Провадження №2/760/2197/16
в справі №760/281/16-ц
25 лютого 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л. А.
за участю секретаря - Носачову А.К.
розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, суд
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики в розмірі 245 520, 00 гр.
Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, яке знаходиться у його володінні- квартиру АДРЕСА_1.
Посилається на те, що відповідачка протягом тривалого часу ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, взяті в борг кошти не повертає.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до неможливості поновлення порушених прав позивача, а також утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Виходячи з цього, просить задовольнити заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Статтею 152 ЦПК України визначено визначений перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Так, предметом позову є стягнення грошових коштів за договором позики, укладеним 27 лютого 2014 року на суму 9 900 доларів США, строк виконання якого був визначений до 27 березня 2014 року.
Як випливає зі змісту позову, відповідачка ухиляється від повернення коштів та виконання умов укладеного договору.
Згідно Іформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №49745298, сформованої 14 грудня 2015 року, відповідачці на підставі Договору дарування від 26 жовтня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновою Н.А., належить на праві власності однокімнатна квартира АДРЕСА_1.
Оскільки факт належності зазначеної квартири достовірно встановлений, а невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідачки передані в борг кошти в розмірі 9 900, 00 доларів США в гривні за курсом долара США до української гривні в сумі 245 520, 00 гр.
Зі змісту позову вбачається, що за умовами Договору позики коти відповідачкою мали бути повернуті до 27 березня 2014 року.
Саме невиконання відповідачкою умов договору стало підставою для виникнення спору в суді.
Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Враховуючи викладене вище, предмет спору, що виник між сторонами, тривалість невиконання відповідачкою умов укладеного Договору позики, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення чи невиконання можливого рішення суду, суд приходить до висновку про задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Накласти арешт на однокімнатну квартиру, загальною площею 31,7 м2, житловою площею 17,4 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 26 жовтня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновою Н.А.
Повивач: ОСОБА_1, ІН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_4
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_2, адреса: 03069, АДРЕСА_3.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення чи протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову один рік.
Суддя: