АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
23 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів: Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2016 року та копії наданих матеріалів по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Насобіна Ганна Олександрівна про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, -
У січні 2016 року позивач звернувся із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним правочин укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_3, від 15 квітня 2015 року № 443 визначений, як договір дарування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1000 га. (а.с.1-7)
Разом із позовною заявою представник позивача ОСОБА_7 подав також заяву про забезпечення позову, в якій просив до вирішення цивільної справи по суті накласти арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1000 га. з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, заборонити відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження та обтяження вказаного нерухомого майна шляхом передачі в оренду, іпотеку, заставу, вносити до статутного фонду товариства тощо. На обґрунтування заяви зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду(а.с.34-36)
Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2016 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_7 про забезпечення позову відмовлено. Повернуто заяву представника позивача ОСОБА_7 про забезпечення позову. (а.с.43-44)
В апеляційній скарзі представник позивача зазначив, що ухвала судді Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2016 року є передчасною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, тому просив її скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. (а.с.52-57)
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були повідомлені належним чином про що у справі є докази. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 просив відкласти розгляд справи посилаючись на зайнятість в іншій справі. (а.с.73, 88-93)
Зважаючи на вимоги ч. 6 ст. 74, ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши копії наданих матеріалів справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом заборони вчиняти певні дії.
При цьому, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.
За роз'ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Проте резолютивна частина оскаржуваної ухвали одночасно містить два взаємовиключних висновки, а саме: про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та повернення заяви про забезпечення позову.(а.с. 43-44)
Крім того, судом розглянуто заяву 16 січня 2016 року, а провадження відкрито ухвалою від 18 січня 2016 року, що свідчить про розгляд заяви про забезпечення позову у цивільній справі до відкриття провадження у цій справі. При цьому вимог про захист прав інтелектуальної власності подана заява не містить.(а.с. 43-45)
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом не дотримано процесуального порядку розгляду заяви, ухвала районного суду підлягає скасуванню із передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала колегії суддів апеляційного суду відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПК України у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу судді Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2016 року - скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б. Левенець
О.Ф.Мазурик
Л.Д.Махлай
Справа № 22-ц/796/4354/2016
Унікальний номер 754/610/16-ц
Головуючий у першій інстанції - Таран Н.Г.
Доповідач Левенець Б.Б.