строку договору орендарі мають переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендарі повинні не пізніше, ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 Договору).
Згідно п.40 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Задовольняючи позов в частині укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 21 листопада 2011 року, зареєстрованого 21 листопада 2011 року у відділі Держкомзему у Маньківському районі за №712310004001115, на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені цим договором оренди землі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач після закінчення строку, на який було укладено спірний договір оренди, продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, належним чином виконував свої обов'язки за договором, а відповідач протягом місяця з дня закінчення строку дії договору оренди не направив йому письмове повідомлення про відмову у поновленні договору, укладення в судовому порядку додаткової угоди до договору за своєю правовою природою фактично є вимогою позивача про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, що є належним способом захисту свого порушеного права.
Однак, колегія суддів, враховуючи наявні в матеріалів справи докази, не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими та необґрунтованими виходячи з наступного.
Правовідносини щодо укладення, зміни, припинення та поновлення оренди земельної ділянки регулюються спеціальним законом - Законом України «Про оренду землі», а правовідносини щодо розпорядження земельною ділянкою регулюються іншими нормами Закону, в тому числі Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Підставами набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності у відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України є рішення виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Таке положення узгоджується з вимогами статті 16 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
В силу ч.2 ст.125 ЗК України (в редакції, чинній на момент реєстрації вказаного договору - 21.01.2010), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі звернення ТОВ «Анмакс» від 22.03.2007 №2/220307 та технічної документації по виділенню в натурі меж земельної ділянки, що надається в оренду ТОВ «Анмакс», розпорядженням Маньківської райдержадміністрації від 12.2007 №526 останньому надано в оренду земельну ділянку площею 18,4070 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Іваньківської сільської ради.
29.12.2007р. між Маньківською райдержадміністрацією та ТОВ «Анмакс» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки на 5 років, тобто до 29.12.2012р.
Пунктом 17 договору визначено, що передача земельної ділянки здійснюється з розробленням проекту її відведення, проте ТОВ «Анмакс» не виконало дані умови договору.
Згідно акту приймання - передачі земельної ділянки від 08.01.2008р. ділянка передана ТОВ «Анмакс» в оренду.
Пізніше, на підставі заяви від 06.05.2010р., розпорядженням Маньківської райдержадміністрації №151 від 12.05.2010р. ТОВ «Анмакс» надано дозвіл на підготовку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку.
У відділі Держгеокадастру у Маньківському районі відсутня будь-яка інформація щодо технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на зазначену земельну ділянку.
Зміни у вищевказаний договір оренди земельної ділянки щодо кількості орендарів не вносилися, рішення відповідачем-2 про надання спірної земельної ділянки позивачеві не приймалось, а за договором оренди землі від 21.11.2011р. Маньківська райдержадміністрація передала означену земельну ділянку в оренду як ТОВ «Анмакс», так і позивачеві - ТОВ «Кролікофф», що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 21.11.2011р.
Згідно п.8 договору від 21.11.2011р. строк його дії закінчується 29.12.2012р., відповідно до п.17 договору ділянка передана в оренду без розроблення проекту її відведення, п.20 договору передбачено, що після припинення дії договору орендарі повертають орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вони її одержали, а п.34 договору визначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а згідно пункту 2 частини 1 статті 21 Закону місцева державна адміністрація, зокрема, при здійсненні своїх повноважень, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
За змістом статті 19 Конституції України органи виконавчої влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підстав рішень органів, зокрема, виконавчої влади.
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
З договору від 21.11.2011р. вбачається, що в ньому відсутній кадастровий номер земельної ділянки, а згідно ст.15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону (ч.2 ст.15 Закону).
Отже, всупереч вимог статті 19 Конституції України, статей 6 та 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.123 ЗК України, без відповідного рішення розпорядника земель, співорендарем спірної земельної ділянки стало ТОВ «Кролікофф» (позивач), а сама передача земельної ділянки відбулась з порушенням ст.15 Закону України «Про оренду землі».
