23 лютого 2016 року м. Житомир справа № 806/75/16
категорія 8.3.10
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Недашківська Н.В., Костарчук О.Ф.,
за участю: представників позивача Вінського В.С., Розкальнюка Ю.І.,
представника відповідача Зеленової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок" до Володарсько-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2015 №0004541500,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 03.11.2015 №0004541500.
В обґрунтування поданого позову зазначило, що ним було правомірно обраховано та задекларовано грошові зобов'язання з рентної плати за користування надрами із застосуванням коефіцієнту рентабельності гірничого підприємства, обчисленого у матеріалах геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин від 24.12.2008 року, на загальну суму 143 001,54 грн, у тому числі за 4 квартал 2014 року 51 222,22 грн, 1 квартал 2015 року 28 328, 18 грн, 2 квартал 2015 року 63 451,14 грн. Однак, контролюючим органом було помилково зроблені висновки про порушення п. 252.16 ст. 252 Податкового кодексу України ТОВ "Блок", оскільки акт перевірки містить посилання на не чинний нормативно-правовий акт. А тому підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у контролюючого органу не було.
Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у письмовому запереченні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ТОВ "Блок" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31833355, з 02 червня 2002 року перебуває на обліку як платник податків в Володарсько-Волинській ОДПІ. (а.с.12-13).
Одним із видів діяльності позивача за КВЕД-2010 визначено добування декоративного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (08.11) (а.с. 11).
Головним державним інспектором Володарсько-Волинської ОДПІ проведено камеральну за звітний податковий період 4 квартал 2014 року, 1-2 квартали 2015 року перевірку ТОВ "Блок" на підставі п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та ст. 76 Податкового кодексу України.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.
За результатами перевірки складено акт № 438/15-35 від 15.10.2015 року, в якому вказано на порушення платником податків вимог п. 252.16 ст. 252 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий інспектор дійшов висновку про заниження ТОВ "Блок" грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами на суму 39 191,36 грн. (а.с.14-15).
На підставі висновку вище зазначеного акту перевірки Володарсько-Волинської ОДПІ 03 листопада 2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0004541500, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з рентної плати за користування надрами в сумі 39 191,36 грн та застосовано штрафні санкції (фінансові) в сумі 19 595,68 грн відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України
Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.
Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність його положенням ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податкові зобов'язання з рентної плати за користування надрами для відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини мінеральної сировини), у т.ч. підземних вод, в межах однієї ділянки надр за податковий (звітний) період обчислюються за формулою, визначеною у п. 252.18 ст. 252 Податкового кодексу України, а саме: Пзк = х Вкк х Свнз х Кпп, де Vф - обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції гір підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об'єму); Вкк - вартість одиниці відповідного товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), обчислена згідно з п. 252.7 - 252.17 ст. 252 ПКУ; внз - величина ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у відсотках) встановлена у п. 252.20 ст. 252 ПКУ; Кпп - коригуючий коефіцієнт, встановлений у п. 252.22 ст. 252 ПКУ.
Об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин (пп. 263.2.1. п.263.2. ст.263 Податкового кодексу України). Обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), визначається платником рентної плати самостійно у порядку, встановленому п. 252.19 ст. 252 ПКУ, зокрема у журналі обліку видобутих корисних копалин відповідно до вимог затверджених ним схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції і нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничих підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі.
Базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобуванні корисних копалин є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) (п. 252.6 ст. 252 ПКУ). Відповідно до п. 252.7 ст. 252 ПКУ вартість відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) за більшою з таких її величин: за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисні копалини (мінеральної сировини); за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.
Відповідно до п. 252.16 ст. 252 ПК України розрахункова вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) (Цр) обчислюється за такою формулою:
Вмп + (Вмп х Крмпе)
Цр = -----------------------------,
Vмп
де Вмп - витрати, обчислені згідно з пунктами 252.11 - 252.15 цієї статті (у гривнях);
Крмпе - коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства, обчислений у матеріалах геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (десятковий дріб). Гірничі підприємства, що порушили строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, обчислюють податкові зобов"язання із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України;
Vмп - обсяг (кількість) товарної продукції гірничого підприємства - видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), що видобута за податковий (звітний) період.
У випадку порушення гірничими підприємствами строку регулярної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр передбачено застосування коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України.
Порядок здійснення геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин та затвердження регламентується "Положенням про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865 (далі - Порядок № 865).
Підстави для виконання повторної геолого-економічної оцінки державної експертизи та оцінка запасів родовищ корисних копалин визначені у п. 25 Порядку № 865.
Відповідач вважає, що абз.1 п. 25 Порядку № 865 (в редакції зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 264 від 26.03.2008 року) визначає регулярну підставу виконання геолого-економічної оцінки державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр. При цьому як на підставу таких доводів, посилається на лист Державної фіскальної служби України № 5564/7/99-99-15-04-01-17 від 26.09.2014 року, де ДФС робить висновки, що п.25 Порядку № 865 діє в тій редакції, яка передбачає проведення такої оцінки кожні п"ять років.
