Справа №758/3118/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/3229/2016
Головуючий у суді першої інстанції: О.А.Роман
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.Поливач
17 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.
при секретарі: Синявському Д.В.
за участю осіб:
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» про стягнення процентів, боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за строковим банківським вкладом,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року,-
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» кошти в сумі 1 109 грн.93 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що судом першої інстанції не було зазначено мотивації у частковому задоволенні позовних вимог, допущено помилку у визначенні суми, яка підлягає стягненню.
Звернув увагу на те, що судом вказано у рішенні на правильність зроблених позивачем розрахунків, однак задоволено позов не повністю, а частково.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_3 підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, проте забезпечив явку свого представника, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за його відсутності. Відповідач ПАТ «Банк «Контракт» про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав до суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 у повному обсязі. З урахуванням наведеного колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Так, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Частково задовольняючи позов та стягнувши 1109, 93грн., суд першої інстанції виходив з того, що деякі кошти вже було стягнуто за рішенням Подільського районного суду м.Києва від 06.11.2014 року та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04.02.2015 року. В іншій частині позовних вимог суд відмовив у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації, враховуючи вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, в частині відмови позивачеві у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Так, ст. 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно до вимог ч.1 ст. 1061 ЦК України Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
У свою чергу, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк «Контракт» було укладено договір №1181/2013 банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт».
Згідно з зазначеним Договором ОСОБА_4 передав Банку кошти в сумі 900000, 00грн., а Банк зобов'язався повернути кошти на його вимогу та сплатити 9% річних за користування ними.
У зв'язку із невиконанням Банком своїх зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_4 звертався до суду за захистом своїх прав.
Так, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06.11.2014 року та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04.02.2015 року за вищевказаним Договором з банка на користь позивача стягнуто кошти в сумі 302 557,63 грн., з яких: 210 000,00 грн. - сума вкладу; 14 498,64 грн. - 9% річних за період з 31.12.2013 року по 11.04.2014 року; 4 832,88 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 31.12.2013 року по 06.10.2014року; 21 000,00грн. - кошти у відповідності зі ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»; 52 226,11 грн. інфляційне збільшення боргу станом на 01.01.2015року (а.с. 45-51).
Як вбачається, у своїх заявах про уточнення позовних вимог ОСОБА_4 зазначено про те, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 06.11.2014 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 04.02.2015 року виконані 19 березня 2015року.
Судом першої інстанції вірно відмовлено ОСОБА_4 у частині позовних вимог. Так, відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог, судом першої інстанції вірно враховано що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №183 від 06.10.2015 року та рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №220 від 10.12.2015 року, починаючи з 07.10.2015 року, в ПАТ Банк «Контракт» було розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду з цього питання (а.с. 94, 115).
У свою чергу, ч.5 ст. 36. Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка передбачає, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку, нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами. Таким чином, на час ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі в банку діяла тимчасова адміністрація у зв'язку з тим, що НБУ визнав ПАТ Банк «Контракт» неплатоспроможним.
А тому, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування до спірних правовідносин Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не застосування до спірних правовідносин положень ЦК України є безпідставними, оскільки у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, зазначений Закон є спеціальним.
З підстав наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у частині позовних вимог ОСОБА_4 оскільки таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного з'ясування обставин справи, перевірки доводів, надання належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норми, які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду, в частині відмови позивачеві в задоволенні частини позовних вимог є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.
В частині задоволення позову рішення суду ОСОБА_4 не оскаржується, а відповідно в цій частині рішення суду не перевіряється судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу, в частині відмови у задоволенні позову, було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, в частині відмови ОСОБА_4 у задоволенні позову, відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: