03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Кізюн Л.І.
№22-ц/796/3082/2016 Доповідач - Українець Л.Д.
Справа №760/16577/13-ц
24 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого Українець Л.Д.
суддів Оніщука М.І.,
НемировськоїО.В.,
за участю секретаря Троц В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
30 липня 2013 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики.
У мотивування вимог посилався на те, що 31.12.2009 року ОСОБА_2 отримав у борг від нього грошові кошти у сумі 276 300 доларів США у національній валюті України по курсу НБУ, про що свідчить розписка надана відповідачем.
Станом на 31.12.2009 року по курсу НБУ 1 долар США дорівнював 7,985 грн.
Таким чином, відповідач отримав від нього грошові кошти у сумі 2 206 255,50 грн, які зобов'язувався повернути у строк до 01.07.2010 року.
Однак, станом на 30.07.2013 року відповідач так і не повернув борг, прострочивши виконання даного грошового зобов'язання. Відповідач пояснив це тим, що на даний момент у нього скрутне матеріальне становище.
Будучи впевненим у порядності відповідача, до суду з позовом не звертався, сподіваючись, що останній вирішить свої проблеми та поверне йому гроші.
Він неодноразово повідомляв відповідача про те, що йому необхідно добросовісно виконати умови грошового зобов'язання, однак той не вважав за потрібне повертати грошові кошти.
Таким чином, заборгованість відповідача перед ним становить 2 206 255 грн 50 коп.
Окрім того, інфляційні втрати з 02.07.2010 року по 30.07.2013 року становлять 229 665,95 грн, а 3 % річних - 204 003,08 грн.
З урахуванням наведеного просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 2 206 255,50 грн та штрафні санкції на загальну суму 433 669,03 грн, а також стягнути понесені ним судові витрати у розмірі 3 441 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач неодноразово збільшував позовні вимоги (а.с. 73-74, 194-199 т. 1).
У заяві про збільшення позовних вимог, поданій 06.07.2015 року, ОСОБА_3 зазначив, що станом на 06.07.2015 року офіційний курс НБУ 1 долара США по відношенню до національної валюти України гривні = 1 долар США = 21,0182 грн. Тому заборгованість за договором позики становить 5 807 328,66 грн, а 3% річних - 873 485,70 грн.
З урахуванням наведеного просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позики у розмірі 276 300 доларів США, що за курсом НБУ на час подання позову складає 5 807 328,66 грн, та 3% річних у сумі 873 485,70 грн, а також понесені судові витрати.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики з урахуванням трьох відсотків річних у розмірі 6 680 814 грн 36 коп. та судовий збір у розмірі 3441 грн 00 коп.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року виправлено описку в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Вважати викладеним у першому абзаці резолютивної частини рішення «задоволено» замість «задоволено частково».
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Зазначає, що при розгляді справи в суді встановлено, що згідно із розпискою від 31.12.2009 року сторони домовились, що відповідач зобов'язаний повернути суму боргу повністю в строк до 01.07.2010 року.
Таким чином, перебіг позовної давності для позивача почався 02.07.2010 р. і через три роки, а саме, 03.07.2013 року закінчився.
Із позовної заяви вбачається, що вона була підписана представником позивача 30.07.2013 р. та зареєстрована Солом'янським районним судом м. Києва 01.08.2013 р. за №49736 згідно реєстраційного штампу вхідної кореспонденції.
Враховуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що строк виконання зобов'язання за вищезгаданим договором закінчився 01.07.2010 року, а позивач з зазначеним позовом звернувся до суду 01.08.2013 року, тобто після спливу майже одного місяця вищезгаданого процесуального строку, висновки суду першої інстанції про пропущення позивачем строку позовної давності є правильними.
При цьому не погоджується з висновком суду про те, що позивач пропустив вказаний процесуальний строк з поважних причин.
Так, позивач в обґрунтування поважності причини пропуску ним строку позовної давності подав до суду заяву від 06.07.2015 року, в якій вказав, що не мав фізичної можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права у період з 28.06.2013 року по 29.07.2013 року, оскільки у зазначений період знаходився на санаторно-профілактичному лікуванні.
Позивач всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надав доказів про причини не дання вказаного позову в 2010 р., в 2011 р., в 2012 р.
