Справа №2/359/368/2016
Провадження №359/10624/15-ц
22.02.2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Саган В.М.,
при секретарі Степаненко А.О.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Незалежної релігійної громади християн віри євангельської «Надія» до Бориспільської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво,-
встановив:
В листопаді 2015 року представник позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, яким просить визнати за позивачем право власності на самовільно збудоване нерухоме майно - церкву, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Бориспіль, вул. Банківська 1-а.
В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що на підставі Державного акту на земельну ділянку серія КВ № 026914, позивач являється власником земельної ділянки площею 0,10 га, з цільовим призначенням - для громадських та релігійних організацій, що розташована за адресою: Київська область, м.Бориспіль, вул. Банківська 1-а. На вказаній земельній ділянці, відповідно до її цільового призначення, був побудований «Дім молитви», який на даний час експлуатується. В грудні 2014 року позивач звертався до відповідача щодо питання оформлення вказаного нерухомого майна, однак було рекомендовано звернутись до суду. В липні 2015 року було виготовлено технічний паспорт на вказану будівлю. В подальшому проведене технічне обстеження будівлі церкви, відповідно до висновку якого встановлено її відповідність вимогам надійності та подальшої експлуатації. В зв'язку з тим, що відповідач відмовляється реєструвати право власності на вказану будівлю, тому позивач звернувся до суду щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в порядку, визначеному ч.5 ст. 376 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 16 жовтня 1997 року Київською обласною державною адміністрацією зареєстровано статут незалежної релігійної громади християн віри євангельської «Надія», діяльність якої поширюється на м. Бориспіль, Київської області, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.6).
В матеріалах справи міститься копія Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія КВ №026914 (а.с.7), з даних якого слідує, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,10 га, з цільовим призначенням - для громадських та релігійних організацій, що розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Банківська 1-а.
Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України та ч.1 ст.375 ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Судом встановлено, що позивачем на вказаній земельній ділянці було збудовано будівлю церкви - «дім молитви», який на даний час експлуатується.
В грудні 2014 року позивач звертався до відповідача з заявою щодо надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, своєю відповіддю позивачу було відмовлено, оскільки будівля вже побудована і експлуатується, з цих підстав рекомендовано звернутись до суду (а.с.8).
27.07.2015 року на звернення позивача, на вказану будівлю церкви, ТОВ «Проектно-Інженерна компанія ОСОБА_4», було розроблено технічний паспорт (а.с.9-20).
Здійснивши самовільне будівництво, позивач звертався до відповідача про оформлення права власності на дане майно, але йому було відмовлено.
Суд вважає, що між сторонами виникли спірні цивільні правовідносини щодо оформлення позивачем права власності на самовільно збудоване нерухоме майно.
Згідно висновку управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради від 28.12.2015 року про відповідність місця розташування будівлі позивача вимогам державних будівельних норм, зазначено, що місце розташування збудованих об'єктів без дозволу на виконання будівельних робіт, що зазначені в технічному паспорті, не суперечать вимогам ДБН 360**92 «Містобудування. Планування забудови міських і сільських поселень». ( а.с.75).
Крім того, згідно даних висновку про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі «Дому Молитви» за адресою вул. Банківська №1-а в м. Бориспіль визначено що, обстежена будівля відповідає вимогам надійної і безпечної експлуатації та подальша його безпечна експлуатація за призначенням можлива. (а.с.22-32).
Відповідно до ч.1 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За загальним правилом, закріпленим у частині 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Водночас цивільне законодавство встановлює умови, за яких самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд, відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України, може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що проведене позивачем самочинне будівництво на власній земельній ділянці не порушує права інших осіб, будівництво здійснено без порушень містобудівних, протипожежних та санітарних норм, його експлуатація можлива.
Згідно зі ст.ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду.
Як зазначено в ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Дослідивши всі обставини в сукупності та враховуючи положення діючого законодавства щодо вільного володіння, користування та розпорядження особою належним позивачу майном, а також зважаючи на положення ч. 5 ст. 376 ЦК України які гарантують власнику нерухомого майна, яке самочинно збудоване чи будується, право на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на самочинне будівництво, суд вважає, що право власності позивача підлягає захисту у спосіб визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно- будівлю церкви за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Банківська, 1-а.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 212-215, 223 ЦПК суд,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за Незалежною релігійною громадою християн віри євангельської «Надія» право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - церкву, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Банківська 1-а.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, в разі якщо сторона по справі не була при оголошенні рішення, то 10 днів з моменту отримання його копії.
Суддя