ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
23 лютого 2016 року Справа № 813/6321/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючий суддя Грень Н.М.,
секретар судового засідання Гавірко О.О.,
представник позивача Сабан М.Р.,
представник відповідача Пісна Р.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Оліяр» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємства «Оліяр» (надалі - ПП «Оліяр»/позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області/відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2015 року №0000492200, №0000502200, №0000512200.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оспорюванні ним податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, були прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права й суперечать чинному законодавству України.
Позивач зазначає, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Оліяр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, у результаті чого податковим органом встановлено, що господарські операції між позивачем та рядом підприємств (ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч») нібито фактично не здійснювалися та документувалися виключно з метою отримання податкових вимог.
Підставою для такого висновку контролюючого органу здебільшого було посилання на податкову інформацію щодо порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, декларовану відсутність у них можливості здійснювати задокументовані з позивачем операції, відсутність окремих документів за результатами спірних операцій (сертифікати якості, товарно-транспортні накладні тощо) та ін.
Однак, позивач стверджує, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки, його операції з вказаними контрагентами носили реальний характер, що підтверджується належними та допустимими доказами - укладеними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, фактом оплати за придбаний товар/послуги та іншими первинними документами. При цьому, позивач звертає увагу, що всі первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства та є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій.
Також позивач акцентує увагу на тому, що всі операції, які ставляться під сумнів податковим органом, здійснювалися ним із метою реалізації власної господарської компетенції та були необхідні для провадження його діяльності як суб'єкта господарювання. Зокрема, ним придбавалися олія соняшникова нерафінована, натрій їдкий технічний, порошок перлітовий фільтрувальний для виробництва олії та тваринних жирів, а також придбавалися інші товари/послуги для облаштування й забезпечення функціонування власних адміністративно-виробничих споруд та надання послуг іншим контрагентам, зокрема, що пов'язані з будівельною діяльністю, що підтверджується наявними у нього доказами.
Зазначає, що висновки відповідача, яких він дійшов за результатами перевірки, ґрунтуються здебільшого на домислах та необґрунтованих твердженнях, при цьому, податковим органом не дано належної оцінки усім наявним доказам із урахуванням норм чинного законодавства України, які безумовно та однозначно свідчили про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч» та, відповідно, про відсутність порушення чинного законодавства України зі сторони ПП «Оліяр» у цій частині.
Відтак, ПП «Оліяр» вважає, що прийняті ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області податкові повідомлення-рішення №0000492200, №0000502200, №0000512200 від 07.07.2015 року є протиправними і підлягають скасуванню.
На заперечення позовних вимог відповідачем подано письмові заперечення на позовну заяву, в яких останній обґрунтовує законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а його позиція полягає в наступному.
Зазначає, що за результатами перевірки позивача відповідачем встановлено, що ряд господарських операцій між ПП «Оліяр» і його контрагентами (ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч») фактично не мали місце та не відбувалися.
Зокрема, про це свідчить відсутність документів, в тому числі, документів, що підтверджують транспортування ТМЦ від контрагентів (товарно-транспортних накладних), відсутність сертифікатів якості, тощо.
Окрім цього, податковий орган покликається на податкову інформацію, а саме: податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.12.2014 року № 525/22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Хімінвест» за 2014 рік; податкову інформацію ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 19.02.2015 року № 609/7/05-63-22-03 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Союз Перспектива і К» по взаємовідносинах з платниками за період липень, серпень, жовтень 2014р.; податкову інформацію ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.03.2015 року № 220/26-55-22-01 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стиль Медіа» за період з 01.07.2014 по 31.12.2014 року»; податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС м. Києва від 20.03.2015 року № 376/26-59-22-03 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» за грудень 2012 по лютий 2015 року»; податкову інформацію ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва від 20.03.2015 року № 221/26-55-22-13 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Антека» за період з 01.08.2014р. по 28.02.2015р.; податкову інформацію від 20.03.2015 року № 381/26-59-22-04/37450960 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.03.2011 р. по 28.02.2015 року; податкову інформацію ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 18.07.2014 року №156/08-27-2211/37941300; податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.03.2015 року № 2064/7/05-10-22-01-013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгівельна компанія «ВВС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень-листопад 2014 року в т.ч. з ПП «НП «Хіміч».
Також податковий орган покликається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, а саме: на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2014 року № 2004/26-59-22-01/38322471 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аланта-Пром» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.07.2014 року»; акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 459/26-56-22-01-03/38091733 від 21.08.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гатіора» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.06.2012 по 30.06.2014р.»; акт ДПІ Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.03.2015 року № 371/26-59-22-13/38506804 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Катрейдімпекс» щодо підтвердження по взаємовідносинах з платниками податків за період з 01.01.2013 року по 28.02.2015 року»; акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 23.05.2014 року № 190/22-04/38821765 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праймвей трейдінг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року»; акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.08.2014 року № 458/26-56-22-01/38091691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012р. по 31.12.2013р.».
Крім того, податковий орган посилається на: акт ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька від 08.05.2014 року № 324/22-01/34336150 «Про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «Донугле Спецстрой» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Еккоплюс» та ПП «Оліяр» за період грудень 2013р. - лютий 2014р.», акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.12.2014 року № 1758/26-59-22-08/38517072 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФІНПРОМГРУП «Діоніка» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.09.2014»; акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.12.2014 року № 1760/26-59-22-08/38124130 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трейдбор» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014р. по 30.09.2014р.; акти Дніпропетровської ОДПІ № 738/2204/37274459 від 20.11.2014р. «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агенство маркетингових досліджень» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з ТОВ «Ріксторг» та ТОВ «Сервіс-Торгпоставка» за липень 2014 року»; № 233/2204/37274459 від 18.04.2014р. «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агенство маркетингових досліджень» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з ТОВ «Протей-Груп» та ТОВ «Буд Альянс» за січень 2014 року»; № 295/2204/37274459 від 20.05.2014р. «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агенство маркетингових досліджень» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з ТОВ «Протей-Груп» та ТОВ «Сентор» за лютий 2014 року».
Також відповідач посилається на лист ДПІ у Сихівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 23.12.2014 року за № 4303/07-10 відповідно до якого, встановлено, що СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 32014100000000036, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2.ст.205 Кримінального кодексу України, відносно невстановлених осіб, які діяли за попередньою змовою знаходячись на території м. Києва, з метою прикриття незаконної діяльності у період 2011-2013 років створили шляхом реєстрації ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора».
У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку, що ПП «Оліяр» фактично не міг отримувати і не отримував від ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч» товарів, робіт, послуг, що було безпідставно задокументовано ним. А за відсутності фактичного здійснення господарських операцій, у позивача було відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та формування податкового кредиту, відтак формування витрат і податкового кредиту було здійснено позивачем протиправно та з порушенням чинного законодавства України.
Ураховуючи наведене, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення вважає такими, що прийняті у відповідності до чинного законодавства України і підстав для їх скасування не вбачає.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, поясненнях та просив суд позов задовольнити повністю.
Представники відповідача проти позову заперечили, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, поясненнях. Представник відповідача додатково наголосив на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень №0000492200, №0000502200, №0000512200 від 07.07.2015 року, оскільки такі, на його думку, прийняті в повній відповідності з нормами чинного законодавства України та просив суд у позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПП «Оліяр» як юридичну особу зареєстровано Пустомитівською районною державною адміністрацією 02.04.2003 року. На податковий облік позивача взято 11.04.2003 року.
У період із 05.03.2015 року по 13.05.2015 року працівниками ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області та ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ПП «Оліяр» (ідентифікаційний код юридичної особи 32461721) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 635/13-25-22-00/32461721 від 20.05.2015 року, у якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ПП «Оліяр» у своїй діяльності:
1) п.138.1., п.138.2, п.п. 138.10.3, п.138.10 ст.138, п.п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 24163610 грн.;
2) п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого було:
- занижено податок на додану вартість за 2014 рік в сумі 31116326 грн., в т.ч. за січень в сумі 1945837 грн., за лютий в сумі 1949461 грн., за березень в сумі 2827075 грн., за квітень в сумі 3256379 грн., за травень 1338559 грн., за червень в сумі 59198 грн., за серпень в сумі 3043156 грн., за вересень в сумі 4293425 грн., за жовтень в сумі 1886493 грн., за листопад в сумі 10516738 грн., а також
- встановлено завищення від'ємного значення за грудень 2014 року в сумі 859292 грн.;
3) ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», внаслідок чого донараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 11635,73 грн.;
4) п.п.176.2, 119.2 Податкового кодексу України у частині подання податкових розрахунків за формою №1ДФ за 1-4 квартали 2014 року з недостовірними відомостями;
5) п.п.169.2 ст.169, п.176.2 а ст.176 Податкового кодексу України за неповне утримання та перерахування у бюджет податку на доходи фізичних осіб в сумі 548,10 грн. за березень-серпень 2014 року;
6) п.239.2 ст.239, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України у частині несвоєчасного подання розрахунку суму збору за першу реєстрацію транспортного засобу за вересень 2014 року.
