Справа№760/18445/15-ц
№ апеляційного провадження:№22-ц/796/3008/2016
Головуючий у суді першої інстанції І.А. Усатова
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.Поливач
17 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.
при секретарі: Мушті І.С.
за участю осіб:
позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
відповідача ОСОБА_6
представника відповідачів ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення прав осіб на частку в квартирі, яка належить на праві спільної часткової власності,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року
в с та н о в и л а:
Рішенням Солом'янського районного суду від 30 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення прав осіб на частку в квартирі, яка належить на праві спільної часткової власності відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_3 вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано положення ст. 191 ЦПК України та безпідставно відмовлено йому у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, чим у свою чергу порушено його процесуальні права як позивача по справі, що призвело до ухвалення неправосудного рішення по справі, оскільки він не встиг покласти гроші на депозитний рахунок суду. Також вважає, що судом першої інстанції було порушено ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої право на справедливий суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.
Крім того ОСОБА_3 зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що припинення права відповідачів на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди їхнім інтересам та членам їх сімей, не відповідає обставинам справи.
На думку заявника, суд не надав належної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду, тому таке рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню.
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підтримали подану апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній та просили її задовольнити. Надали суду, на підтвердження зазначеного, лист - відповідь Солом'янського Управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 та висновок з Солом'янського Управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві про результати перевірки по заяві ОСОБА_3 та копію квитанції про перерахунок ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 209150,00 грн.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечували, вважали її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а тому просили суд її відхилити.
Представник відповідачів ОСОБА_7 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, зазначивши про те, що у разі задоволення позову ОСОБА_3 будуть істотно порушені права та інтереси відповідачів у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Так, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було внесено на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва грошових коштів, які складають вартість часток відповідачів в спірній квартирі. Крім того, суд взяв до уваги, що відповідачі проживають в гуртожитках, а тому позбавлення їх часток житла у спірній квартирі порушить їх житлові права.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до змісту вказаної статті для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Крім того, при застосування статті 365 ЦК України, зокрема, пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України, право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спору про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (правова позиція, висловлена ВСУ при розгляді справи № 6-68цс14).
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 є власником ѕ частин квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 25.02.2014 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_1 від 02.06.2014).
Відповідачеві ОСОБА_5 належить 1/8 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 25.02.2014 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_2 від 24.07.2015).
Відповідачеві ОСОБА_6 належить 1/8 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 25.02.2014 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_2 від 24.07.2015).
Позивач звернувся до суду з позовом про припинення прав осіб на частку в квартирі, яка належить йому та відповідачам на праві спільної часткової власності зі сплатою відповідачам по 104 575 грн. кожному за їх частку, але зазначених грошовий сум він так і не вніс на депозитний рахунок суду.
Та обставина, що суд не відклав розгляд справи за його клопотанням не свідчить про порушення судом норм процесуального права, оскільки суд зобов'язаний розглянути справу у визначений законом строк, а позивач, звертаючись до суду з таким позовом, повинен був розраховувати на те, що він має можливість внести грошові кошти на депозитний рахунок суду, як того вимагає закон.
Так, ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12.10.2015 року, яка отримана ОСОБА_3 15.10.2015року, було вказано на необхідність внесення останнім суми вартості часток співвласників на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва та зазначено реквізити рахунку (а.с. 52, 53).
На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_3 було у письмовій формі повідомлено суд про те, що сума вартості часток буде внесена ним на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва до початку розгляду справи по суті, проте під час розгляду справи та до винесення рішення у справі доказів внесення грошових коштів ОСОБА_3 суду не надав. Невнесення вартості часток відповідачів в спірній квартирі на депозитний рахунок суду є підставою для відмови у задоволенні позову.
Судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що відповідачка ОСОБА_5 разом із дорослим сином проживає у гуртожитку, де має одну приватизовану кімнату площею 17 м.кв без ізольованого санвузла, ванної кімнати, кухні. Відповідач ОСОБА_6 власного житла не має, проживає з 1992 року у найманому житлі, зареєстрований у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2.
З підстав наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не було внесено суму вартості часток співвласників на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м.Києва, а відкладати розгляд справи у суду першої інстанції не було підстав.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив суду апеляційної інстанції, що він перерахував на рахунок Апеляційного суду м. Києва грошові кошти в якості компенсації вартості часток відповідачів в спірній квартирі. Суду надана копія квитанції з якої вбачається, що 26 січня 2016року (після ухвалення рішення судом першої інстанції по даній справі) ОСОБА_3 було помилково перераховано на розрахунковий рахунок (на якій сплачується судовий збір за подачу апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва) в якості судового збору грошові кошти у розмірі 209150грн. Вказану квитанцію суд оцінює критично, вона не спростовує правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для припинення права власності відповідачів на їх частки у спірній квартирі, оскільки на час ухвалення рішення судом першої інстанції вартість часток відповідачів в квартирі на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва внесена не була.
Та обставина, що позивач звертався до правоохоронних органів з приводу протиправних (на його думку) дій відповідачів, що між ним та відповідачами склались неприязні відносини також не спростовує правильність висновків суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_3
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: