04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" лютого 2016 р. Справа№ 925/1610/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства ,,Сандра - Ч"
на рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2015р.
у справі № 925/1610/15 (суддя Єфіменко В.В.)
за позовом Приватного підприємства ,,Сандра - Ч"
до 1) Відділу Державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції
2) Приватного підприємства ,,Ажіо"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Публічне акціонерне товариство ,,Райффайзен Банк Аваль"
про визнання недійсним звіту про оцінку майна
Приватне підприємство ,,Сандра - Ч" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач 1), Приватного підприємства ,,Ажіо" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним звіту про оцінку майна, в якому просив визнати нечинним висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість нежитлового приміщення Приватного підприємства ,,Ажіо" про ринкову вартість майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою м. Сміла, вул. Б.Хмельницького, 29 та належить на правах приватної власності приватному підприємству ,,Сандра-Ч" станом на 10 серпня 2015р.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.10.2015р. у справі № 925/1610/15 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 залучено Публічне акціонерне товариство ,,Райффайзен Банк Аваль".
Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.11.2015р. у справі № 925/1610/15 в задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини, положення Закону України ,,Про виконавче провадження", дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога не може бути задоволена господарським судом.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2015р. у справі № 925/1610/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції допущено неправильне встановлення обставин, що мають істотне значення для справи внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа зазначає про її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 02.02.2016р.
Судове засідання призначене на 02.02.2016р. не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Сухового В.Г. на лікарняному.
Ухвалою суду від 08.02.2016р. розгляд скарги у справі призначено на 23.02.2016р.
В судовому засіданні 23.02.2016р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник третьої особи проти наведених доводів заперечив, представники відповідачів 1 і 2 не з'явились, про час та місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411614302062, № 0411614302054.
Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Колегія суддів, враховуючи належне повідомлення відповідачів 1 і 2 про час та місце розгляду скарги, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник через незгоду позивача з результатами визначення вартості нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою м. Сміла, вул. Б.Хмельницького, 29, оскільки, на його думку, така оцінка виконана з грубим порушенням норм Закону України ,,Про судову експертизу", Закону України ,,Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національного стандарту ,,Загальні засади оцінки майна і майнових прав".
26.07.2011р. господарським судом Черкаської області винесено рішення, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства ,,Райффайзен Банк Аваль" до Приватного підприємства ,,Сандра-Ч" про стягнення 1 163 009,55 грн.
Як вказує позивач, представник ПП ,,Сандра-Ч" отримав з ВДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 4395973 від 11.11.2014р., якою було накладено арешт на все майно, яке належить боржнику ,,Сандра-Ч" та заборонено здійснювати відчуження майна.
08.07.2015р. державним виконавцем було описано та арештовано майно позивача, а саме: нежитлова будівля з підвалом, загальною площею 1 052,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Сміла, вул. Б.Хмельницького, 29.
Постановою державного виконавця Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції від 21.07.2015р. в рамках виконавчого провадження № ВП 45395973 призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме - ПП ,,Ажіо" в особі ОСОБА_3 та зобов'язано її надати письмовий висновок, звіт про оцінку описаного і арештованого майна.
10.08.2015р. суб'єктом оціночної діяльності було складено висновок про вартість нежитлового приміщення - нежитлової будівлі з підвалом, загальною площею 1 052,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Сміла, вул. Б.Хмельницького, 29, який є предметом оскарження у даній справі.
14.08.2015р. державний виконавець надіслав на адресу ПП ,,Сандра-Ч" копію висновку суб'єкта оціночної діяльності - експерта про вартість об'єкта оцінки, належного ПП ,,Сандра - Ч" для ознайомлення, який отримано останнім 18.08.2015р.
07.09.2015р. на адресу Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління надійшов лист заперечення проти результатів оцінки висновку суб'єкта оціночної діяльності - експерта про вартість об'єкта оцінки ПП ,,Сандра - Ч" від 29.08.2015р.
Листом від 11.09.2015р. № 9-35/12369 Смілянським міським відділом державної виконавчої служби надано відповідь на вищевказане заперечення.
Відповідно до преамбули Закону України ,,Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 Закону України ,,Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з положеннями ст. 58 Закону України ,,Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України ,,Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Приписи наведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України ,,Про виконавче провадження" державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України ,,Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Частиною першою статті 12 Закону України ,,Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України ,,Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК України (пп. 9.10 п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 ,,Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Таким чином, сторона виконавчого провадження має право подати скаргу в господарський суд саме в процесуальному порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України. Предметом оскарження у цьому випадку є не дії експерта, а дії чи бездіяльність органів ДВС щодо оцінки майна у виконавчому провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Як роз'яснено в п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011р. № 10 розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.
Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу). Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, в провадженні господарського суду Черкаської області перебуває скарга Приватного підприємства ,,Сандра-Ч" на дії відділу Державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції про визнання дій державного виконавця протиправними у іншій справі за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Райффайзен Банк Аваль" до Приватного підприємства ,,Сандра-Ч", третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
У даному випадку, позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом, в якому просив визнати нечинним висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна, а не в порядку передбаченому ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, якою встановлено порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що боржником пропущено строк оскарження, встановлений Законом України ,,Про виконавче провадження", тобто, розглянув вимоги в порядку позовного провадження, не врахувавши наведені вище положення ст. 121-2 ГПК України, допустивши, при цьому порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення у даній справі.
У пункті 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, до яких, зокрема, належать спори про визнання недійсними актів.
Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий у межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та спричиняє певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість нежитлового приміщення є результатом практичної діяльності фахівця з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не підвідомчий господарському суду, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у справі за аналогічним позовом (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2003р.), скасувавши постанову ВГСУ від 17.06.2003р. та залишивши в силі постанову КАГС від 07.04.2003р.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, допустив неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2015р. у справі № 925/1610/15 має бути скасовано, а провадження у справі припинено.
Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 34, 43, 80, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Сандра - Ч" на рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2015р. у справі № 925/1610/15 - задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2015р. у справі № 925/1610/15 скасувати.
3. Провадження у справі № 925/1610/15 припинити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя В.Г. Суховий
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко