22.02.2016 Справа № 920/1608/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»,
м. Суми,
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне
науково-виробниче об'єднання», м. Суми,
про стягнення 3 014 590 грн. 71 коп.
Головуючий суддя С. В. Заєць
суддя І. В. Зайцева
суддя Л. А. Костенко
За участю представників сторін:
від позивача: Жулавський С.А. (довіреність від 24.06.2014 за № 27);
від відповідача: Тищенко А. В. (довіреність від 28.12.2015 № 18-49/1641);
при секретарі судового засідання Даніловій Т. А.
Суть спору: Позивач, згідно вимог позовної заяви від 07.10.2015 за № 3627, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6580 551 грн. 96 коп. - основного боргу, за договором поставки від 30.04.2015 № 8/1500056, 528240 грн. 56 коп. - пені, 28338 грн. 14 коп. - 3% річних, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
17.12.2015 представником відповідача було подане пояснення по справі, відповідно до якого відповідач зазначає, що враховуючи наявність зустрічних однорідних вимог вважає зобов'язання за договором частково виконаним шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 357165,10 грн. між сторонами у справі, а саме:
- заявою від 07.12.2015 № 18-7/2445 зараховано 36540,00 грн.;
- заявою від 16.12.2015 № 18-7/2548 зараховано 320625,10 грн.
03.02.2016 представником відповідача було надане клопотання, в якому відповідач зазначає про часткове припинення зобов'язання по справі № 920/1608/15 у сумі 60450,93 грн., у зв'язку з проведенням ще одного заліку зустрічних однорідних вимог від 03.02.2016 № 18-7/136.
12.01.2016 представником позивача надано уточнений розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 6580551 грн. 96 коп. - основного боргу, 517692 грн. 34 коп. - пені, 27797 грн. 27 коп. - 3% річних, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
01.02.2016 представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача враховуючи часткову проплату, 3213607 грн. 72 коп. основного боргу, 517692 грн.34 коп. пені, 27797 грн. 27 коп. - 3% річних, також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
03.02.2016 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 3167585 грн. 02 коп. - основного боргу, 65026 грн. 50 коп. - пені, 27797 грн. 27 коп. - 3% річних, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
22.02.2016 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що станом на 22.02.2016 у зв'язку з оплатою відповідно до постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» суму основного боргу (борг по оплаті за теплову енергію за період з травня 2015 року по серпень 2015 року по договору поставки № 8/150056 від 30.04.2015 р.) складає 2920987 грн. 94 коп. Зокрема оплачено борг, який підтверджується актами виконання робіт (надання послуг), а саме станом на 22.02.2016 р.:
за травень 2015 року:
акт виконання робіт (надання послуг) №739 від 31.05.2015 р. - оплачено повністю;
акт виконання робіт (надання послуг) №740 від 31.05.2015 р. - оплачено повністю;
акт виконання робіт (надання послуг) №741 від 31.05.2015 р. - оплачено повністю,
за червень 2015 р.:
акт виконання робіт (надання послуг) №873 від 30.06.2015 р. - оплачено повністю;
акт виконання робіт (надання послуг) №874 від 30.06.2015 р. - оплачено повністю;
акт виконання робіт (надання послуг) №875 від 30.06.2015 р. - оплачено повністю,
за серпень 2015 р.:
акт виконання робіт (надання послуг) №1024 від 30.06.2015 р. - оплачено частково в сумі 655352 грн. 33 коп.
Тому, враховуючи вищенаведене позивач, уточнює позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та просить суд стягнути з відповідача:
1. 2 920 987 грн. 94 коп. - основного боргу;
2. 65805 грн. 50 коп. - пені;
3. 27797 грн. 27 коп. - 3% річних відповідно до ст. 365 ЦК України;
4. 45218 грн. 86 коп. - судового збору.
Враховуючи, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, суд прийняв вищезазначену заяву як зменшення позовних вимог, оскільки відповідно до приписів пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд прийняв подану заяву до розгляду.
Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2920987 грн. 94 коп. - основного боргу за серпень 2015 року по договору поставки № 8/150056 від 30.04.2015, 65805 грн. 50 коп. - пені, 27797 грн. 27 коп. - 3% річних, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
22.02.2016 представником позивача подане клопотання про повернення зайвосплачено судового збору у розмірі 63649 грн. 08 коп., обгрунтовуючи заяву тим, що позивач зменшив суму позовних вимог, а також під час подачи позову зайвосплатив судовий збір.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав зменшені позовні вимоги в повному обсязі, проти проведення взаємозаліку заборгованості заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на зарахуванні судом, під час винесення рішення, про часткове припинення зобов'язань у справі шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на загальну суму 417616,03 грн. ( 320625,10 грн. за договором № ПР133-6/123 від 01.02.2006 за період січень 2015 - листопад 2015; 36540,00 грн. Відповідно до Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 по справі № 920/1979/13; 60450,93 грн. за договором № ПР133-6/123 від 01.02.2006 за грудень 2015).
Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
30.04.2015 між Товарством з обженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (позивач - виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (відповідач -споживач) ( відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів № 29 від 24.07.2015 змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання») було укладено Договір поставки № 8/1500056.
Згідно з п. 1.1 Договору на умовах, у порядку та у строки, визначені Договором, Позивач зобов'язується виробити та передати у власність Відповідачеві, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договірних домовленостей ними вироблено та поставлено у власність відповідача теплову енергію за період з травня 2015 року по серпень 2015 року, з урахуванням часткової оплати за травень на загальну суму 7363877 грн. 35 коп.
На підставі п. 3.3 Договору кількість переданого товару визначається на підставі звітів про кількість спожитої теплової енергії (згідно форми №2 НКП - тепло) та реєстрів споживання теплової енергії, які Покупець зобов'язаний надавати Постачальнику відповідно до договору та зазначається в Актах.
Факт передачі позивачем та отримання теплової енергії відповідачем в період з травня 2015 по серпень 2015 року на загальну суму 7363877 грн. 35 коп. не заперечується представниками сторін в судових засіданнях та підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами виконаних робіт, зокрема:
За травень 2015 р.:
- № 739 від 31.05.2015 р. в кількості 2 318,747 Гкал на суму 1 758 426,42 грн.
- № 740 від 31.05.2015 р. в кількості 100,994 Гкал на суму 103 027,21 грн.
- № 741 від 31.05.2015 р. в кількості 8,248 Гкал на суму 8 414,06 грн.
За червень 2015 р.:
- № 873 від 30.06.2015 р. в кількості 2 407,408 Гкал на суму 1 825 662,67 грн.
- № 874 від 30.06.2015 р. в кількості 81,375 Гкал на суму 83 013,24 грн.
- № 875 від 30.06.2015 р. в кількості 8,816 Гкал на суму 8 993,48 грн.
За липень 2015 р.:
- № 1024 від 31.07.2015 р. в кількості 2 443,964 Гкал на суму 1 853 384,99 грн.
- № 1025 від 31.07.2015 р. в кількості 74,105 Гкал на суму 79 881,32 грн.
- № 1026 від 31.07.2015 р. в кількості 5,583 Гкал на суму 6 018,18 грн.
За серпень 2015 р.:
- № 1137 від 31.08.2015 р. в кількості 2 085,232 Гкал на суму 1 581 339,86 грн.
- № 1138 від 31.08.2015 р. в кількості 46,004 Гкал на суму 49 589,93 грн.
- № 1139 від 31.08.2015 р. в кількості 5,683 Гкал на суму 6 125,99 грн.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність заперечень чи зауважень з боку Відповідача щодо умов поставки товару.
Крім цього, п. 3.8 Договору сторони погодили, що заперечення чи зауваження до акту, заявлені покупцем із недотриманням порядку встановлення факту порушення умов поставки при прийманні товару, або отримані після його складання чи підписання, не підлягають розгляду та не звільняють Покупця від обов'язку оплатити фактично отриманий ним товар.
Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата поставленого товару здійснюється Відповідачем Позивачеві відповідно до порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунку із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р.
Згідно з п. 5.3 договору у разі недостатності коштів, перерахованих Відповідачем Позивачеві відповідно до Порядку № 217 для оплати повної вартості поставленого товару за відповідний календарний місяць, Відповідач зобов'язаний не пізніше ніж до двадцятого числа календарного місяця, наступного за місяцем поставки повару, сплатити Позивачеві остаточну вартість.
Відповідно до пункту 5.4. договору у разі припинення дії, втрати чинності чи припинення розповсюдження дії порядку № 217 на сторін договору, оплата поставленого товару здійснюється покупцем постачальнику на наступних умовах. Покупець зобов'язаний не пізніше, ніж за десять календарних днів до першого числа кожного місяця поставки Товару, сплачувати Постачальнику аванс у розмірі 300 000,00 триста тисяч) грн. Покупець зобов'язаний не пізніше, ніж до двадцятого числа календарного місяця, наступного за місяцем поставки Товару, сплачувати Постачальнику остаточну вартість Товару. Оплата здійснюється Покупцем на підставі Акту та рахунку, виставленого постачальником.(п.п. 5.4.1., 5.4.2., 5.4.3. договору).
З матеріалів справи вбачається, що станом на 29.09.2015 відповідач частково сплатив заборгованість за травень 2015, внаслідок чого заборгованість відповідача за поставлену позивачем теплову енергію у травні 2015 складає 1086542 грн. 30 коп.
В обґрунтування позовних вимог, позивач в позовній заяві зазначає, що ними зобов'язання були виконані в повному обсязі, однак відповідач в порушення умов укладеного договору не оплатив в повному обсязі вартість отриманої теплової енергії за період з 01.05.2015 по 29.09.2015, тому станом на 29.09.2015 загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем за договором поставки №8/1500056 складає 6 580 551 грн. 96 коп.
Матеріали справи підтверджують, що під час розгляду справи відповідачем частково сплачено відповідно до постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» суму основного боргу, тому борг по оплаті за теплову енергію за період з травня 2015 по липень 2015 оплачена в повному обсязі, а за серпень 2015 року по договору поставки № 8/150056 від 30.04.2015 сплачено часткову, тому заборгованість складає 2920987 грн. 94 коп.