Позивач, не погоджуючись із висновками акту № 635/13-25-22-00/32461721 від 20.05.2015 року, надав контролюючому органу заперечення до акту, яке, згідно відповіді ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області № 9/7/13-25-22-00 від 02.07.2015 року визнане необґрунтованим і не взято відповідачем до уваги.
У зв'язку з чим, на підставі акту № 635/13-25-22-00/32461721 від 20.05.2015 року, відповідачем 07.07.2015 року за порушеннями, викладеними в п.п.1-2 висновків акту, ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0000492200, яким збільшено ПП «Оліяр» грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 24163610 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 12081805 грн.; № 0000502200, яким збільшено ПП «Оліяр» грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31116326 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 15558163 грн., № 0000512200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 859292 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 859292 грн.
Не погоджуючись із рішеннями ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області, позивачем оскаржено їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Львівській області та до Державної фіскальної служби України. Однак, скарги позивача залишені без задоволення в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, за рішенням № 4439/10/13-01-10-0705 від 16.09.2015 року та № 25283/6/99-99-10-01-01-25 від 26.11.2015 року, відповідно.
Вважаючи свої права й надалі порушеними діями та рішеннями суб'єкта владних повноважень, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0000492200, №0000502200, №0000512200 від 07.07.2015 року, позивачем заявлено цей позов, у якому ПП «Оліяр» стверджує про відсутність підстав для їх прийняття та, відповідно, про їх протиправність.
Розглянувши доводи сторін і дослідивши підстави прийняття суб'єктом владних повноважень оспорюваного рішення, суд відзначає, що спір у даній справі виник, зокрема, в зв'язку з трактуванням контролюючим органом окремих операцій, які були задокументовані платником податків (операції щодо придбання товарів/ послуг у ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч»), як таких, що не здійснювалися реально, і як наслідок позбавленням платника податків права на податкові вигоди, а саме: на віднесення задокументованих витрат по таких операціях до складу таких, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а сплаченого податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.
У зв'язку з чим, суд відзначає, що про безпідставність отримання платником податкових вигод може свідчити доведений податковим органом факт того, що відомості, які містяться в документах, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Окрім того, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Зазначена правова позиція випливає з приписів чинного податкового законодавства та усталеної практики його застосування судами при вирішенні спорів даної категорії, у т.ч. і Верховним Судом України та викладена, зокрема, в його постановах від 27.03.2012 року у справі №21-737во10, від 03.11.2015 року у справі №826/3477/13-а.
Відтак, наведені вище обставини входять у предмет доказування у даній справі, при цьому, відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, саме податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність, нереальність та безтоварність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. У зв'язку з чим, тягар доведення існування обставин, зокрема, наведених вище, які були підставою для позбавлення позивача податкових вигод і на яких базувалися оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, покладено у даній справі на відповідача.
Разом із тим, згідно із ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до принципу змагальності, кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Зазначена правова позиція також випливає з висновків Верховного Суду України, які викладені в постанові від 22.09.2015 року у справі №2а-2717/11/2670.
Відтак, оспорюючи рішення відповідача та стверджуючи про реальність своїх господарських операцій і, відповідно, правомірність отримання від цього податкових вигод позивач повинен також доказувати обставини, на які він при цьому посилається, що також входить до предмету доказування в цій справі. У зв'язку з чим, суд у першу чергу в даній справі здійснює аналіз доводів позивача на обґрунтування правової позиції щодо реальності господарських операцій із ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч», які були піддані сумніву відповідачем.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», представлено договір поставки №0303/1 від 03 березня 2014 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт») зобов'язався передавати позивачеві товар - олію соняшникову нерафіновану та допоміжні матеріали, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатками до договору від 11 березня 2014 року, 21 травня 2014 року, 11 вересня 2014 року, 21 жовтня 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається /а.с. 190-197 т.3/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за період березень-жовтень 2014 року/а.с.198-219 т.3, а.с.1-14 т.4/.
Усього за договором поставки №0303/1 від 03 березня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки олії соняшникової нерафінованої та допоміжних матеріалів в загальній сумі 36474479,24 грн., окрім того ПДВ у сумі 6079079,87 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акти приймання-передачі товару за договором поставки №0303/1 від 03 березня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.4,10,15 т.4/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №0303/1 від 03 березня 2014 року, за період березень-жовтень 2014 року/а.с.16-46 т.4/.
Усього за договором поставки №0303/1 від 03 березня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 6079079,87 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ПП «Хімінвест», представлено договір поставки №030714 від 03 липня 2014 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ПП «Хімінвест») зобов'язався передавати позивачеві товар - натрій їдкий технічний та порошок перлітовий фільтрувальний, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатками до договору від 10 липня 2014 року, 07 серпня 2014 року, 27 вересня 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.47-51 т.4/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем було представлено видаткові накладні за період липень-вересень 2014 року/а.с.52-63 т.4/.
Усього за договором поставки №030714 від 03 липня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки натрію їдкого технічного та порошку перлітового фільтрувального в загальній сумі 2556096,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 426016,00 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акти приймання-передачі товару за договором поставки №030714 від 03 липня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.55,58,61,64, т.4/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №030714 від 03 липня 2014 року, за період липень-вересень 2014 року/а.с.65-73 т.4/.
Усього за договором поставки №030714 від 03 липня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 426016,00 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Донугле Спецстрой», представлено договір № 23-12 від 23 грудня 2013 року із додатками. Відповідно до п.п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Донугле Спецстрой») зобов'язався передавати позивачеві товар - вугілля марки «АМ» українського виробництва, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.п.3.1, 3.2. договору, поставка товару здійснюється партіями залізничним транспортом на умовах CPT (станція призначення Скнилів, Львівська залізниця). Відповідно до п.п.5.1., 5.3. договору визначено, що ціна однієї тони товару становить 700,00 грн. Ціна встановлена для базових показників якості. Вартість транспортних витрат за фактом поставки оплачується Покупцем додатково протягом 14 банківських днів з дати відправлення товару. Пунктом 3.7. договору визначено, що датою поставки товару вважається дата календарного штемпеля в залізничній накладній станцією призначення. Окрім того, додатками до договору від 23 грудня 2013 року, 16 січня 2014 року, 20 січня 2014 року, 23 січня 2014 року, 10 лютого 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.74-84 т.4/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем було представлено видаткові накладні за період грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року, а також залізничні накладні за період грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року/а.с.85-112 т.4/.
Усього за договором №23-12 від 23 грудня 2013 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки вугілля в загальній сумі 1664745,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 277457,40 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акти приймання-передачі товару за договором №23-12 від 23 грудня 2013 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с. 90,95,101,107,113/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору №23-12 від 23 грудня 2013 року, за період грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року/а.с.114-118 т.4/.
Усього за договором №23-12 від 23 грудня 2013 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 277457,40 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Союз-Перспектива і К», представлено договір поставки № 1310/1 від 13 жовтня 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1, 1.2. цього договору, постачальник (ТОВ «Союз-Перпекстива і К») зобов'язався передавати позивачеві товар - вугільну продукцію, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.3.2. договору, поставка товару здійснюється залізничним транспортом по реквізитам, додатково зазначеним Покупцем. Відповідно до п.1.3. договору визначено, що ціна товару зазначається у додаткових угодах чи специфікаціях до даного договору, які погоджуються сторонами додатково та являються його невід'ємною частиною. Окрім того, додатком до договору від 13 жовтня 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається, визначали умови поставки (CPT, станція Скнилів, Львівська залізниця), дату поставки товару (датою поставки товару вважається дата календарного штемпеля в залізничній накладній станцією призначення)/а.с.120-124/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткову накладну за жовтень 2014 року, а також залізничну накладну за жовтень 2014 року/а.с.124,126 т.4/.
Усього за договором поставки № 1310/1 від 13 жовтня 2014 року сторонами складено видаткову накладну на підтвердження поставки вугілля на суму 123950,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 20658,33 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки № 1310/1 від 13 жовтня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.125 т.4/.
Також позивачем надано до суду податкову накладну, виписану постачальником позивачеві в межах договору поставки № 1310/1 від 13 жовтня 2014 року, за жовтень 2014 року/а.с.127 т.4/.
Усього за договором поставки № 1310/1 від 13 жовтня 2014 року постачальником виписано позивачу податкову накладну на суму ПДВ 20658,33 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Стиль Медіа», представлено договір поставки № 141028 від 28 жовтня 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Стиль Медіа») зобов'язався передавати позивачеві товар - олію соняшникову нерафіновану, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 14 листопада 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.28-130 т.4/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за листопад 2014 року/а.с.131-142 т.4/.
