Справа: № 2-а-6308/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Музиченко А.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Іменем України
"10" лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Федотова І.В.,
суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П.,
при секретарі -Конюшенко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010р. у справі за адміністративним позовом Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про стягнення заборгованості,-
Кагарлицька об'єднана державна податкова інспекція у Київській області (далі -позивач) звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010р. позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та не повно відображає обставини справи, вказавши, що перевірка відповідача була проведена неправомірно, що потягло за собою неправомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.05.2010р. №0000872307 на суму 6 279 грн., а відтак, підстави для стягнення з відповідача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 279 грн. -відсутні.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено пункти 1, 2, 9, 11, 13 ст. 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265-ВР від 06.07.1995р. (далі -Закон), а також з того, що під час судового засідання представник відповідача не заперечував, що вказані правопорушення мали місце, однак відбулися не з вини відповідача, а відтак у суду були наявні всі підстави для стягнення з відповідача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 279 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що на підставі висновків акта перевірки від 26.02.2010р. №0699/1000/23/НОМЕР_1, яким встановлено порушення відповідачем пунктів 1, 2, 9, 11, 13 статті 13 Закону, позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2010р. №0000462307 на суму 6 734 грн. В результаті адміністративного узгодження, вказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було частково змінене та прийнято нове від 05.05.2010р. №0000872307, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 279 грн. (далі - рішення).
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Згідно з частиною першою статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію, як адміністративно-господарський штраф.
Статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.
З урахування викладеного, штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пункту п. 1, 2, 9, 11, 13 ст. 13 Закону, є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 241 Господарського кодексу України, а отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Щодо посилання відповідача на неправомірність, проведеної позивачем, перевірки, колегія суддів зазначає, що вказані доводи не можуть слугувати підставою для скасування рішення про стягнення заборгованості.
Вказані доводи, у разі їх підтвердження, могли б слугувати підставою для скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Однак, враховуючи те, що відповідач не скористався, наданим йому, правом на оскарження в судовому порядку рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, станом на дату розгляду даної апеляційної скарги, рішення позивача є чинним, а сума визначена ним повинна бути сплачена відповідачем до державного бюджету.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: К.А. Бабенко
ОСОБА_3
Повний текст ухвали виготовлено 14.02.2011 року.