Апеляційний суд міста Києва
22 лютого 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12015100080010165,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14.01.2016 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнані винуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України і кожному з обвинувачених призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
12.02.2016 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції змінити та пом'якшити його підзахисному покарання, застосувавши положення ст.ст.69, 75 КК України, оскільки, на переконання захисника, призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість.
Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали провадження, вважаю, що вона подана без додержання вимог ст.396 КПК України.
Так, згідно з ч.2 ст.396 КПК України в апеляційній скарзі, крім іншого, зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, які повинні бути чітко сформульовані, відповідати положенням ст.407 КПК України, якою передбачено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, і мають узгоджуватися з іншими нормами кримінального та кримінального процесуального закону.
Зазначені вимоги закону захисником не виконано.
Зокрема, положення ст.69 КК України дають можливість призначити основне покарання як нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, так і перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Статтею 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю від одного року до трьох років.
А тому вимоги захисника про призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України є неконкретними, що є перешкодою для розгляду справи в апеляційному порядку по суті, оскільки згідно з ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст. 399 КПК України суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.
А тому апеляційну скаргу захисника належить залишити без руху, встановити строк для усунення зазначених раніше недоліків та роз'яснити, що якщо недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк не буде усунуто, відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається.
На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків апеляційної скарги - 10 /десять/ днів з дня отримання копії ухвали особою, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва ОСОБА_1