1-в/381/12/16
381/4506/15-к
11 лютого 2016 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про зняття арешту з майна,-
22 жовтня 2015 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_4 про зняття арешту з майна.
Свою заяву ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що згідно вироку Фастівського народного суду Київської області його було засуджено до позбавлення волі строком на п'ять років. У процесі кримінального провадження щодо нього народним судом м. Фастів 05 серпня 1998 року винесено ухвалу про накладення арешту на все майно. Призначене згідно вироку суду покарання заявник відбув повністю та був звільнений з місць позбавлення волі у 2003 році. Однак арешт на все майно згідно ухвали суду від 05 серпня 1998 року досі не знятий, що порушує право власності заявника.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_4 не з'явився, подав заяву, в якій просить розглядати справу без його участі.
Прокурор в судовому засіданні заперечила проти задоволення даної заяви з посиланням на те, що заявником не надано документів, що підтверджують наявність у заявника права власності на певне майно.
Судом встановлено, що вироком Фастівського районного суду Київської області від 13 березня 1998 року визнано винним ОСОБА_4 по ст.ст. 140 ч. 3, 145 ч.1, 140 ч.2, 208, 213 ч.3 КК України і визначено йому по ст. 140 ч. 3 КК України 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, по ст. 145 ч.1 КК України 2 роки позбавлення волі, по ст.140 ч. 2 КК України 2 роки позбавлення волі, по ст. 208 КК України 2 роки позбавлення волі, по ст. 213 ч.3 КК України 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 42 КК України по сукупності злочинів, шляхом часткового складання покарання остаточно вважати засудженим до 5 (п'яти) років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього належного йому на праві індивідуальної власності майна.
Вироком також засуджено ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Згідно вироку вирішено питання про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди в розмірі 50 грн. Позовні заяви ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до підсудних залишено без розгляду та роз'яснено їм, що вони мають право звернутися в суд з такими позовами в порядку цивільного судочинства.
Вирок суду від 13 березня 1998 року набув чинності і був звернутий до виконання.
Вислухавши прокурора, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 9 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Враховуючи викладене, вказана справа розглядається Фастівським міськрайонним судом Київської області відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 411 КПК України (в ред. 1960 року), питання зв'язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому порядку з участю прокурора. В судове засідання, як правило, викликається засуджений, а за його клопотанням і захисник. Якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, викликаються також при необхідності цивільний позивач і цивільний відповідач. Неявка цих осіб не зупиняє розгляду справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України №11 від 21.12.1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконаннями вироків» із змінами та доповненнями, в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, суди вправі вирішувати питання про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні вироку чи відмови у позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані.
Згідно довідки завідувача архівом Фастівського міськрайонного суду Київської області кримінальна справа № 1-49/98 щодо ОСОБА_4 та інших за ст.. 140 ч.3, 145 ч.1, 140 ч.2, 213 ч.3, 208 КК України була знищена згідно акту «Про відбір та знищення документів і справ, що не підлягають зберіганню ( а.с.16), у Фастівській міській державній нотаріальній конторі ухвала народного суду м. Фастів від 05 серпня 1998 року не зберіглась (а.с. 13), у відділі державної виконавчої служби Фастівського МУЮ виконавчі провадження, по яким боржником є ОСОБА_4 відсутні (а.с.12), ухвала суду від 05 серпня 1998 року у суді не зберіглась (а.с.15), згідно довідки КП ФМР «Фастівське БТІ» дані про нерухоме майно в м. Фастові та Фастівському районі Київської області станом на 01 січня 2013 року не зареєстровано, будь-які дані про накладення та зняття арешту /заборони відчуження нерухомого майна належного ОСОБА_4 з 05.08.1998 року по 10.02.2016 року на підприємстві відсутні..
Однак як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна арешт на все майно ОСОБА_4 накладений на підставі ухвали народного суду м. Фастова від 05 серпня 1998 року, тобто, не під час дізнання чи досудового слідства, а після набуття вироком законної сили в порядку цивільного судочинства.
За наведених обставин, суд вважає що заява ОСОБА_4 про зняття арешту з майна не може бути розглянута за нормами кримінального процесуального законодавства, у її задоволенні слід відмовити.
Одночасно суд роз'яснює, що за даних обставин, заявнику ОСОБА_4 слід звернутись із відповідним позовом в порядку цивільного процесуального законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 411 КПК України 1960 року, ст.ст., п. 9 розділу ХІ КПК України,-
Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні заяви про зняття арешту з майна.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області на протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_14