Справа № 357/1841/16-к
1-кп/357/252/16
01.03.2016 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду №2 в м. Біла Церква матеріали кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42015110030000082 від 02.04.2015 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Лівинці, Кельменецького району, Чернівецької області, освіта середня, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем нез'явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчиненому особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України.
Злочини було вчинено за таких обставин:
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 окремої механізованої бригади ( на даний час польова пошта НОМЕР_3 ) від 25.03.2014 року № 62 (по стройовій частині) обвинуваченого ОСОБА_4 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду кулеметника 5 мехенізованої роти 2 механізованого батальйону, та згідно з наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 14 квітня 2014 року № 97 його призначено на посаду командира відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_3 .
06.05.2014 року командиром військової частини польова пошта НОМЕР_3 наказом №118 від 06.05.2014 року відправлено у додаткову відпустку на 9 діб за сімейними обставинами в АДРЕСА_1 . Згідно з наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 наказом №121 від 08.05.2014 року вказану відпустку йому продовжено на один день до 15.05.2014 року, з якої він повинен був повернутися 16.05.2014 року на службу до військової частини польова пошта НОМЕР_3 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , про що йому було достовірно відомо. Однак ОСОБА_4 умисно, в порушення вимог Закону, без дозволу відповідних командирів, 16.05.2014 року не з'явився вчасно на службу без поважних причин та до 12.01.2016 року перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , проводячи час на власний розсуд, без виконання обов'язків військової служби. 12.01.2016 року близько 11 години 50 хвилин обвинувачений ОСОБА_4 був затриманий працівниками Кельменецького відділу поліції ГУ Національної поліції в Чернівецькій області та через працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 14.01.2016 року доставлений у АДРЕСА_2 до військової частини польова пошта НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби.
Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 05.02.2016 року № 36 ( по стройовій частині) ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в скоєнні інкримінуємого йому злочину визнав повністю, та суду пояснив, що дійсно був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу, та 25.03.2014 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 окремої механізованої бригади був зарахований до списків особового складу частини та призначений на посаду кулеметника 5 мехенізованої роти 2 механізованого батальйону, та згідно з наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 14 квітня 2014 року № 97 його призначено на посаду командира відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_3 .Оскільки на час його призиву дома залишалася тяжко хвора мати він звертався до командування частини з рапортами про надання йому тимчасової відпустки, під час якої зібрав необхідні документи про хворобу матері та зробив спробу отримати звільнення від мобілізації,але отримав офіційну відмову. Йому було достовірно відомо про те. що він перебував у відпустці по 15.05.2014 рік, а вже 16.05.2014 року йому було слід прибути до місця несення служби. Однак він вирішив ухилитися від несення служби, та залишився по місцю свого постійного проживання, доглядаючи свою матір. 28 грудня 2014 року мати померла, але і після цього він не повернувся до військової частини по місцю несення служби, проживав з дружиною та дітьми по місцю свого постійного проживання, ухиляючись від несення служби.12 січня 2016 року його дійсно затримали працівники поліції в Чернівецькій області та через працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 14.01.2016 року він був доставлений у АДРЕСА_2 до військової частини польова пошта НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби, звідки 05 лютого 2016 року був звільнений в запас.
Визнаючи себе винним повністю в скоєнні злочину обвинувачений ОСОБА_4 просить суд суворо його не карати та не досліджувати докази стосовно тих обставин, які ні ким не оспорюються в силу ч. 3 ст. 349 КПК України. Наслідки вказаної відмови обвинуваченому роз'яснені. Учасники судового провадження не заперечують проти цього.
Враховуючи вище вказані обставини, думку учасників судового розгляду, суд вважає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.3 ст. 407 КК України, оскільки він будучи військовослужбовцем нез'явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчиненому особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує як пом'якшуючі обставини те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.
Обтяжуючих обставин по справі суд не встановив.
При наявності цих обставин, що пом'якшують відповідальність та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи обвинуваченого, який не являє собою великої суспільної небезпеки, його ролі при скоєнні злочину, суд вважає за можливе призначити йому покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, запобігання скоєння нових злочинів, і вважає можливим його виправлення без відбування покарання у вигляді позбавлення волі, та вважає можливим на підставі статей 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в силу суд вважає за можливе не обирати.
Керуючись ст. 369 ,373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.407 КК України.
Призначити ОСОБА_4 міру покарання за ч. 3 ст.407
КК України у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.
Зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Контроль за виконанням покарання відносно ОСОБА_4 покласти на Кельменецький районний сектор КВІ Державної пенітенціарної служби в Чернівецькій області.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в силу не обирати.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 30 днів, з моменту проголошення вироку.
Суддя: ОСОБА_1 ,