Усього за договором поставки № 141028 від 28 жовтня 2014 року, сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки олії соняшникової нерафінованої в загальній сумі 11167016,32 грн., окрім того ПДВ у сумі 1861169,41 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки № 141028 від 28 жовтня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.143,т.4/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки № 141028 від 28 жовтня 2014 року, за листопад 2014 року.
Усього за договором поставки № 141028 від 28 жовтня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 1861169,41 грн /а.с.144-155 т.4/.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», представлено договір поставки №0511/4 від 05 листопада 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал») зобов'язався передавати позивачеві товар - олію соняшникову нерафіновану, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 05 листопада 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.156-158 т.4/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за листопад 2014 року/а.с.159-170 т.4/.
Усього за договором поставки № 0511/4 від 05 листопада 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки олії соняшникової нерафінованої в загальній сумі 10970183,10 грн., окрім того ПДВ у сумі 1828363,85 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки №0511/4 від 05 листопада 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.171т.4/.
Також позивачем надано суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №0511/4 від 05 листопада 2014 року, за листопад 2014 року/а.с.172-183 т.4/.
Усього за договором поставки №0511/4 від 05 листопада 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 1828363,85 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Компанія «Омега Люкс», представлено договір поставки №300914 від 30 вересня 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Компанія «Омега Люкс») зобов'язався передавати позивачеві товар - натрій їдкий технічний та порошок перлітовий фільтрувальний, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 06 листопада 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.184-186 т.4/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткову накладну за листопад 2014 року/а.с.187 т.4/.
Усього за договором поставки №300914 від 30 вересня 2014 року сторонами складено видаткову накладну на підтвердження поставки порошку перлітового фільтрувального в загальній сумі 341760,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 56960,00 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки № 300914 від 30 вересня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товаруа.с.188 т.4/.
Також позивачем надано до суду податкову накладну, виписану постачальником позивачеві в межах договору поставки №300914 від 30 вересня 2014 року/а.с.189 т.4/.
Усього за договором поставки №300914 від 30 вересня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 56960,00 грн.
Окрім того, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Компанія «Омега Люкс», представлено договір поставки №0611-1 від 06 листопада 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Компанія «Омега Люкс») зобов'язався передавати позивачеві товар - вугілля кам'яне марки ДГ 13-100, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 06 листопада 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.190-192 т.4/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за листопад 2014 року/а.с.193-195 т.4/.
Усього за договором поставки №0611-1 від 06 листопада 2014 року сторонами складено видаткові накладні на підтвердження поставки вугілля кам'яного марки ДГ 13-100 в загальній сумі 2499999,60 грн., окрім того ПДВ у сумі 416666,60 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки № 0611-1 від 06 листопада 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.196 т.4/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №0611-1 від 06 листопада 2014 року/а.с.197-199 т.4/.
Усього за договором поставки №0611-1 від 06 листопада 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 416666,60 грн.
Крім того, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Компанія «Омега Люкс», представлено договір поставки №0611-2 від 06 листопада 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Компанія «Омега Люкс») зобов'язався передавати позивачеві товар - натрій їдкий технічний та порошок перлітовий фільтрувальний, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 06 листопада 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.200-202 т.4/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткову накладну за листопад 2014 року/а.с.203 т.4/.
Усього за договором поставки №0611-2 від 06 листопада 2014 року сторонами складено видаткову накладну на підтвердження поставки натрію їдкого технічного в загальній сумі 936000,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 156000,00 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки № 0611-2 від 06 листопада 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.204 т.4/.
Також позивачем надано до суду податкову накладну, виписану постачальником позивачеві в межах договору поставки №0611-2 від 06 листопада 2014 року/а.с.205 т.4/.
Усього за договором поставки №0611-2 від 06 листопада 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 156000,00 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», представлено договір поставки №0411-1 від 04 листопада 2014 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд») зобов'язався передавати позивачеві товар - олію соняшникову нерафіновану, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатками до договору від 18 листопада 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.206-209 т.4/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за листопад 2014 року/а.с.210-222 т.4/.
Усього за договором поставки №0411-1 від 04 листопада 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки олії соняшникової нерафінованої в загальній сумі 12132049,20 грн., окрім того ПДВ у сумі 2022008,20 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки №0411-1 від 04 листопада 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.223 т.4/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №0411-1 від 04 листопада 2014 року, за листопад 2014 року/а.с.224236 т.4/.
Усього за договором поставки №0411-1 від 04 листопада 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 2022008,20 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Антека», представлено договір поставки №311014 від 31 жовтня 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Антека») зобов'язався передавати позивачеві товар - олію соняшникову нерафіновану, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 10 листопада 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.237-239 т.4/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за листопад 2014 року/а.с240-243 т.4,а.с.1-8 т.5/.
Усього за договором поставки №311014 від 31 жовтня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки олії соняшникової нерафінованої в загальній сумі 11109969,60 грн., окрім того ПДВ у сумі 1851661,60 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки №311014 від 31 жовтня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.9 т.5/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №311014 від 31 жовтня 2014 року, за листопад 2014 року/а.с.10-21 т.5/.
Усього за договором поставки №311014 від 31 жовтня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 1851661,60 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Діслав», представлено договір поставки №030914 від 03 вересня 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Діслав») зобов'язався передавати позивачеві товар - будівельні матеріали, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 08 вересня 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.22-24 т.5/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за вересень 2014 року/а.с.25-40 т.5/.
Усього за договором поставки №030914 від 03 вересня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки будівельних матеріалів в загальній сумі 3000672,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 500112,00 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки №030914 від 03 вересня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.41 т.5/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №030914 від 03 вересня 2014 року, за вересень 2014 року/а.с.42-57 т.5/.
Усього за договором поставки №030914 від 03 вересня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 500112,00 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ПП «Агенство маркетингових досліджень», представлено договір надання послуг №48 від 01 лютого 2012 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, Виконавець (ПП «Агенство маркетингових досліджень») зобов'язався надати Замовнику послуги, а останній зобов'язався приймати та оплачувати їх. Згідно з п.1.2 договору, перелік і вид послуг, які Виконавець зобов'язується надати Замовнику, а також строк (період) їх виконання в кожному випадку надання послуг зазначаються в додатках до цього договору. Відповідно до п.3.1 договору визначено, що вартість послуг зазначається у додатках та/або актах до цього договору. Пунктом 4.1 договору визначено, що один раз в місяць, по закінченню надання передбачених даним договором послуг Виконавець протягом 15 днів з дати закінчення кожного місяця, в якому надавались послуги, передає Замовнику Акт здачі-приймання наданих послуг. Окрім того, додатками до договору, сторони погодили перелік послуг, що має надаватися та їх вартість/а.с.58-69 т.5/.
Для підтвердження фактів надання послуг за вказаним вище договором позивачем представлено акти здачі-прийняття виконаних робіт період грудень 2013 року, січень-липень 2014 року/а.с.70-76 т.5/.
Усього за договором надання послуг №48 від 01 лютого 2012 року за період грудень 2013 року, січень-липень 2014 року сторонами складено актів здачі-прийняття виконаних робіт на підтвердження надання послуг в загальній сумі 4896280 грн., окрім того ПДВ у сумі 816047 грн.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані виконавцем позивачеві в межах договору надання послуг №48 від 01 лютого 2012 року, за період грудень 2013 року, січень-липень 2014 року/а.с.77-84 т.5/.
Усього за договором надання послуг №48 від 01 лютого 2012 року виконавцем виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 816047 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Брокбудкепітал», представлено договір поставки №20/01-1 від 20 січня 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Брокбудкепітал») зобов'язався передавати позивачеві товар - будівельні матеріали, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 20 січня 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.85-87 т.5/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за січень 2014 року/а.с.88-91 т.5/.
Усього за договором поставки №20/01-1 від 20 січня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки будівельних матеріалів в загальній сумі 50318,40 грн., окрім того ПДВ у сумі 8386,40 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки №20/01-1 від 20 січня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.92 т.5/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №20/01-1 від 20 січня 2014 року, за січень 2014 року/а.с.93-96 т.5/.
Усього за договором поставки №20/01-1 від 20 січня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 8386,40 грн.
Окрім того, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Брокбудкепітал», представлено договір поставки №031114 від 03 листопада 2014 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Брокбудкепітал») зобов'язався передавати позивачеві товар - ємкості, контейнери, реактори емальовані, мішалку емальовану, дробарку шлаку, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатками до договору від 12 листопада 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.97-107 т.5/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за листопад 2014 року/а.с.108-129 т.5/.
Усього за договором поставки №031114 від 03 листопада 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 3885127,20 грн., окрім того ПДВ у сумі 647521,20 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акти приймання-передачі товару за договором поставки №031114 від 03 листопада 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.108-129 т.5/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №031114 від 03 листопада 2014 року, за листопад 2014 року/а.с.130-140 т.5/.