В подальшому, на підставі заяви ТОВ «Кролікофф» від 21.11.2012р. №44/01, яке не у передбачений законом спосіб стало орендарем спірної земельної ділянки, розпорядженням Маньківської райдержадміністрації №344 від 21.11.2012р. йому надано дозвіл на підготовку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, проте, знову не прийнято відповідне рішення та не зазначено про внесення змін до договору від 21.11.2011р. у зв'язку з відмовою співорендаря ТОВ «Анмакс» від користування вказаною земельною ділянкою (заява ТОВ «Анмакс» №268/1 від 21.11.2012р.)
Як визначено ч.6 ст.93 ЗК України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним, визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (надалі - Закон) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Як визначено частинами 2, 3 статті 33 Закону, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Пунктом 8 спірного договору, сторони визначили, що таке повідомлення надсилається не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору.
Як зазначає позивач, він звертався до відповідача-2 щодо свого наміру скористатися переважним правом на поновлення (продовження) строку дії договору оренди земельної ділянки з заявою від 27.09.2012р. з надання проекту додаткової угоди (а.с.12-13).
Надана позивачем копія повідомлення від 27.09.2012р. (а.с. 12), якою, на думку позивача, ним було повідомлено відповідача-2 про свій намір поновити спірний договір на новий строк на тих же умовах та додано проект додаткової угоди, не приймається апеляційним судом як належний доказ повідомлення орендарем не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору (згідно п.8 договору) орендодавця про такий намір та надіслання проекту додаткової угоди, оскільки вказане повідомлення не містить даних про його реєстрацію відповідачем-2, а належних та допустимих доказів надіслання такої заяви поштою (або електронною поштою) позивачем не надано.
З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору, тобто до 28.09.2012р. не звертався з відповідною заявою до відповідача-2.
При цьому заява позивача від 21.11.2012р. №44/01 про надання дозволу щодо складання документів, що посвідчують право оренди на спірну земельну ділянку свідчить лише про бажання позивача отримати вказану земельну ділянку в оренду терміном на 49 років (а.с.15), але аж ніяк не продовження строку дії спірного договору.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Таким чином, згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
Однак, як визначено ч.6 ст.33 Закону, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором; у цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
В силу ч.10 ст.33 Закону, у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди.
Відповідна правова позиція викладена у постанові постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі №6-219цс14.
Відповідно до п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).
Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.
При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів:
продовження користування виділеною земельною ділянкою;
належне виконання своїх обов'язків за договором;
відсутність письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновлені договору оренди;
укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди.
Отже, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, буде передусім при укладанні договору оренди: з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у разі укладання договору з новим орендарем на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; у разі укладання договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використання об'єкту оренди для власних потреб.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.10.2013р. № 21-345а13, від 25.02.2015р. № 6-10цс15, від 10.06.2015р. № 6-6-70цс15, від 18.03.2015р. № 6-4 цс15.
Натомість, місцевий господарський суд, вказав не всі правові підстави, необхідні для поновлення спірного договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», зокрема не вказав про необхідність укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди між орендодавцем та орендарем, яка виражена в першу чергу у волі сторін на укладення цієї угоди.
Законом України від 06 вересня 2012 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності 01 січня 2013 року ст. 122 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, зокрема внесено зміни до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України згідно якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Підпунктом 61 п. 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №445 визначено, що Держземагенство України передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб, у даному випадку у Черкаській області - Головне управління Держземагенства в Черкаській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2015 року №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1, реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2. Установлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.
Наказом комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України від 29 квітня 2015 року №3 Головне управління Держземагенства у Черкаській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
Позивач зазначає, що після 29 грудня 2012 року продовжував користуватися земельною ділянкою.
09.04.2014р. позивач звернувся до відповідача-1 з заявою (вих.№101 від 07.04.2014р.) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 18,04070 га в адмінмежах Іваньківської сільської ради з метою укладення відповідного договору оренди землі. (ас.55)
Листом від 15.04.2014р. №300/03-01-07 відповідач-1 відмовив позивачу у зв'язку з невідповідністю довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, вимогам наказу Державного комітету статистики України від 05.11.1998р. №377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)(а.с.54).
В подальшому, 28 травня 2014 року, позивач повторно листом від 14.05.2014р. звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право оренди на земельну ділянку площею 18,4070 га (а.с.57).