Тобто, за висновками податкового органу ТОВ "Блок" порушило строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин кожні п"ять років експлуатації ділянки надр, а тому всупереч вимогам п. 252.16 ст. 252 Податкового кодексу України в IV-й кварталі 2014 року та I-II кварталах 2015 року при обчисленні розрахункової вартості одиниці товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) безпідставно застосувало коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства, обчислений у матеріалах геолого-економічної оцінки, проведеної в 2008 році, а не застосувало коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України.
Натомість позивач, вважає, що положення п.25 Порядку № 865 в тій редакції, на яку посилається податковий орган є нечинними, а тому у підприємства відсутній обов"язок проводити геолого-економічну оцінку родовища кожні п"ять років.
Таким чином, суть спору полягає в тому, яка редакція п.25 Порядку № 865 повинна бути застосована до спірних правовідносин.
Так, абзац 1 п.25 Порядку № 865 в редакції, яка діяла до 26.03.2008 року передбачав, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов'язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.
В подальшому до вказаного Порядку було внесено ряд змін, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 264 було внесено зміни у пункт 25, згідно якої абзац 1 якої було викладено в наступній редакції: "повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі:
коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством;
коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов'язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці".
Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 року № 1236 вищевказану Постанову від 26.03.2008 року № 264 визнано такою, що втратила чинність з 01.01.2011 року. Тобто, Постанова № 264 припинила бути джерелом права, а її норми перестали діяти та втратили свою обов'язкову силу.
Разом з тим, податковий орган стверджує, що оскільки зміни до положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин не вносились, а попередня редакція п. 25 Порядку №865 не відновлювалась, тому вказаний пункт діє в редакції Постанови № 264.
Суд, не погоджується з даними доводами відповідача з огляду на таке.
За висновками Конституційного суду України, викладеними в рішенні № 4-зп від 03.10.1997 року, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт який діяв у часі раніше.
Крім того, за практикою Європейського Суду з прав людини у справах щодо України, було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, в яких причиною визнання порушення була, серед іншого, нечіткість та неузгодженість податкового законодавства, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України.
Так, у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine) та "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine) ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Зокрема, у п.43 рішення "Серков проти України" ЄСПЛ чітко вказує на необхідність практичного застосування принципу in dubio pro tributario: "... Суд не може не брати до уваги вимоги ст.4.4.1 закону про погашення зобов"язань платників податків, який передбачає: якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов"язків платників податків і органу контролю, то рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали найменш сприятливе для платників податків тлумачення національного законодавства, що призвело до стягнення ПДВ із заявника".
У справі "Горжелік та інші проти Польщі" (Gorzelik and Others v. Poland) ЄСПЛ зазначив, що коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується. Сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі "передбачуваності" у контексті Конвенції. Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються враховуючи зміни у повсякденній практиці.
Європейський Суд з прав людини визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатись у тому, що спосіб, у який тлумачиться та застосовується національне законодавство, приводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі "Скордіно проти Італії (№ 1)" (Scordino v. Italy).
Відповідно, у вказаних рішеннях ЄСПЛ проти України, Суд приходить до висновку, що відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо "якості закону".
Принцип тлумачення норм права на користь платника податків закріплений також у п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України, відповідно якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З огляду на це, суд вважає, що невдале викладення норм права в національному законодавстві, а саме: відсутність посилання в Постанові КМУ від 27.10.2010 року № 1236 на відновлення попередньої редакції п.25 Порядку № 856, ще не свідчить, що цей пункт діє в старій редакції відповідно до Постанови від 26.03.2008 № 264, яка припинила бути джерелом права, а її норми втратили свою обов'язкову силу.
Натомість, зазначене свідчить на користь висновку про те, що п.25 Порядку № 865 фактично відновлений в попередній редакції, яка була чинною до 26.03.2008 року, а отже у позивача відсутній обов"язок проводити повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин через п"ять років.
Таким чином, висновки податкового органу про порушення ТОВ "Блок" п. 252.16 ст. 252 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Крім того, судом враховується, що Товариством "Блок" оцінка запасів корисних копалин проведена в 2008 році. Разом з тим, спеціальний дозвіл на користування надрами Державної служби геології та надр України позивачем отриманий лише 21 січня 2010 року (а.с. 129), що ще раз свідчить про безпідставність доводів відповідача про необхідність застосовування трикратного розміру облікової ставки Національного банку України при обчисленні розрахункової вартості одиниці товарної продукції гірничого підприємства.
На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 06.01.2016 №4 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 1 378,00 грн. (а.с.3).
Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.
Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 р. №0004541500.
Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Блок" 1378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 29 лютого 2016 р.