Справа № 200/2758/15ц
Провадження №2/200/1594/15
02 лютого 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.
при секретарі - Южаковій В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про повернення вкладу, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача та просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на його користь грошові кошти за договором банківського вкладу на загальну суму 100 000 доларів США, проценти за договором банківського вкладу в сумі 1417,33 доларів США, неустойку за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 6895,88 доларів США, а також витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 04.11.2014 року ним укладено з ПАТ «Златобанк» укладено договір банківського вкладу №072943, на підставі якого він передав відповідачу грошові кошти у сумі 100 000 доларів США, за умови сплати відсотків у розмірі 9,25%. Строк дії договору був погоджений сторонами та склав один місяць, по 04.12.2014 року включно. По спливу строку дії договору він кілька разів звертався до відповідача із заявами про повернення коштів, проте останні йому не повернуті та відповідачем не здійснюється нарахування відсотків за користування його грошима. Позивачем здійснено розрахунок заборгованості за відсотками станом на 04.12.2014 року та пені станом на 09.02.2015 року.
В судове засідання представником позивача надано заяву про розгляду справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належними чином, причини неявки суду не відомі, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили. До суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, відповідно яких відповідач позовних вимог не визнає у повному обсязі та просить їх відхилити. Посилається на те, що 13.05.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк», призначено уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб строком на 1 рік, тому на підставі норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги позивача не можуть бути задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи,04.11.2014 року між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 укладено угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №072943 на підставі якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати в тимчасове користування відповідачу грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США на умовах сплати відповідачем 9,25% річних та повернення коштів у строк до 04.12.2014 року.
Факт передачі грошових коштів відповідачу підтверджується меморіальним ордером №50042 від 04.11.2014 року.
Станом на 12.02.2015 року, тобто дату подачі позову до суду та упродовж розгляду справи у суді, депозитний вклад позивачу не повернутий, проценти за користування кредитом не сплачені.
Постановою правління Національного Банку України від 13.02.2015 року №105, віднесено ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних.
13.02.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладу фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Златобанк» строком на 1 рік з метою виведення з ринку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частинами 1 та 2 ст.1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Згідно до ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01 листопада 1996 року, вирішуючи спори, що випливають із права приватної власності громадян, суди повинні виходити з положень ст. 41 Конституції України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права не можуть бути обмежені.
Змістом права власності є право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).
Як зазначено у ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відмовляючись видати грошові кошти, які належать на праві власності Позивачу, Відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж Протоколу є додатковою статтею Конвенції.
Згідно ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У порушення цих норм Позивач позбавлений права користуватися своїм майном, у даному випадку майном є грошові кошти, які Відповідач до цього моменту так і не повернув.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Оскільки, Банком взяті на себе договірні зобов'язання за укладеними з позивачем договорами не виконані, а тому, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти за договором банківського вкладу та нараховані відповідно до їх умов відсотки.
Якщо банк своєчасно не повернув суму банківського вкладу, як зазначено в ст.ст. 1058, 1060 ЦК України, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, в якій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума пені склала 6895,88 доларів США, даний розрахунок відповідачем не заперечувався.
Враховуючи те, що відповідач в установлений строк не повернув позивачу суму банківського вкладу, суд приходить до висновку про невідповідність дій банку вимогам закону та умовам укладеного з ним договору.
Отже, суд дійшов до висновку, що заявлений позивачем позов щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу, процентів та пені підлягає задоволенню.
Відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. За ч. З ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно з п. 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з фізичними та юридичними особами, затвердженого постановою № 516 Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року «Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) в нараховує за ним проценти: у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті». В даному випадку грошові кошти надані в доларах США, що підтверджується умовами договору . Відповідно позивач вимагає стягнути заборгованість у тій валюті, в якій відповідач повинен був виконати зобов'язання.
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що у зв'язку з запровадженням з 14.02.2015 тимчасової адміністрації та призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ЗлатоБанк», у зв'язку із чим, на переконання відповідача, вимоги щодо повернення коштів позивачу будуть задовольнятися відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, у відповідності до частини шостої ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.
При цьому, строк дії договору банківського вкладу сплив 04.12.2014 року, отже 05.12.2014 року для відповідача настав строк виконання зобов'язання, тобто до впровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк». Також, суд зазначає, що дана позовна заява надійшла 12.02.2015 року, до провадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк».
Стосовно стягнення з відповідача суми витрат на консультаційну та юридичну допомогу суд виходить з того, що квитанція до приходного касового ордеру не містить жодної суми, тому вимоги позивача в цій частині не доведені та не можуть бути задоволені.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, судовий збір слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 169, 197, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про повернення вкладу - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором №072943 від 04.11.2014 року в розмірі 100 000 доларів США, відсотки за користування депозитним вкладом в розмірі 1417,33 доларів США, пеню 6895,88 доларів США, а всього 108313,21 доларів США.
В решті позову відмовити.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя Т.В.Шевцова