29 лютого 2016 року Справа № 876/6795/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Ліщинський А.М.,
судді Запотічний І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року по справі № 809/1544/14 за позовом Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області до Рожнівської сільської ради про зобов'язання вчинити дії, -
19.05.2014 року Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області звернулася з адміністративним позовом до Рожнівської сільської ради про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що працівниками Верховинської об'єднаної державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області проведено планову ревізію Рожнівського сільського бюджету за період з 01.05.2010 року по 30.11.2013 року, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображено в акті ревізії № 820-21/04 від 07.02.2014 року. На підставі п. 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідачу була направлена обов'язкова Вимога про усунення вказаних в акті порушень, яка в подальшому не виконана, що стало підставою для звернення з позовом в суд.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року по справі № 809/1544/14 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Рожнівську сільську раду виконати п. 6 обов'язкових вимог Верховинської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.02.2014 року № 820-141/268 в частині забезпечення стягнення в доход сільського бюджету втрачених коштів в сумі 8562,91 грн., а саме: з підприємця ОСОБА_1 в розмірі 8374,00 грн., з підприємця ОСОБА_2 в розмірі 188,91 грн., та п. 7 обов'язкових вимог Верховинської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.02.2014 року № 820-141/268 в частині забезпечення повернення в доход сільського бюджету підприємцем ОСОБА_2 коштів в сумі 3164,30 грн. В задоволені позову в іншій частині відмовити.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області подала апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить таку скасувати, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
У відповідності до п. 3.3.6.3. Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області на ІV квартал 2013 року Верховинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області проведено планову ревізію Рожнівського сільського бюджету, фінансово-господарської діяльності у Рожнівській сільській раді за період з 01.05.2010 року по 30.11.2013 року.
За результатами ревізії складено акт за № 820-21/04 від 07.02.2014 року, відповідно до якого посадовими особами Верховинської об'єднаної державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області встановлено ряд порушень чинного законодавства України.
На підставі вищевказаного акту ревізії, з метою повного усунення порушень, виявлених ревізією, Рожнівську сільську раду зобов'язано виконати в повному обсязі вимоги Верховинської об'єднаної державної фінансової інспекції про усунення порушення, виявлених ревізією від 18.02.2014 № 820-14/268, в тому числі згідно: пункту 6 - в частині забезпечення стягнення в дохід сільського бюджету втрачених коштів в сумі 8562, 91 грн. Пункту 7 - в частині забезпечення повернення в дохід сільського бюджету підприємцем ОСОБА_2 коштів в сумі 3164, 30 грн.
Інформацію про вжиті заходи по виконанню цих вимог зобов'язано відповідача в термін до 15.04.2014 року надіслати на адресу Верховинської об'єднаної державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області.
Матеріалами справи доведено, що у встановлений строк вищевказані вимоги не були виконані.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, за виключенням пп.6,7 в частині стягнення з особи, винної у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України.
Так, на переконання суду зміст вимоги органу Державної фінансової інспекції повинен узгоджуватись з приписами чинного законодавства, що, зокрема, означає те, що вимога повинна містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушених вимог закону, в тому числі і з зазначенням конкретних осіб у разі необхідності вчинення об'єктом контролю певних дій до цих осіб.
Однак, як зазначає суд першої інстанції, з акту ревізії та вищезгаданих норм, відповідачем не вказано, які особи є винними у відповідному правопорушенні, не наведено складу правопорушення, як саме і дисциплінарного проступку, що у свою чергу позбавило відповідача можливості виконати пред'явлену вимогу в цій частині.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).
Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.
У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14) 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14).
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195,197, п.п. 3,4 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 205 ст.ст. 207,254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року по справі № 809/1544/14 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.