Справа № 22-ц/796/291/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Букіна О.М.
Доповідач-Чобіток А.О.
18 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Українець Л.Д.
при секретарі - Сірій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 ,Відділу державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції м. Києва,3-яособа:Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,Управління державної автомобільної інспекції України в м.Києві про визнання права власності та звільнення майна з - під арешту,-
У червні 2015 року позивач пред»явила вказаний позов до відповідача та зазначала,що 20.08.2013 року за договором купівлі-продажу придбала у відповідача ОСОБА_5 автомобіль MITSUBISHI модель PAJERO SPORT 3.0,2005 року випуску за 120 000 грн..
02.12.2013 року було відкрито виконавче провадження ВДВС Солом»янського РУЮ в м. Києві за виконавчим листом про стягнення солідарно з ОСОБА_5,ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСибббанк» боргу у розмірі 933788,27 грн. та накладено арешт на все майно ОСОБА_5, у тому числі і на вказаний автомобіль,який фактично належить їй на праві власності.
30.06.2015 року автомобіль зупинили та вилучили у неї згідно з актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу,оскільки вона не перереєструвала автомобіль на своє ім.»я.
Посилаючись на вказані обставини просила визнати за нею право власності на спірний автомобіль та зобов»язати ВДВС Солом»янського РУЮ в м. Києві зняти з нього арешт.
РішеннямСолом»янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Зазначає, що судом при вирішенні спору було порушено норми матеріального права,оскільки для визнання права власності на автомобіль достатньо довести факт сплати грошей покупцем і передачі автомобіля продавцем, а не факт реєстрації автомобіля в РЕП ДАІ, як вважає суд.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Пред»явивши даний позов про визнання права власності та звільнення майна з - під арешту , ОСОБА_3 зазначала , що відповідно до письмового Договору купівлі-продажу від 20.08.2013 року, вона придбала у ОСОБА_5, від імені якого на підставі Довіреності від 04.09.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ліфановою І.О.Ю., діяв ОСОБА_8 , автомобіль марки MITSUBISHI модель PAJERO SPORT 3.0,2005 року випуску , за що сплатила 120 000 грн. 00 коп., проте перереєстрацію вказаного автомобіля на своє ім.»я не провела.
30.06.2015 року, належний їй на праві власності автомобіль був вилучений працівниками ДАІ, оскільки Постановою ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві 02.12.2013 року на все належне майно ОСОБА_5 накладено арешт за виконавчим листом про стягнення солідарно з ОСОБА_5,ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСибббанк» боргу у розмірі 933788,27 грн. .
Зазначаючи про те, що у неї є всі підстави вважати себе власником спірного автомобіля , ОСОБА_3 просила позов задовольнити.
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При цьому, позов про визнання права власності - це вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту наявності в нього права власності на спірне майно, а необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що сторони договору купівлі-продажу спірного автомобіля, не вчинили дій, направлених на набуття позивачем права власності на нього. Спірний автомобіль позивачем у встановленому законом порядку зареєстрований не був, в зв»язку з чим у неї право власності не виникло, зазначивши при цьому, що правові підстави для обраного ОСОБА_3 способу захисту у вигляді визнання за нею права власності на спірний автомобіль за відсутності підстав, з якими закон пов»язує можливість застосування судом вказаного способу захисту цивільних прав та інтересів, відсутні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до його скасування з наступних підстав.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Пред»явивши даний позов, ОСОБА_3 будь-яких доказів того, що нею та продавцем дотримано процедуру оформлення купівлі-продажу автомобіля з вчиненням дій , передбачених Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 р. За N1388 , який є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх , не надала .
При цьому слід зазначити, що пунктом 8 вказаного Порядку, в редакції на час укладення між сторонами Договору купівлі-продажу спірного автомобіля, визначено документи , що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, серед яких зокрема і договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках.
Проте будь-яких доказів того, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля був укладений на товарній біржі на зареєстрованому у Департаменті Державтоінспекції бланку, матеріали справи також не містять.
Колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає статті 16 ЦК України, оскільки фактично позивачем ставиться питання про визнання за нею права власності на автомобіль, а не підтвердження свого права власності на нього, яке виникло у передбаченому законом порядку, як це передбачено при визнанні права у разі його невизнання третьою особою.
З зазначених підстав не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення постановленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -