Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 лютого 2016 р. Справа № 805/4977/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Козаченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов*язнання виконати певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов*язнання виконати певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом МВС України від 26.08.2014 року № 1667 о/с у відповідності до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, його звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Виданню цього наказу передував наказ МВС України № 879 від 11.08.2014 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року по справі №808/7408/14 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів. Вказана постанова 23.11.2015 року набула законної сили.
Отримавши копії вищезазначених рішень, позивач 23.11.2015 року направив заяву на ім'я начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про його поновлення на займаній посаді, відповіді на яку, станом на час звернення до суду, не отримав.
Таким чином, позивач вважає, що діючим законодавством передбачено його право на поновлення на попередній посаді, оскільки накази МВС України про звільнення визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, та просить суд зобов'язати відповідача 1 видати наказ про поновлення його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.08.2014 року по день винесення судового рішення.
Позивач через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження тощо.
Представник ГУ МВС України в Донецькій області до суду не з'явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду та заперечення проти позову, в яких зокрема зазначив, що на момент звернення позивача до суду відповідач 1 перебував у стані ліквідації, що повністю унеможливлює поновлення позивача на певній посаді. На обґрунтування заявленої позиції відповідач 1 посилався на правову позицію ВСУ, що викладена в Постанові від 06.11.1992 року № 9, якою визначено, що не можна поновлювати особу на підприємстві (установі, організації), що ліквідовані або перебувають у стані ліквідаційної процедури, навіть за умови встановлення факту порушення порядку її звільнення.
Представник відповідача 2 до судового засідання не з*явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляд справи через канцелярію суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ у Краснолиманському МВ ГУ МВС України в Донецькій області.
Наказами МВС України від 11.08.2014 року №879 та від 26.08.2014 року №1667о/с у відповідності до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року по справі №808/7408/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними наказів про звільнення задоволені у повному обсязі; визнано протиправним та скасовано п. 5 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2014 № 879 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» в частині звільнення підполковника міліції, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолиманського міського відділу Головного Управління МВС України у Донецькій області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2014 № 1667о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника міліції, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолиманського міського відділу Головного Управління МВС України у Донецькій області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Аналізуючи вищенаведене суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1, 3, 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду уписьмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Частиною 3 ст. 99 КАС України зокрема встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином суд звертає увагу, що про порушення своїх прав позивач дізнався у день набрання чинності постанови від 27.05.2015 року, а саме: 23.11.2015 року, після чого 30.11.2015 року звернувся до суду за їх захистом. Відповідно місячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав з дня, коли позивач дізнався про їх порушення - не сплинув. У зв*язку з чим суд зазначає, що позиція відповідача 1 з приводу порушення позивачем строку звернення до суду є помилковою.
02.12.2015 року на адресу відповідача 1 надійшла заява позивача про поновлення на попередній займаній посаді та виплату недоотриманого заробітку в певній сумі, та перерахування строку вислуги в ОВС України до дня поновлення на посаді.
З листа Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 12.12.2015 року № Л-62 вбачається, що вищезазначена заява позивача була залишена без розгляду.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Керуючись статтею 21 Закону України "Про міліцію", працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, на час виникнення спірних правовідносин регулювалися законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про міліцію", порядок та умови проходження служби в міліції регламентувалися Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Як вже зазначалось вищє, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року по справі №808/7408/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними наказів про звільнення задоволені у повному обсязі; визнано протиправним та скасовано п. 5 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2014 № 879 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» в частині звільнення підполковника міліції, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолиманського міського відділу Головного Управління МВС України у Донецькій області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2014 № 1667о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника міліції, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолиманського міського відділу Головного Управління МВС України у Донецькій області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Частина 1 ст. 255 КАС України передбачає, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Аналізуючи предмет даного спору суд зазначає, що наслідком неправомірного звільнення позивача з посади начальника сектору дільничних інспекторів Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області є його обов*язкове поновлення на займаній посаді, а наслідком поновлення позивача на вказаній посаді є поновлення на службі в ОВС України. Таким чином, після набуття чинності рішень суду по справі № 808/7408/14 належним способом захисту прав позивача є його поновлення на посаді, яку він займав до звільнення.
Відповідач 1 всупереч вимогам діючого законодавства не здійснив жодних дій направлених на відновлення порушених прав позивача в частині поновлення його на посаді і, як наслідок, судове рішення по справі є невиконаним.
В даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Завдання адміністративного судочинства обумовлені головним обов'язком держави - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (стаття 3 Конституції України).
Оскільки протиправність наказів МВС України від 11.08.2014 року № 879 та від 26.08.2014 року № 1667о/с, якими ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ, встановлена в судовому порядку, то відповідач 1 повинен був здійснити відповідні дії щодо відновлення прав особи, які зачіпалися такими наказами.
Суд зазначає, що пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка має вплив на реалізацію прав позивача щодо поновлення його на посаді, яку він займав перед незаконним звільненням, є недопустимою, що є головним при вирішенні даної справи.
Також суд звертає увагу, що позиція відповідача 1, яка ґрунтується на Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 є помилковою з огляду на те, що дана постанова стосується трудових спорів та використовується у тому числі звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпПУ, а не проходження публічної служби.
Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді начальника сектору дільничних інспекторів Краснолиманського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області підлягають задоволенню. Разом з цим суд вважає необхідним та достатнім способом захисту прав позивача обрати саме поновлення останнього на відповідній посаді.
Враховуючи те, що накази МВС України в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, а також те, що позивач перебував на грошовому утриманні в Краснолиманському міському відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, суд вважає, за необхідне зобов'язати відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Разом з цим, суд зазначає, що п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу. При цьому суд зазначає, що заява про поновлення позивача на певній посаді була подана у листопаді 2015 року.
Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов*язнання виконати певні дії - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 27 серпня 2014 року.
Зобов'язати Краснолиманський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.08.2014 року по 27.08.2015 року.
Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Козаченко А.В.