Крім цього, 26.06.2013 р. між позивачем ОСОБА_3 та адвокатським об'єднанням «А.ДВА.КА» в особі голови Куц Я.О. був укладений договір №26/06/2013 про надання юридичних послуг. Позивач мав можливість та право уповноважити фахівців звернутися до суду в його інтересах в той час, поки він буде знаходитися на санаторно-профілактичному лікуванні, проте своїми права не скористався та не звернувся до суду за захистом своїх прав 03.07.2013 р.
Висновки суду про те, що позивач подавав позов до відповідача 27.06.2013 р. є незаконними, оскільки ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.07.2013 р. встановлено, що позовну заяву від імені позивача ОСОБА_3 подано та підписано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Позовну заяву підписано представником за договором про надання юридичних послуг Куц Я.О., але згідно договору Куц Я.О. не має права підписувати та подавати позовні заяви. Зазначена ухвала набрала законної сили.
Окрім того, перебування позивача у період з 28.06.2013 р. по 29.07.2013 р. на санаторно-профілактичному лікуванні не є обставиною, яка з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювала або істотно утруднювала своєчасно подати позов протягом трьох років.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 31 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позивач передав позичальнику 276 300 доларів США в національній валюті за курсом Національного банку України, які останній зобов'язався повернути до 1 липня 2010 року.
На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 написав розписку (а.с. 7, 117 т. 1).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з розписки, ОСОБА_2 зобов'язався повернути позику до 01.07.2010 року, проте кошти повернуті не були.
Згідно положень ст.ст. 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
За приписами ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта про безпідставність визнання судом в причин пропуску позивачем строку для звернення з позовом до суду поважними.
Так, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що строк позовної давності для позивача для пред'явлення позову про стягнення заборгованості за договором позики закінчився 03.07.2013 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 пропустив цей строк з поважних причин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на таке.
З наданих суду доказів вбачається, що 26 червня 2013 року ОСОБА_3 уклав з Адвокатським об»єднанням «А.ДВА.КА» Договір №26/06/2013 року про надання юридичних послуг на підставі якого 27.06.2013 року Адвокатське об»єднання видало Куц Я.О. Ордер серії КВ №38882, яким уповноважило надавати правову допомогу ОСОБА_3 (т.1 а.с8-11,13).
На підставі Договору та ордера Куц Я.О. 27 червня 2013 року подав за своїм підписом позовну заяву від імені ОСОБА_3 про стягнення боргу з ОСОБА_2 за даним договором позики, що підтверджується вхідним штемпелем Солом'янського районного суду міста Києва від 27.06.2013 року. Позовна заява була зареєстрована судом в той же день і їй присвоєно номер цивільної справи 760/13660/13ц.
Зазначена позовна заява була повернута ОСОБА_3 ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва 5 липня 2013 року з посиланням на те, що за умовами Договору про надання правової допомоги КуцЯ.О., який діяв на підставі ордера, не мав права підписувати та подавати позовну заяву.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 звернувся за допомогою про надання послуг адвоката і адвокат Куц Я.О. на підставі Договору про надання правової допомоги звернувся від його імені з позовом в межах строку позовної давності.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 прийняв міри щодо заявлення позову у визначені законом строки, проте, будучи юридично не обізнаним, не зазначив у Договору конкретні повноваження адвоката щодо підписання позовної заяви і подання її до суду.
При цьому мав переконання, що такий позов буде поданий в межах строку позовної давності.
Слід зазначити, що ухвала суду про повернення позовної заява датована 5 липня 2013 року, відтак до закінчення строку позовної давності, ОСОБА_3 не міг знати про те, що позовна заява не буде прийнята до розгляду судом.
Згідно довідки вих. №27 від 12.06.2015 року, виданої ТОВ «РОСИЧІ», ОСОБА_3 у період з 29 червня 2013 року по 29 липня 2013 року перебував на санаторно-профілактичному лікуванні в ДП «Санаторій «Україна», який розташований за адресою: АРК, м. Ялта, смт Гаспра, Алупкінське шосе, 15 (а.с. 198 т. 1).
Позовна заява в справі, що переглядається, подана представником позивача 01.08.2013 року, тобто через два дні після повернення з санаторно-профілактичного лікування позивача.
Апеляційна скарга не містить посилання на неправильність розрахованих судом сум, що підлягають стягненню за договором позики і розмір стягнутих сум не спростовується апелянтом.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Л.Д. Українець
Судді М.І. Оніщук
О.В. Немировська