Листом від 25 червня 2014 року №166/0/300-14-СГ відповідач-1 відмовив позивачу у зв'язку з тим, що технічна документація з землеустрою розроблена без належного дозволу розпорядника земель (відповідача-1) та термін дії договору оренди землі від 21 листопада 2011 року закінчився 29 грудня 2012 року, а тому відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України надання в оренду цієї земельної ділянки позивачу можливе лише за результатами земельних торгів (а.с.56).
Доказів того, що позивач протягом 2013-2015р.р. продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою площею 18,4070 га після закінчення строку договору оренди землі від 21 листопада 2011 року матеріали справи не містять, оскільки одна лише сплата орендної плати не свідчить про використання земельної ділянки позивачем за її цільовим призначенням, а відсутність акту про повернення спірної землі орендодавцю лише підтверджує порушення позивачем умов договору щодо повернення земельної ділянки після закінчення терміну дії договору.
З 01.01.2013р. повноваження Маньківської райдержадміністрації по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної власності припинилися та перейшли до відповідача-1, якому лише з листа позивача від 07.04.2014р. №101, отриманого 09.04.2014р. стало відомо про існування спірного договору оренди землі від 21.11.2011р., а тому відповідач-1 не міг протягом місяця після закінчення строку його дії надавати заперечення позивачеві у поновленні договору.
Доказів того, що відповідач-1 протиправно ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 21 листопада 2011 року про його поновлення, чим порушує вимоги частини 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та права і охоронювані законом інтереси позивача, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Враховуючи те, що всупереч вимог статті 19 Конституції України, статей 6 та 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.123 ЗК України, без відповідного рішення розпорядника земель, співорендарем спірної земельної ділянки в 2011 році стало ТОВ «Кролікофф» (позивач), а сама передача земельної ділянки відбулась з порушенням ст.15 Закону України «Про оренду землі», відсутність рішення відповідачів про продовження (поновлення) договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди щодо цієї земельної ділянки, відсутність письмового повідомлення орендаря (позивача) до орендодавця (відповідачів) не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, відсутність належних доказів того, що позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди від 21.11.2011р., а відповідач оспорює цей факт, між сторонами протягом одного місяця з моменту припинення договору оренди землі не укладена угода (договір) про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, відсутнє зволікання відповідачів в укладенні додаткової угоди до договору оренди спірної земельної ділянки, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для укладення між товариством з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 21 листопада 2011 року, зареєстрованого 21 листопада 2011 року у відділі Держкомзему у Маньківському районі за №712310004001115, на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені цим договором оренди землі.
Місцевий господарський суд не звернув увагу на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.
Що стосується вимог позивача про визнання поновленим договору оренди землі від 21 листопада 2011 року слід зазначити наступне.
Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обґрунтування необхідності його захисту.
За таких обставин, вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Відокремлення встановлення фактів та визнання обставин від спору, де ці факти та обставини є доказом вимог чи заперечень у цьому спорі, суперечить основним засадам господарського процесу та його формам, визначеним ст. 41 ГПК України.
Статтею 12 ГПК України визначено перелік спорів, підвідомчих господарським судам України.
Позовна вимога про визнання поновленим договору оренди землі є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Такий правовий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14 січня 2002 року у справі за позовом акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" до малого приватного підприємства "Фірма "Барвінок", акціонерного товариства "Компанія "Капітал" та акціонерного товариства "Барвінок" про визнання неукладеним договору купівлі-продажу і визнання недійсними договорів.
Таким чином, вимога позивача про визнання договору оренди землі поновленим, є вимогою про визнання факту, що суперечить вимогам ст. 12 ГПК України, не відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим ст. 16 ЦК України, ст.20 ГК України, ст. 152 ЗК України.
Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в позові в цій частині позовних вимог.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2015р. у справі №925/1623/15, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, підлягає частковому скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги третьої особи, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2015р. у справі №925/1623/15 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2015р. у справі №925/1623/15 скасувати частково.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» (20132, Черкаська область, Маньківський район, с.Іваньки, вул.Леніна, 1-Б, код ЄДРПОУ 36778301) на користь ОСОБА_3 (20132, АДРЕСА_1) 1 339, 80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.
6. Матеріали справи №925/1623/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді С.А. Гончаров
Л.В. Кропивна