29 лютого 2016 року Справа № 876/6720/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Ліщинський А.М.,
судді Запотічний І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року по справі № 803/1055/14 за позовом Державної фінансової інспекції у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» про стягнення коштів,-
Державна фінансова інспекція у Волинській області (позивач) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» про стягнення до місцевого бюджету коштів у розмірі 3700,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною фінансовою інспекцією у Волинській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Камінь-Каширської центральної районної лікарні за період з 01.02.2010 року по 01.12.2013 року, якою встановлені окремі порушення та недоліки, що викладені в акті ревізії від 14 лютого 2012 року № 040-22/003. Зокрема, проведеною ревізією встановлено, що відповідачем не відшкодовано Камінь-Каширській центральній районній лікарні послуги з тепловикористання за 2012-2013 роки на суму 3700,77 грн.
Позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 25 лютого 2014 року № 03-040-14-14/1429. Однак, зазначена вимога не виконана. Відтак позивач просить стягнути з підприємства до місцевого бюджету кошти у розмірі 3700,77 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року по справі № 803/1055/14 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» на користь місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 3700,77 грн.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить постанову суду скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Інспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Державною фінансовою інспекцією у Волинській області у період з 16 грудня 2013 року по 20 січня 2014 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Камінь-Каширської центральної районної лікарні за період з 01.02.2010 року по 01.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 14 лютого 2012 року №040-22/003.
Як зазначено в акті ревізії, відповідно до рішення Камінь-Каширської районної ради від 28.07.2004 року № 16/9 «Про надання дозволу на списання та відчуження майна, що належить до спільної власності територіальних громад міста і сіл району та перебуває в користуванні Камінь-Каширської районної лікарні» було надано дозвіл на списання та реалізацію приміщення старого харчоблоку Камінь-Каширської районної лікарні, в якому в подальшому була відкрита аптека, де здійснює свою господарську діяльність відповідач.
Перевіркою було встановлено, що протягом періоду з 01.02.2012 року по 01.12.2013 року Камінь-Каширською районною лікарнею було проведено оплату послуг з теплопостачання, спожитих відповідачем на суму 3700,77 грн. Однак, договору про відшкодування послуг з теплопостачання зазначеного приміщення між Камінь-Каширською районною лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» укладено не було, чим було завдало збитків державі, а саме - Камінь-Каширській районній лікарні на суму 3700,77 грн.
На підставі виявлених порушень ДФІ у Волинській області надіслала Камінь-Каширській центральній районній лікарні лист-вимогу від 25 лютого 2014 року № 03-040-14-14/1429.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» не було здійснено повернення коштів по оплаті за теплопостачання Камінь-Каширській центральній районній лікарні на суму 3700,77 грн., а відтак зазначені кошти підлягають стягненню в користь держави.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року по справі № 803/1055/14 без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.