24 лютого 2016 року Справа № 876/8703/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Довгополова О.М.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року в адміністративній справі № 803/1424/14 за позовом Державної фінансової інспекції у Волинській області до Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності про зобов'язання вчинити дії,
У липні 2014 року Державна фінансова інспекція у Волинській області (надалі - ДФІ у Волинській області) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила зобов'язати Волинську обласну школу вищої спортивної майстерності (надалі - Школа) виконати пункти 3, 5, 7, 8, 9 законних вимог ДФІ у Волинській області від 26.05.2014 року № 03-030-14-14/4015 на загальну суму 120 638,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної ревізії Школи за період з 01 травня 2010 року по 01 квітня 2014 року було виявлено ряд фінансових порушень, зокрема порушення бюджетного законодавства щодо незаконного використання коштів на вказану суму, про що було складено лист-вимогу від 26 травня 2014 року № 03-030-14-14/4015 (надалі - Вимога), надіслано Школі для виконання і визначено для цього строки. Проте Школа у добровільному порядку вказані вимоги не виконала.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила ДФІ у Волинській області, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 41 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у період з 24 березня по 11 квітня 2014 року ДФІ у Волинській області провела позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності Школи, про що склала акт від 11 квітня 2014 року № 030-26/18 (надалі - Акт ревізії; а.с.6 - 34).
На підставі висновків Акта ревізії ДФІ у Волинській області направила Школі лист-вимогу від 26 травня 2014 року № 030-14-14/4015 (а.с.40 - 41) та вимагало, зокрема:
- усунути порушення бюджетного законодавства щодо незаконного використання коштів загального фонду кошторису по КТКВ 130114 «Забезпечення підготовки спортсменів вищих категорій школами вищої спортивної майстерності» в сумі 14 247,54 грн на придбання палива, використаного для надання платних послуг, які потрібно було здійснювати за рахунок спеціального фонду (п.3);
- усунути порушення щодо незаконного нарахування та виплати заробітної плати тренерам-викладачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на загальну суму 94 936,74 грн (з урахуванням єдиного соціального внеску) внаслідок встановлення завищеного розміру тижневого навантаження (п.5);
- усунути порушення щодо незаконного встановлення надбавки в розмірі 10% до посадового окладу за спортивне звання заступнику директора з АГР ОСОБА_5 та її виплати в період з 01 травня 2010 року по 01 лютого 2012 року на загальну суму 4 062,84 грн (з урахування єдиного соціального внеску) (п.7);
- усунути порушення щодо незаконної виплати матеріальної допомоги в сумі 5346,49 грн (п.8);
- усунути порушення щодо незаконної виплати премії ОСОБА_6 в період дії дисциплінарного стягнення в сумі 2044,50 грн (з урахування єдиного соціального внеску) (п.9).
Школа у добровільному порядку ці вимоги не виконала, що стало підставою для звернення до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги ДФІ у Волинській області стосуються відшкодування збитків, проте такі стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов контролюючого органу до підконтрольної установи про зобов'язання виконати лист-вимогу.
Крім того, пункт 5 Вимоги скасований постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі № 803/1495/14, яка набрала законної сили (а.с.97 - 103), що є додатковою підставою для відмови у позові в частині зобов'язання виконати пункт 5 Вимоги.
Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції правильними.
За приписами частини першої статті 1 Закону України № 2939-XII від 26 січня 1993 року «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (надалі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю і здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).
Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Вказані норми кореспондують з приписами пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно із яким органи державного фінансового контролю мають право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно із пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Тобто, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналізуючи вказані норми законодавства, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність у позивача права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Разом з тим, збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, тому вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії, що відповідає позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 07 липня 2015 року в справі № 21-1008а15.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ДФІ у Волинській області та правомірність відмови у задоволенні таких вимог судом першої інстанції.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року в адміністративній справі № 803/1424/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді О.М.Довгополов
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 29 лютого 2016 року.