Усього за договором поставки №031114 від 03 листопада 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 647521,20 грн.
Крім того, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Брокбудкепітал», представлено договір про надання послуг №301014 від 30 жовтня 2014 року. Відповідно до п.1.1 цього договору, Виконавець (ТОВ «Брокбудкепітал») зобов'язався за завданням Замовника надавати за плату послуги, а останній зобов'язався приймати та оплачувати надані послуги. Згідно з п.1.5 договору, конкретний перелік послуг, які були надані Виконавцем відображаються у акті виконаних робіт (наданих послуг). Відповідно до п.3.1 вартість послуг вказується в актах виконаних робіт (наданих послуг). Пунктом 3.2 договору визначено, що здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг. У відповідності до п.3.3 договору, підписання акта виконаних робіт (наданих послуг) представником Замовника є підтвердженням відсутності претнзій1 з його боку до наданих послуг/а.с.141-142-144т.5/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2014 року/а.с.145-160 т.5/.
Усього за договором про надання послуг №301014 від 30 жовтня 2014 року сторонами складено актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підтвердження надання послуг в загальній сумі 10058324,64 грн., окрім того ПДВ у сумі 1676387,44 грн.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані виконавцем позивачеві в межах договору про надання послуг №301014 від 30 жовтня 2014 року, за листопад 2014 року/а.с.161-176 т.5/.
Усього за договором про надання послуг №301014 від 30 жовтня 2014 року виконавцем виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 1676387,44 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Акверііс», представлено договори поставки № № 26/03-13 від 26 березня 2013 року, 28/01-14 від 28 січня 2014 року, 01/03-14 від 01 березня 2014 року, 09/04-14 від 09 квітня 2014 року, 15/04-14 від 15 квітня 2014 року, 24/04-14 від 24 квітня 2014 року (надалі - договори ТОВ «Акверііс»). Відповідно до п.1 даних договорів, постачальник (ТОВ «Акверііс») зобов'язався передавати позивачеві продукцію - олію соняшникову нерафіновану, а останній зобов'язався приймати та оплачувати таку продукцію. Згідно з п.5 договорів ТОВ «Акверііс», поставка продукції здійснюється на умовах EXW Правил Інкотермс 2000 (франко-склад Постачальника). Відповідно до п.6 склад Постачальника знаходиться за адресою: 69035, Запорізька область, с. Степне, вул. Урожайна, буд. 11. Пунктом 8 договорів ТОВ «Акверііс» визначено, що перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним приймання по кількості і якості/а.с.177т.5/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаними вище договорами ТОВ «Акверііс» позивачем представлено видаткові накладні за період березень 2013 року, січень, березень, квітень 2014 року, товарно-транспортні накладні за вищевказаний період, а також договір транспортного перевезення № 22/05/09-6 від 22 травня 2009 року, який укладений з ТОВ «Транс-Сервіс-1» як перевізником продукції, що підтверджує здійснення транспортування продукції від постачальника/а.с.178-218 т.5/.
Усього за договорами ТОВ «Акверііс» сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки олії соняшникової нерафінованої в загальній сумі 1795203 грн., окрім того ПДВ у сумі 299200,49 грн.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договорів ТОВ «Акверііс», за період березень 2013 року, січень, березень, квітень 2014 року/а.с.178-215 т.5/.
Усього за договорами ТОВ «Акверііс» постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 299200,49 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Аланта-Пром», представлено договір поставки №1404/1 від 14 квітня 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Аланта-Пром») зобов'язався передавати позивачеві товар - олію соняшникову нерафіновану, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 14 квітня 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.76-78 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за квітень 2014 року/а.с.79-86 т.6/.
Усього за договором поставки №1404/1 від 14 квітня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 16324003,20 грн., окрім того ПДВ у сумі 2720667,20 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки №1404/1 від 14 квітня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.87 т.6/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №1404/1 від 14 квітня 2014 року, за квітень 2014 року/а.с.88-95 т.6/.
Усього за договором поставки №1404/1 від 14 квітня 2014 року постачальником було виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 2720667,20 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Фінансово-Промислова Група «Діоніка», представлено договір поставки №0508/1 від 05 серпня 2014 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Фінансово-Промислова Група «Діоніка») зобов'язався передавати позивачеві товар - олію соняшникову нерафіновану, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатками до договору від 12 серпня 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/ а.с.96-99 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за серпень 2014 року/а.с.100-110 т.6/.
Усього за договором поставки №0508/1 від 05 серпня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 8529542,40 грн., окрім того ПДВ у сумі 1421590,00 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акти приймання-передачі товару за договором поставки №0508/1 від 05 серпня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.111-113 т.6/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №0508/1 від 05 серпня 2014 року, за серпень 2014 року/а.с.114-123 т.6/.
Усього за договором поставки №0508/1 від 05 серпня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 1421590,00 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Гатіора», представлено договір поставки №230713 від 23 липня 2013 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Гатіора») зобов'язався передавати позивачеві товар - олію соняшникову нерафіновану, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатками до договору від 08 жовтня 2013 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.124-127 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за жовтень 2013 року/а.с.128-131 т.6/.
Усього за договором поставки №230713 від 23 липня 2013 року за жовтень 2013 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 10327715,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 1721286,00 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки №230713 від 23 липня 2013 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.132 т.6/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №230713 від 23 липня 2013 року, за жовтень 2013 року/а.с.133-136т6/.
Усього за договором поставки №230713 від 23 липня 2013 року постачальником за жовтень 2013 року виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 1721286,00 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Катрейдімпекс», представлено договір поставки №0804-3 від 08 квітня 2014 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Катрейдімпекс») зобов'язався передавати позивачеві товар - допоміжні матеріали для виробництва олії, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатками до договору від 08 квітня 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.137140 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за квітень 2014 року/а.с.141-142 т.6/.
Усього за договором поставки №0804-3 від 08 квітня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 983280,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 163880,00 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки №0804-3 від 08 квітня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.143 т.6/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №0804-3 від 08 квітня 2014 року, за квітень 2014 року/а.с.144-145 т.6/.
Усього за договором поставки №0804-3 від 08 квітня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 163880,00 грн.
Окрім того, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Катрейдімпекс», представлено договір поставки №0804-4 від 08 квітня 2014 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Катрейдімпекс») зобов'язався передавати позивачеві товар - ємкість ємальовану об'ємом 25 куб. м., мішалку емальовану об'ємом 1,6 куб. м., а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатками до договору від 08 квітня 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.146-149 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за квітень 2014 року/а.с.150-151 т.6/.
Усього за договором поставки №0804-4 від 08 квітня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 600012,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 100002,00 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акт приймання-передачі товару за договором поставки №0804-4 від 08 квітня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.152 т.6/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №0804-4 від 08 квітня 2014 року, за квітень 2014 року/а.с.153-154 т.6/.
Усього за договором поставки №0804-4 від 08 квітня 2014 року постачальником було виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 100002,00 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Праймвей Трейдінг», представлено договір поставки №281113 від 28 листопада 2013 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Праймвей Трейдінг») зобов'язався передавати позивачеві товар - допоміжні матеріали для виробництва олії, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатками до договору від 10 січня 2014 року, сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.155-158 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за січень 2014 року/а.с.159-162 т.6/.
Усього за договором поставки №281113 від 28 листопада 2013 року за січень 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 687600,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 114600,00 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акти приймання-передачі товару за договором поставки №281113 від 28 листопада 2013 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару /а.с.159-162 т.6/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №281113 від 28 листопада 2013 року, за січень 2014 року/а.с.163-164 т.6/.
Усього за договором поставки №281113 від 28 листопада 2013 року постачальником за січень 2014 року виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 114600,00грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Трейдбор», представлено договір поставки №010814 від 01 серпня 2014 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Трейдбор») зобов'язався передавати позивачеві товар - олію соняшникову нерафіновану, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатками до договору від 11 серпня 2014 року, 10 вересня 2014 року сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.165-170 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за період серпень-вересень 2014 року/а.с.171-198 т.6/.
Усього за договором поставки №010814 від 01 серпня 2014 року за період серпень-вересень 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 21117388,20 грн., окрім того ПДВ у сумі 3519564,70грн.
Окрім іншого, позивачем надано акти приймання-передачі товару за договором поставки №010814 від 01 серпня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.171-198 т.6/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №010814 від 01 серпня 2014 року, за період серпень-вересень 2014 року/а.с.199-222 т.6/.
Усього за договором поставки №010814 від 01 серпня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 3519564,70грн.
Окрім того, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Трейдбор», представлено договір поставки №040814 від 04 серпня 2014 року із додатками. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Трейдбор») зобов'язався передавати позивачеві товар - натрій їдкий технічний, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатками до договору від 11 серпня 2014 року, 10 вересня 2014 року сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.223-226 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем було представлено видаткові накладні за період серпень-вересень 2014 року/а.с.227-232 т.6/.
Усього за договором поставки №040814 від 04 серпня 2014 року за період серпень-вересень 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 933660,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 155610,00 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акти приймання-передачі товару за договором поставки №040814 від 04 серпня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.227-232 т.6/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №040814 від 04 серпня 2014 року, за період серпень-вересень 2014 року/а.с.233-236 т.6/.
Усього за договором поставки №040814 від 04 серпня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 155610,00 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Торенія», представлено договір поставки №250613 від 25 червня 2013 року. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Торенія») зобов'язався передавати позивачеві товар - будівельні матеріали, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, у відповідності із п.4.1. договору, кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, визначається сумою всіх окремих поставок, що визначаються видатковими накладними/а.с.237-238 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за жовтень 2013 року/а.с.239-251 т.6, а.с.1-7 т.6/.
Усього за договором поставки №250613 від 25 червня 2013 року за жовтень 2013 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 8368953,35 грн., окрім того ПДВ у сумі 1394825,56 грн.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №250613 від 25 червня 2013 року, за жовтень 2013 року/а.с.8-27 т.6/.
Усього за договором поставки №250613 від 25 червня 2013 року постачальником виписано позивачу податкових накладних за жовтень 2013 року на загальну суму ПДВ 1 394825,56 грн.
Окрім того, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «Торенія», представлено договір поставки №240713 від 24 липня 2013 року. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ТОВ «Торенія») зобов'язався передавати позивачеві товар - олію соняшникову нерафіновану та допоміжні матеріали, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, у відповідності із п.4.1. договору, кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, визначається сумою всіх окремих поставок, що визначаються видатковими накладними/а.с.28-29 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за жовтень 2013 року/а.с.30-31 т.6, а.с.138-145 т.9/.
Усього за договором поставки №240713 від 24 липня 2013 року за жовтень 2013 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 1307400,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 217900,00 грн.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №240713 від 24 липня 2013 року, за жовтень 2013 року/а.с.32-33 т.6/.
Усього за договором поставки №240713 від 24 липня 2013 року постачальником виписано позивачу податкових накладних за жовтень 2013 року на загальну суму ПДВ 217900,00 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТОВ «БК «Аксата Моноліт», представлено договір про надання послуг №241114 від 24 листопада 2014 року. Відповідно до п.1.1 цього договору, Виконавець (ТОВ «БК «Аксата Моноліт») зобов'язався за завданням Замовника надавати за плату послуги, а останній зобов'язався приймати та оплачувати надані послуги. Згідно з п.1.5 договору, конкретний перелік послуг, які були надані Виконавцем відображаються у акті виконаних робіт (наданих послуг). Відповідно до п.3.1 вартість послуг вказується в актах виконаних робіт (наданих послуг). Пунктом 3.2 договору визначено, що здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг. У відповідності до п.3.3 договору, підписання акта виконаних робіт (наданих послуг) представником Замовника є підтвердженням відсутності претнзій1 з його боку до наданих послуг/а.с.42-61 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2014 року.
Усього за договором про надання послуг №241114 від 24 листопада 2014 року сторонами складено актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підтвердження надання послуг в загальній сумі 5155752,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 859292,00 грн.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані виконавцем позивачеві в межах договору про надання послуг №241114 від 24 листопада 2014 року, за грудень 2014 року.
Усього за договором про надання послуг №241114 від 24 листопада 2014 року виконавцем виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 859292,00 грн.
Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ПП «НП «Хіміч», представлено договір поставки №0804-4 від 08 квітня 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ПП «НП «Хіміч») зобов'язався передавати позивачеві товар - будівельні матеріали, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 04 травня 2014 року сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.62-65 т.6/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за травень 2014 року/а.с.66-70 т.6/.
Усього за договором поставки №0804-4 від 08 квітня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 120898,11 грн., окрім того ПДВ у сумі 20149,69 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акти приймання-передачі товару за договором поставки №0804-4 від 08 квітня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.70 т.6/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №0804-4 від 08 квітня 2014 року, за травень 2014 року/а.с.71-74 т.6/.
Усього за договором поставки №0804-4 від 08 квітня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 20149,69 грн.
Окрім того, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ПП «НП «Хіміч», представлено договір поставки №250414 від 25 квітня 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ПП «НП «Хіміч») зобов'язався передавати позивачеві товар - будівельні матеріали, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 04 травня 2014 року сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.1-3 т.7/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за травень 2014 року/а.с.-5-29 т.7/.
Усього за договором поставки №250414 від 25 квітня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 2427778,86 грн., окрім того ПДВ у сумі 404629,81 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акти приймання-передачі товару за договором поставки №250414 від 25 квітня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.5-29т.7/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №250414 від 25 квітня 2014 року, за травень 2014 року/а.с.30-50 т.7/.
Усього за договором поставки №250414 від 25 квітня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 404629,81 грн.
Крім того, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ПП «НП «Хіміч», представлено договір поставки №300914 від 30 вересня 2014 року із додатком. Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (ПП «НП «Хіміч») зобов'язався передавати позивачеві товар - натрій їдкий технічний та порошок перлітовий фільтрувальний, а останній зобов'язався приймати та оплачувати такий товар. Згідно з п.2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом постачальника за місцем знаходження позивача (с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області) та оформляється видатковими накладними. Відповідно до п.3.1 поставка здійснюється транспортом постачальника на склад позивача, а транспортні витрати включені в ціну товару. Пунктом 6.1 договору визначено, що постачання товару провадиться за цінами, вказаними у видаткових накладних. Окрім того, додатком до договору від 07 жовтня 2014 року сторони встановили ціну товару, що придбавається/а.с.51-53 т.7/.
Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено видаткові накладні за жовтень 2014 року/а.с.54-59 т.7/.
Усього за договором поставки №300914 від 30 вересня 2014 року сторонами складено видаткових накладних на підтвердження поставки товару в загальній сумі 1307532,00 грн., окрім того ПДВ у сумі 217922,00 грн.
Окрім іншого, позивачем надано акти приймання-передачі товару за договором поставки №300914 від 30 вересня 2014 року на підтвердження передачі від продавця до позивача поставленого товару/а.с.54-59 т.7/.
Також позивачем надано до суду податкові накладні, виписані постачальником позивачеві в межах договору поставки №300914 від 30 вересня 2014 року, за жовтень 2014 року/а.с.60-62 т.7/.
Усього за договором поставки №300914 від 30 вересня 2014 року постачальником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 217922,00 грн.
Відтак, розглянувши та проаналізувавши всі наведені вище правочини, на які вказує позивач у підтвердження наявності підстав для здійснення певних господарських операцій, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони є належними доказом досягнення сторонами таких правочинів домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб. При цьому, дійсність таких договорів не оспорена й відсутні будь-які належні та допустимі докази визнання таких договорів недійсними, нікчемними чи фіктивними.
Дослідивши подані позивачем первинні документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі, акти надання послуг), суд відзначає, що за своїм змістом вони належним чином документують і засвідчують факт постачання товарів і надання послуг контрагентів позивача на користь ПП «Оліяр». При цьому, такі первинні документи вповні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє встановити обсяги та зміст відповідної господарської операції.
Надані позивачем податкові накладні також складені відповідно до приписів чинного законодавства України, не містять формальних чи інших дефектів, які могли би впливати на їх дійсність, і в своїй сукупності відповідають господарським операціям, які вчинялися позивачем.
При цьому, суд дійшов висновку й про те, що вказані вище первинні та інші документи, складалися на документування господарських операцій, які існували в реальності, мали економічний зміст й обумовлювалися дійсною господарською метою в їх учасників. При цьому, в такому висновку суд бере до уваги подані позивачем докази на обґрунтування наявності дійсної економічної та ділової мети в придбанні спірних товарів і послуг, що обумовлюється необхідністю їх використання у господарській діяльності ПП «Оліяр».
Слід зазначити, що господарська діяльність з приводу операцій по поставках товару, зокрема олії соняшникової нерафінованої, натрію їдкого технічного, порошку перлітового фільтрувального відповідає основній діяльності ПП «Оліяр», якою є виробництво олії та тваринних жирів, що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОП від 28.07.2015 року/а.с.124-130 т.7/.
Окрім того, судом встановлено, що натрій їдкий технічний, порошок перлітовий фільтрувальний використовуються як допоміжні матеріали для процесів розкладення соапстоку; рафінації і дезодорації олії рослинної та для виробництва нерафінованих виморожених, рафінованих дезодорованих невиморожених та рафінованих дезодорованих виморожених олій, що підтверджується, зокрема: витягом з технологічного регламенту на процеси рафінації і дезодорації олії рослинної продуктивністю 300 тонн на добу; витягом з виробничого техногогічного регламенту на виробництво нерафінованих виморожених, рафінованих дезодорованих невиморожених та рафінованих дезодорованих виморожених олій; витягом з технологічного регламенту на процес розкладення соапстоку продуктивністю 40 тонн на добу.
Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено документи, що надають йому право здійснювати господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури, зокрема ліцензію серія АВ № 596224 від 05.12.2011 року, а тому суд бере до уваги, що операції по поставках будівельних матеріалів є необхідними для проведення ліцензованої господарської діяльності позивача.
Так, позивачем подано до суду документи, що підтверджують наявність у його власності адміністративних, виробничих, складських приміщень, які використовуються в діяльності ПП «Оліяр», зокрема свідоцтв про право власності, витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, витягів про державну реєстрацію прав, технічних паспортів /т.10/.
Окрім того, позивачем подано до суду документи, що підтверджують наявність у його власності земельних ділянок, зокрема державних актів на право власності на земельну ділянку, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Зазначене, на переконання суду, підтверджує можливість, доцільність і мету придбання ПП «Оліяр» необхідних для утримання й облаштування комплексу будівель товарів, зокрема, будівельних матеріалів та виробничого обладнання.
Окрім того, ПП «Оліяр» надано документи на підтвердження наявності обладнання й устаткування необхідного для здійснення господарської діяльності, а саме: витягів з балансу про наявність у власності станом на 31.12.2013 року та 31.12.2014 року обладнання й устаткування.
Також, позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт, відповідно до яких зафіксовано використання будівельних матеріалів /т.9,11/.
А також, позивачем надано ряд актів списання, які підтверджують використання придбаного товару у господарській діяльності позивача/т.7,8/.
У той же час, ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області заперечуючи реальність документованих операцій між ПП «Оліяр» та ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспективаі і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч» стверджує про їх фактичне нездійснення та документування платником податків виключно для отримання податкових вигод без достатніх для того підстав, та, на виконання нормативного припису ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтовує це наступним.
У акті перевірки, запереченнях на позовну заяву, поясненнях відповідач зазначає про не встановлення факту отримання ТМЦ позивачем у зв'язку із відсутністю оформлених належним чином підтверджуючих первинних документів, а саме: документів, що підтверджують транспортування ТМЦ, тобто товарно-транспортних накладних та сертифікатів відповідності.
Таке на переконання відповідача вказує на нереальність операцій позивача та порушення внаслідок цього чинного податкового законодавства.
Проте, ці доводи відповідача суд оцінює критично і підкреслює, що відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію», сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Перелік продукції, який підлягає обов'язковій сертифікації затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року № 28 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні». Зазначений перелік є виключним, і до нього не входять: натрій їдкий технічний, порошок перлітовий фільтрувальний, вугілля, олія соняшникова нерафінована, будівельні матеріали та обладнання, що були предметом поставок від постачальників-контрагентів до позивача, а тому доводи відповідача про необхідність наявності сертифікатів відповідності як на підставу встановлення реальності господарських операцій не відповідають вимогам чинного законодавства.
Тим більше, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Така позиція узгоджується з висновком Вищого адміністративного суду України, висловлена, зокрема, в ухвалі від 19.01.2016 року по справі № К/800/37686/15.
Щодо доводів відповідача про необхідність наявності документів, що підтверджують транспортування ТМЦ, тобто товарно-транспортних накладних, то ці доводи відповідача суд, також, оцінює критично і підкреслює, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, висловлена, зокрема, в ухвалах від 24.11.2015 року по справі № К/800/42049/15, від 16.04.2013 року по справі № К/800/9087/13, від 07.12. 2015 року по справі № К/800/17289/13.
Слід вказати й на те, що відповідно до умов договорів поставки укладених ТОВ «Оптова База «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-Промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей Трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ПП «НП «Хіміч» як постачальниками та ПП «Оліяр», як покупцем, поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника. Якщо припустити, що під час здійснення перевезення повинна була бути складена товарно-транспортна накладна, то слід врахувати те, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» визначається порядок виписування товарно-транспортних накладних (надалі - ТТН). Зокрема, пп. 11.4 п.11 Правил перевезень передбачено, що ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому, в розділі 1 «Терміни та поняття» Правил визначено, що замовником може виступати вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Отже, саме замовники, в даному випадку постачальники ПП «Оліяр», мали складати і завіряти ТТН.
Зважаючи на те, що позивач не був замовником перевезення товару та не здійснював списання паливно-мастильних матеріалів, витрачених на перевезення товару, то відповідно у ПП «Оліяр» за жодних обставин не могло бути ТТН. Окрім того, зважаючи на те, що товар було доставлено у відповідності з кількісними та за якісними показниками, що були визначені в договорах поставки, то відповідно в ПП «Оліяр» не було потреби в ТТН.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують діяльність лабораторії позивача, яка має право проводити вимірювання у сфері та/або поза сферою поширення державного метрологічного нагляду, зокрема свідоцтво про атестацію № РЛ 1791/11 від 17.06.2011 року та свідоцтво про атестацію № РЛ 082/14 від 30.06.2014 року.
Окрім цього, податковий орган покликається на податкову інформацію, а саме: податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.12.2014 року № 525/22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Хімінвест» за 2014 рік; податкову інформацію ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 19.02.2015 року № 609/7/05-63-22-03 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Союз Перспектива і К» по взаємовідносинах з платниками за період липень, серпень, жовтень 2014р.; податкову інформацію ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.03.2015 року. № 220/26-55-22-01 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стиль Медіа» за період з 01.07.2014 по 31.12.2014 року»; податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС м. Києва від 20.03.2015 року № 376/26-59-22-03 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» за грудень 2012 по лютий 2015 року»; податкову інформацію ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва від 20.03.2015 року № 221/26-55-22-13 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Антека» за період з 01.08.2014р. по 28.02.2015р.; податкову інформацію від 20.03.2015 року № 381/26-59-22-04/37450960 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.03.2011р. по 28.02.2015 року; податкову інформацію ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 18.07.2014 року №156/08-27-2211/37941300; податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.03.2015 року № 2064/7/05-10-22-01-013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгівельна компанія «ВВС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень-листопад 2014 року в т.ч. з ПП «НП «Хіміч».
Також податковий орган покликається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, а саме: на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2014 року. № 2004/26-59-22-01/38322471 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аланта-Пром» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.07.2014 року»; акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 459/26-56-22-01-03/38091733 від 21.08.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гатіора» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.06.2012 по 30.06.2014р.»; акт ДПІ Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.03.2015 року № 371/26-59-22-13/38506804 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Катрейдімпекс» щодо підтвердження по взаємовідносинах з платниками податків за період з 01.01.2013 року по 28.02.2015 року»; акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 23.05.2014 року № 190/22-04/38821765 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праймвей трейдінг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року»; акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.08.2014 року № 458/26-56-22-01/38091691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012р. по 31.12.2013р.».
Крім того, податковий орган посилається на: акт ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька від 08.05.2014 року № 324/22-01/34336150 «Про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «Донугле Спецстрой» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Еккоплюс» та ПП «Оліяр» за період грудень 2013р. - лютий 2014р.», акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.12.2014 року № 1758/26-59-22-08/38517072 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФІНПРОМГРУП «Діоніка» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.09.2014»; акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.12.2014 року № 1760/26-59-22-08/38124130 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трейдбор» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014р. по 30.09.2014р.; акти Дніпропетровської ОДПІ № 738/2204/37274459 від 20.11.2014 року «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агенство маркетингових досліджень» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з ТОВ «Ріксторг» та ТОВ «Сервіс-Торгпоставка» за липень 2014 року»; № 233/2204/37274459 від 18.04.2014 року «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агенство маркетингових досліджень» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з ТОВ «Протей-Груп» та ТОВ «Буд Альянс» за січень 2014 року»; № 295/2204/37274459 від 20.05.2014 року «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агенство маркетингових досліджень» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з ТОВ «Протей-Груп» та ТОВ «Сентор» за лютий 2014 року».
А також відповідач посилається на лист ДПІ у Сихівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 23.12.2014 року за № 4303/07-10 відповідно до якого, встановлено, що СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 32014100000000036, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2.ст.205 Кримінального кодексу України, відносно невстановлених осіб, які діяли за попередньою змовою знаходячись на території м. Києва, з метою прикриття незаконної діяльності у період 2011-2013 років створили шляхом реєстрації ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора».
Таке на переконання відповідача вказує на співпрацю позивача з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не ведуть реальної господарської діяльності, що свідчить про нереальність операцій позивача та порушення внаслідок цього чинного податкового законодавства.
Проте, ці доводи відповідача суд також оцінює критично і підкреслює, що відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник. Відповідно, на платника податків не може автоматично покладатися відповідальність за можливі порушення, які були вчинені його контрагентами.
Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковою при вирішенні справ. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії», у п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.
Окрім того, у п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.
Податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування від декларування контрагентами податкових зобов'язань та від фактичної сплати податку до бюджету, як не залежить таке право і від наявності у суб'єктів господарювання (контрагентів) достатніх матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності та від наявність чи відсутність таких осіб за юридичною адресою.
Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по сплаті податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови підприємства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем) та його безпосереднім контрагентом.
За умови реальності виконання розглядуваних операцій та відсутності доказів узгодженості дій постачальників по ланцюгу з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, правовідносини постачальників позивача з іншими суб'єктами господарювання (з якими підприємство не перебувало у безпосередніх правовідносинах) не можуть впливати на податковий облік позивача у справі.
Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду, висловленими, зокрема, в ухвалі від 03.12.2014 року по справі № К/800/11278/14, в ухвалі від 17.12.2014 року по справі № К/800/23862/14, в ухвалі від 17.12.2015 року по справі № К/9991/55328/12.
Таким чином, допущені порушення податкового законодавства контрагентом позивача (постачальником або покупцем товарів, робіт чи послуг) тягнуть негативні наслідки саме для такої особи. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків (контрагентами позивача) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями таких осіб чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди і в позивача.
У зв'язку із наведеним, висновки податкового органу про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання такими особами вимог закону. Лише у разі, якщо буде встановлено, що платник податку (позивач) знав про такі обставини і його дії були узгодженими з недобросовісними платниками податків, посилання на них буде обґрунтованим. Така позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.
У даному ж випадку суд відзначає відсутність доказів, які би свідчили чи то про спільну та свідому участь позивача разом із недобросовісними платниками податків у схемах, пов'язаних із ухиленням від оподаткування, чи то хоча би про його обізнаність із такою протиправною діяльністю своїх контрагентів до вступу в господарські правовідносини з такими особами.
Суд також зауважує, що в даному контексті предметом інтересу позивача як господарюючого суб'єкта є в першу чергу бажаний для нього результат, тобто, отримання бажаного товару, робіт чи послуг, а не детальні умови чи організаційні аспекти їх виконання (такі як умови залучення контрагентом ресурсів та засобів для їх виконання, порядок набуття ним товару тощо). А провадячи свою підприємницьку діяльність, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, легальності наявних у них матеріальних засобів і ресурсів, умов залучення ним ресурсів для виконання умов договорів тощо, - для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення ПП «Оліяр» податкового законодавства, які ґрунтуються на інформації щодо протиправної діяльності контрагентів такого платника податків. Позаяк, у даному випадку відповідачем не доведено існування безпосереднього зв'язку між окремими епізодами протиправної діяльності контрагентів позивача та самим позивачем і їх впливу на реальність господарської діяльності, яку провадив позивач, а наведені відповідачем обставини не є однозначними, достатніми та достовірними свідченнями нездійснення підприємством спірних господарських операцій чи освідомлення позивача про можливу протиправну діяльність його контрагентів і не вказують на їх спільний намір щодо досягнення виключно податкових вигод, а не здійснення реальних господарських операцій.
Також не може слугувати достатнім і достовірним доказом порушення податкового законодавства України і покликання відповідача на факт початку розслідування у кримінальному провадженні №№ 32014100000000036, позаяк за даним кримінальним провадженням судом ще не прийнято відповідного рішення, що в силу ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України могло би підтверджувати обставини, які входять у предмет доказування в цій справі. Більш того, суд звертає увагу, що в силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.
Окрім того, суд відзначає й те, що відповідач, посилаючись на податкову інформацію та акти щодо неможливості проведення зустрічних звірок із контрагентами позивача, робить висновок про протиправність їх діяльності та допущення порушень податкового законодавства. Однак, інформація чи акти про неможливість проведення зустрічних звірок за своєю природою призначена виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення зустрічної звірки, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства. При цьому, суд відзначає, що сама по собі неможливість реалізації органами фіскальної служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства. Отже, податкова інформація й акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що акти та інформація, на які посилається відповідач, стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагентів.
Окрім того, суд відзначає й те, що відповідач, посилаючись на акти документальних перевірок із контрагентами позивача, робить висновок про протиправність їх діяльності та допущення порушень податкового законодавства. Однак, відповідно до п.3 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 22.12.2010 року (чинного на час оформлення актів), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Тобто, акт перевірки є виключно службовим документом податкового органу, що складається ним в процесі виконання покладених законодавством на податковий орган функцій і є результатом службової діяльності посадових осіб такого органу, для платника податків сам по собі акт перевірки не несе ніяких правових наслідків: не встановлює, не змінює та не скасовує прав та обов'язків платника податків, а тому наявність такого акту сама по собі не спричиняє настання правових наслідків для позивача.
Відповідач як на підставу своїх доводів, також посилається на постанову Верховного суду України від 22.09.2015 року №21-887а15 та на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 року у справі №758/9746/14-к, якою ОСОБА_6 (директора ТОВ «Торенія») звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (далі КК) з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Таке на переконання відповідача вказує на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Торенія».
Щодо ухвали Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 року у справі №758/9746/14-к, то слід вказати наступне.
Вказана ухвала, не є вироком та не має преюдиційного значення в даній адміністративній справі. З її змісту не вбачається, що при досудовому розслідуванні досліджувались та брались до уваги господарські операції з позивачем за спірні періоди. В ухвалі не має посилань на здійснення фіктивної підприємницької діяльності у господарських операціях із позивачем. Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України листом від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12 «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України», обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.
Сама по собі фіктивність реєстрації ТОВ «Торенія» не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання, та не може розцінюватися як імперативна ознака фіктивності усіх укладених ним правочинів. Відсутність у фізичної особи наміру здійснювати підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Торенія» не є імперативною ознакою протиправності діяльності цього товариства.
Щодо постанови Верховного суду України від 22.09.2015 року №21-887а15, на яку посилається відповідач як на підставу своїх доводів, то слід вказати наступне.
Згідно абзацу 2 ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові ВСУ, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках ВСУ, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Суд вважає, що не відступає від правової позиції, викладеної у наведеній постанові, оскільки скасовуючи всі судові рішення у цій справі та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний суд України вказав на необхідність перевірки та встановлення обставин, щодо підписання (не підписання) ОСОБА_6 будь-яких первинних документів від імені ТОВ «Торенія».
В той же час, позивачем долучено до матеріалів справи заяву ОСОБА_6, яка адресована всім компетентним органам, яких це стосується та особам, яких це стосується, у якій він підтвердив те, що укладав (підписував) правочини (в.т.ч договори) з ПП «Оліяр» та підписував фінансову, господарську та іншу первинну документацію, бухгалтерську та податкову звітність та інші документи від імені ТОВ «Торенія» в ході здійснення господарської діяльності.
Крім того, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.03.2015 року. по справі № 462/1894/15-к, встановлено, що здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ПП «Оліяр» з ТОВ «Гатіора», ТОВ «Торенія» відповідає вимогам чинного законодавства. Укладені договори із вищевказаними контрагентами мають реальний характер, спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених ними, ознак фіктивності, удаваності чи нікчемності правочинів немає, підприємства на момент здійснення з ними фінансово-господарських взаємовідносин знаходились на податковому обліку, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та податку на прибуток, розбіжностей бухгалтерського та податкового обліку не виявлено. Операції мали реальний товарний характер, що підтверджено первинними та бухгалтерськими документами, що складені без фактичних та юридичних дефектів та відповідають вимогам чинного законодавства та характеру таких фінансово-господарських відносин, а тому їм притаманні ознаки підприємницької діяльності та були спрямовані на досягнення економічної вигоди, оскільки були оплаченими та в подальшому реалізовані (списані у виробництво).
Окрім того, як випливає із довідкової інформації на веб-сайті https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch/ щодо ТОВ «Торенія» станом на 05.02.2016 року, яка була долучена позивачем до матеріалів справи, у графі «Дані про перебування юридичної особи у процесі припинення/Дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації» зроблено запис «не перебуває в процесі припинення.»
Згідно ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Крім того, судом встановлено, що Окружним адміністративним судом міста Києва постановою від 04.03.2015 року по справі № 826/18258/14 було відмовлено у позові ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві до ТОВ «Торенія» про скасування державної реєстрації. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015року по справі № 826/18258/14, апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2015 року - без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2015 року по справі № К/800/28410/15 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2015 року. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року. Ухвалою Верховного суду України від 01.10.2015 року. було відмовлено у допуску справи за позовом ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві до ТОВ «Торенія» про скасування державної реєстрації до провадження Верховного суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.06.2015 року.
В вищезазначених судових рішеннях, зокрема встановлено наступне: «Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, податковий орган послався на протокол допиту свідка від 31.03.2014 року, відповідно до якого останній повідомив про те, що в квітні місяці 2012 року йому запропонували стати директором ТОВ «Торенія» за винагороду. З підстав тяжкого матеріального становища він надав відповідну згоду. При цьому, адреса підприємства йому не відома, так само і не відома інформація про складські приміщення, наявність працівників. Також зазначав, що не отримував свідоцтво платника ПДВ і не оформляв фінансової звітності за наслідками діяльності ТОВ «Торенія». Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказаний протокол допиту свідка не є належним та допустимим доказом провадження юридичною особою - відповідачем, діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.
Крім того, в якості доказів на обґрунтування своєї позиції позивач посилався також на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 року справа №758/9746/14-к, за наслідками розгляду клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст.205 КК України про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Поряд з цим, податковим органом не надано доказів неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Натомість, як вбачається із наданої довідки податкового органу від 19.11.2014 року, відповідач звітує у встановленому законодавством порядку та подає до податкового органу податкову звітність, заборгованість по сплаті податків відсутня. Таким чином, на думку колегії суддів, викладені позивачем обставини не можуть слугувати достатньою підставою стверджувати, що підприємство було створено з метою прикриття незаконної діяльності, що дає можливість визнати недійсними запис про проведення державної реєстрації, установчі документи цього підприємства, скасовувати державну реєстрацію установчих документів та припинити його. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, звертаючись до суду з наведеними вище позовними вимогами, в межах своїх завдань та функцій, не довів належними та допустимими доказами провадження юридичною особою - ТОВ «Торенія» незаконної діяльності; не довів, яким саме чином та якими діями зазначене Товариство, «уникло від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів», та, зокрема, не доведено складання від імені даного Товариства «фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів».
Дані докази та встановлені факти, з урахуванням вище наведеного, підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Торенія».
Відповідач як на підставу своїх доводів, також посилається на відсутність у залізничних накладних запису про вантажовласника вантажу.
Таке на переконання відповідача вказує на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Донугле Спецстрой» та ТОВ «Союз-Перспектива і К».
Проте, ці доводи відповідача суд також оцінює критично і підкреслює, що згідно п.6. Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Статуту залізниць України» від 06.04.1998 року, у цьому Статуті наведені нижче терміни вживаються у такому значенні, зокрема: накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У відповідності із п.23. Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Статуту залізниць України» від 06.04.1998 року, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом.
Згідно до п.1.2. Наказу Мінтрансу «Правила оформлення перевізних документів» від 21.11.2000 року № 644, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді. Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства. Порядок обміну електронною накладної між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни(п.1.3. Наказу Мінтрансу «Правила оформлення перевізних документів» від 21.11.2000 року № 644).
Перевізні документи, оформлені відправником в паперовому вигляді, перевіряються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції у разі надання згоди на навантаження на місцях загального користування. Порядок і терміни подання електронної накладної, її перевірки і погодження визначаються у додатку до договору про організацію перевезень. (п.1.6. Наказу Мінтрансу «Правила оформлення перевізних документів» від 21.11.2000 року № 644).
Відповідно до додатку 3 Наказу Мінтрансу «Правила оформлення перевізних документів» від 21.11.2000 року № 644 «Пояснення щодо заповнення накладної» та сама форма накладної затверджена додатком № 1 не містять такої графи як «вантажовласник».
У відповідності із п.24. Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Статуту залізниць України» від 06.04.1998 року, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Крім того, позивач разом з ТОВ «Донугле Спецстрой» погодили у договорі №23-12 від 23 грудня 2013 року та додатковій угоді до нього найменування відправників вантажу, які відображені у залізничних накладних наданих суду позивачем.
Натомість, ТОВ «Союз-Перспектива і К» листом № 2010/07 від 20.10.2014 року повідомило позивача про відвантаження на його користь вугілля у жовтні 2014 року.
Таким чином, залізничні накладні оформлені належним чином у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підтверджують реальність господарських відносин позивача з ТОВ «Донугле Спецстрой» та ТОВ «Союз-Перспектива і К».
Відповідач як на підставу своїх доводів, також посилається на відсутність трудових ресурсів, господарських та виробничих потужностей, основних засобів, транспортних засобів у постачальників позивача.
Таке на переконання відповідача вказує на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч».
Проте, ці доводи відповідача суд також оцінює критично і підкреслює, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих потужностей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Недостатність у контрагента позивача трудових, виробничих або інших ресурсів не є обставинами, які самі по собі позбавляють правового значення виданих контрагентом підприємства податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків (позивача).
Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду, висловленими, зокрема, в ухвалі від 19.03.2013 року по справі № К/9991/42011/12, в ухвалі від 29.09.2014 року по справі № К/800/23899/14.
У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Європейський суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Так, наведені ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ПП «Оліяр» та ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч» щодо придбання товарів, послуг. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача, таким чином він не виконав свого обов'язку по доказуванню правомірності своїх висновків та рішень.
У свою чергу, факт реального здійснення позивачем задокументованих господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положен ьст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, наданими ПП «Оліяр» на реалізацію принципу змагальності при вирішенні адміністративних спорів.
У зв'язку з чим, беручи до уваги усі докази в їх сукупності, суд не знаходить достатнього та належного підтвердження того, що господарські операції між ПП «Оліяр» та ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч» є нереальними та безтоварними. Навпаки, зібрані докази у справі дозволяють дійти висновків про реальне здійснення таких господарських операцій. При цьому, суд відзначає, що зазначені господарські операції були документовані їх учасниками належним чином та у відповідності до чинного законодавства України.
Тому, суд дійшов висновку, що позивач має право розраховувати на ті податкові вигоди, визначені чинним законодавством України, які пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності з ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч» та їх належним документуванням у контексті вимог податкового законодавства.
Згідно з п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Статтею 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат та порядок їх визнання, зокрема, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, 138.10.2-138.10.4, 138.11 ст.138 Податкового кодексу України, інші витрати, визначені згідно з п.п.138.5, 138.10.5, 138.10.6, 138.11, 138.12 ст.138, п.140.1 ст.140 і ст.141 Податкового кодексу України, крім витрат, визначених у п.138.3 ст.138 та у ст.139 Податкового кодексу України.
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розд. ІІ Податкового кодексу України.
У відповідності до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суд також відзначає, що нормами ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, зазначено, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит, та наявності належним чином оформлених податкових накладних.
Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні господарських операцій з ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч», на що платником податків було представлено витяги з офіційного веб-сайту Державної фіскальної служби, згідно яких вищезазначені особи на момент оформлення податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість та перебували у реєстрі платників податку на додану вартість.
А тому, на переконання суду, беручи до уваги реальність господарських операцій позивача, їх належне документування, встановлені обставини справи в своїй сукупності свідчать про правомірність дій ПП «Оліяр» із формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а також про підставне й правомірне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні товарів, робіт і послуг по операціях із ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспектива і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч», які були предметом перевірки податкового органу.
У зв'язку з чим, позбавлення ПП «Оліяр» прав на податкові вигоди по операціях із ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ПП «Хімінвест», ТОВ «Донугле Спецстрой», ТОВ «Союз-Перспективаі і К», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Антека», ТОВ «Діслав», ПП «Агенство маркетингових досліджень», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Акверііс», ТОВ «Аланта-Пром», ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Катрейдімпекс», ТОВ «Праймвей трейдінг», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Торенія», ТОВ «БК «Аксата Моноліт», ПП «НП «Хіміч», які були предметом перевірки відповідача, за оспорюваним податковими повідомленнями-рішеннями є протиправним.
Податковим органом за результатами акту від 20.05.2015 року № 635/13-25-22-00/32461721 прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2015 року № 0000512200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 859292 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 859292 грн.
Відповідно до п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.4.6.4. Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 року № 1492 (який діяв на час подання податкової звітності), якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).
У відповідності з п.4.6.6. Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 року № 1492 (який діяв на час подання податкової звітності), залишок від'ємного значення включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Як свідчать податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року та за січень 2015 року, позивач відобразив від'ємне значення у відповідності з нормами Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 року № 1492 (який діяв на час подання податкової звітності).
Збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952р. (надалі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України.
Зокрема, ст.1 Протоколу І до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у рішенні в справі «Щокін проти України» (п. 49) Європейський суд з прав людини вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення Європейський суд з прав людини зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.» Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.
У зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення №0000492200, №0000502200, №0000512200 від 07.07.2015 року підлягають скасуванню повністю.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).
У відповідності до ч. 2ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не в повній мірі дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 року №0000492200; від 07.07.2015 року №0000502200; від 07.07.2015 року №0000512200.
3.Стягнути на користь Приватного підприємства «Оліяр» (Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани; ЄДРПОУ 32461721) з Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (ЄДРПОУ 39510146) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 1256687 (один мільйон двісті п'ятдесят шість тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 94 коп.
Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст постанови складено та підписано 29.02.2016 року.