25 лютого 2016 рокусправа № 398/5740/15-а(2а/398/325/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Дурасової Ю.В.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року у справі № 398/5710/15-а за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію, -
ОСОБА_1 09 грудня 2015 року звернувся до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області, у зв'язку зі зміною назви - Олександрійське об'єднане управління Пенсійного фонду України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу та зобов'язати відповідача призначити з 12 листопада 2015 року та виплачувати пенсію позивачу за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі - курсантом з 01.08.1988 року по 19.06.1993 року - 4 роки 9 місяців 18 днів як проходження військової служби.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач посилаючись на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII безпідставно відмовив йому у призначенні пенсії. Крім того, позивач вказує на те, що всупереч вимог ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року та ч.3 ст.2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 18.06.1999 року відповідачем при розрахунку стажу безпідставно віднесено навчання в Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі курсантом з 01.08.1988 по 19.06.1993 року 4 роки 09 місяців 18 днів до навчання, а не враховано зазначений період до військової служби.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року позов задоволено частково.
Суд, визнав неправомірною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугою років у відповідності до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року. Зобов'язав відповідача призначити з 12 листопада 2015 року та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року з урахуванням навчання в Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі - курсантом з 01.08.1988 року по 19.06.1993 року - 4 роки 09 місяців 18 днів як проходження військової служби.
У задоволені позову в іншій частині відмовив.
Постанова суду мотивована тим, що відповідач, відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років безпідставно та всупереч вимогам ст.58 Конституції України поширює дію старого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на новий Закон України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року, не зважаючи на те, що жодної прямої вказівки про надання зворотної дії в часі в цьому закону не передбачено. Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року в частині регулювання питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури України є спеціальним законом. Крім того, суд першої інстанції вказуючи на порушення відповідачем вимог ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року та ч.3 ст.2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 18.06.1999 року та прийняття рішення щодо безпідставного віднесення навчання в Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі курсантом з 01.08.1988 року по 19.06.1993 року 4 роки 09 місяців 18 днів - до навчання, а не до вислуги років як військова служба.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII визначено, що у зв'язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року закону про призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність. Таким чином з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивач не дає права на призначення пенсії на умовах передбачених Законом України «Про прокуратуру». Відповідач вказує на те, що чинна редакція частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що тимчасово, у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону у період роботи на посадах які дають право на призначення пенсії, зокрема за Законом України «Про прокуратуру» пенсія не виплачується. Крім того, відповідач вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо необхідності віднесення навчання позивача в Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі курсантом з 01.08.1988 року по 19.06.1993 року до вислуги років як військової служби, оскільки позивач після закінчення навчання у вищому навчальному закладі отримав спеціальність інженера-механіка, а вказаний заклад хоча і був вищим навчальним закладом проте не є тим закладом, після якого особа могла працювати в органах прокуратури.
Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 12.11.2015 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», який набув чинності 15.07.2015 року (а.с.9).
З копій послужного списку від 19 червня 1993 року та трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.06.2001 року позивача вбачаються такі відомості про роботу:
- з 17.08.1986 року по 20.06.1987 року студент Харківського політехнічного інституту денної форми навчання;
- з 21.06.1987 року по 01.08.1988 року проходження строкової військової служби у Збройних силах;
- 01.08.1988 року по 19.06.1993 року курсант Харківського вищого військового авіаційного інженерного училища;
- з 19.06.1993 року по 01.06.2001 року проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 ;
- з 05.06.2001 року призначений на посаду помічника прокурора Олександрійського району;
- 29.12.2001 року переведений на посаду помічника прокурора м. Олександрії;
- 19.11.2002 року переведений на посаду старшого слідчого прокуратури м. Олександрії;
- 11.10.2013 року у зв'язку із зміною в структурі та штатному розписі прокуратури області призначений на посаду слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області.
Згідно з довідкою прокуратури Кіровоградської області від 22.10.2015 року позивач дійсно працює в органах прокуратури Кіровоградської області на посаді слідчого в особливо важливих справах (а.с.49).
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_3 від 18 вересня 2001 року та довідки, виданої 11 листопада 2015 року Олександрійським об'єднаним міським військовим комісаріатом Кіровоградської області, позивач з 21 червня 1987 року по 01 червня 2001 року проходив службу у Збройних Силах.
Згідно із розрахунком управління ПФУ стаж роботи позивача станом на день звернення 12.11.2015 року до управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років становить 28 років 2 місяці 9 днів загального стажу, з яких 14 років 5 місяців 9 днів робота на прокурорських посадах. Також навчання в Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі курсантом з 01.08.1988 по 19.06.1993 року 4 роки 09 місяців 18 днів віднесено до навчання, а не враховано зазначений період до військової служби (а.с.11).
Згідно з протоколом №5013 від 18.11.2015 року та листом від 27.11.2015 року управлінням ПФУ у призначенні пенсії за вислугу років позивачу було відмовлено з тих підстав, що згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, відповідно до якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується копією відповіді (а.с.40).
Правомірність рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язання її призначити є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З листопада 1991 року питання пенсійного забезпечення осіб, які займали прокурорські посади врегульовувалося Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року.
Згідно з пунктом 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Враховуючи вищезазначені норми, можна зробити висновок, що у зв'язку з неприйняттям до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних пенсії повинні призначатися на загальних підставах.
14 жовтня 2014 року було прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який набув законної сили 15.07.2015 року та статтею 86 якого врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).
Враховуючи те, що Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII вступив в силу пізніше ніж Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а також те, що цей закон є спеціальним законом, який регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури, підстави для застосування відповідачем положень пункту 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відсутні.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що чинна редакція частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що тимчасово, у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону у період роботи на посадах які дають право на призначення пенсії, зокрема за Законом України «Про прокуратуру» пенсія не виплачується, оскільки ці положення стосуються самої виплати пенсії, а не її призначення. Зазначена норма не передбачає заборони призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Так, частиною 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугою років - 12 листопада 2015 року, при цьому позивач має 14 років 5 місяців 9 днів стажу роботи на посадах прокурорів та загальний більше 28 років, що підтверджується протоколом №5013 від 18.11.2015 року та розрахунком стажу (а.с.11,40) та є достатнім для призначення йому пенсії у відповідності до вимог 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.
Згідно із частиною 1 статі 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Враховуючи вищезазначені норми, а також те, що позивач з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII звернувся 12 листопада 2015 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що саме з цього часу і підлягає поновленню порушене право позивача.
Щодо вимог позивача про необхідність зарахування йому періоду навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі - курсантом з 01.08.1988 року по 19.06.1993 року - 4 роки 9 місяців 18 днів як проходження військової служби, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено такі види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.08.1988 року по 19.06.1993 року навчався у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі та здобув кваліфікацію «інженер-механік», що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_4 (а.с.43).
При цьому, як вбачається з послужного списку позивача період навчання його у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі зазначено як військова освіта (а.с.12-13).
Крім того у військовому квітку позивача вказаний період навчання зазначений у скаладі періоду проходження військової служби (а.с. 45-47).
Враховуючи те, що позивач у період з 01.08.1988 року по 19.06.1993 року навчався у вищому військовому авіаційному навчальному закладі, та здобув військову освіту, зазначений період у відповідності до положень статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є проходженням військової служби.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що під час навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі позивач здобув кваліфікацію «інженер-механік», яка не відносить до юридичної спеціальності, а отже не можу бути зарахованою до військової служби, оскільки той факт, що період з 01.08.1988 року по 19.06.1993 року позивач навчався у вищому військовому навчальному закладі та здобув військову освіту підтверджується матеріалами справи.
Між тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, статтею 25 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що період навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба із розрахунку два місяці служби (навчання) за контрактом - за один місяць строкової військової служби, а час перебування громадян на військовій службі зараховується до загального і безперервного трудового стажу.
Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що у спірних відносинах рішенням суб'єкта владних повноважень є протокол відмови в призначенні пенсії від 18.11.2015 року №5013, а не лист-відмова, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з матеріалами справи за результатами розгляду заяви позивача від 12 листопада 2015 року про призначення йому пенсії за вислугу років відповідачем було прийнято рішення викладене у формі протоколу №5013 від 18.11.2015 року про відмову у призначенні позивачу пенсії (а.с. 40).
Отже вказане рішення згідно з позовними вимогами і просив визнати протиправним та скасувати позивач. Проте суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що вказаним рішенням є лист-відмова відповідача від 27.11.2015 року (а.с. 10) та необґрунтовано відмовив у задоволені позову в цій частині.
Отже, враховуючи викладені обставини та норми права, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення відповідача викладене у формі протоколу №5013 від 18.11.2015 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладені обставини, та враховуючи те, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, однак помилково не задовольнив позов повністю, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню зі скасуванням постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову та задоволенню позову в цій частині. В інший частині постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити частково.
Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року у справі №398/5710/15-а в частині відмови у задоволені позову скасувати та позов в цій частині задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України викладене у формі протоколу №5013 від 18.11.2015 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області до спеціального фонду Державного Бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) гривень 92 копійки.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 26 лютого 2016 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: Ю.В. Дурасова