Відповідно ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Проте, в порушення умов укладеного договору, та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за надані послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факт надання послуг з поставки теплової енергії за серпень 2015 року на суму 2920987 грн. 94 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі теплової енергії, при цьому відповідач не розрахувався за надані послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач, заявив зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема:
- заява про залік зустрічних однорідних вимог від 07.12.2015 за № 12-7/2445 (а.с.4.том 2). по заборгованості перед ним по сплаті 36540,00 грн. відповідно до Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 по справі № 920/1979/13, яким стягнуто з ТОВ «Сумитеплоенерго» (відповідач по даній справі) на користь ПАТ «Сумське НВО» (позивач по даній справі) 36540,00 грн.
Відповідно до вищезазначеної заяви про залік зустрічних однорідних вимог зобов'язання ТОВ «Сумитеплоенерго» перед ПАТ «Сумське НВО» по сплаті 36540,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, підтверджене постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 по справі № 920/1979/13 припиняється шляхом зарахування зобов'язання ПАТ «Сумське НВО» перед ТОВ «Сумитеплоенерго» по сплаті 36540,00 грн., підтверджене актом виконаних робіт (наданих послуг) № 1138 від 31.08.2015р. за договором поставки № 8/1500056 від 30.04.2015. ПАТ «Сумське НВО» підтверджує, що після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, ПАТ «Сумське НВО» має заборгованість перед ТОВ «Сумитеплоенерго» за актом виконаних робіт (наданих послуг) № 1138 від 31.08.2015р. у розмірі 13 049.93 грн.
Відповідно до чеку та опису вкладення у цінний лист ( а.с. 5,6, том 2) на адресу позивача заява направлена 11.12.2015.
- заява про залік зустрічних однорідних вимог 16.12.2015 за № 18-7/2548 ( а.с. 7, том 2). Відповідно до даної заяви передбачено, що ПАТ «Сумське НВО» має заборгованість перед ТОВ «Сумитеплоенерго» за договором № 8/150056 від 30.04.2015 відповідно до акту виконаних робіт № 1137 від 31.08.2015 у розмірі 1581339,86 грн., (що є предметом спору в даній справі), та відповідно ТОВ «Сумитеплоенерго» має заборгованість перед ПАТ «Сумське НВО» за період з січня 2015 по листопад 2015 включно за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.02.2006 № ПР133-6/123. ПАТ Сумське НВО» підтверджує, що після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, ПАТ «Сумське НВО» має заборгованість перед ТОВ «Сумитеплоенерго» за актом виконаних робіт № 1137 від 31.08.2015 у розмірі 1260714,76 грн.
Факт надіслання вищезазначеної заявки позивачу 17.12.2015 підтверджується чеком та описом вкладення у цінний лист ( а.с. 8, том 2).
- заява про залік зустрічних однорідних вимог від 03.02.2016 за № 18-7/136. Відповідно до даної заяви передбачено, що ПАТ «Сумське НВО» має заборгованість перед ТОВ «Сумитеплоенерго» за договором № 8/150056 від 30.04.2015 відповідно до акту виконаних робіт № 1137 від 31.08.2015 у розмірі 1260714,76 грн. (що є предметом спору в даній справі), та відповідно ТОВ «Сумитеплоенерго» має заборгованість перед ПАТ «Сумське НВО» за грудень 2015 за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.02.2006 № ПР133-6/123. ПАТ Сумське НВО» підтверджує, що після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, ПАТ «Сумське НВО» має заборгованість перед ТОВ «Сумитеплоенерго» за актом виконаних робіт № 1137 від 31.08.2015 у розмірі 1200263,83 грн.
Відповідно до чеку та опису вкладення у цінний лист ( а.с. 120-121, том 2) дана заява була надіслана відповідачем позивачу 03.02.2016.
Позивач в письмових поясненнях та представник позивача в судових засіданнях, заперечували проти припинення зобов'язань в частині суми 36540,00 грн., що була зазначена відповідачем в заяві від 07.12.2015 № 18-7/2445 як зобов'язання позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 36540,00 грн. по справі № 920/1997/13 та відповідно зобов'язання відповідача по сплаті 36540,00 грн. за актом виконаних робіт № 1138 від 31.08.2015 за договором поставки № 8/1500056 від 30.04.2015. В запереченнях позивач посилається на те, що подана відповідачем заява формально відповідає вимогам ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України, фактично не є такою. Оскільки, при зарахуванні зустрічних однорідних вимог зобов'язання має бути припинено негайно після заяви однієї зі сторін. Проте, як вбачається з інформації про виконавче провадження від 11.01.2016, а також відомостей про виконавче провадження № 49351709, виконавче провадження по стягненню з ТОВ «Сумитеплоенерго» грошових коштів в сумі 36540,00 грн. станом на 11.01.2016 відкрите, а отже зобов'язання - не припинене. Також зазначає, що відповідач з заявою про фактичне виконання ТОВ «Сумитеплоенерго» грошового зобов'язання до органу державної виконавчої служби не звертався. Окрім цього, позивач зауважує, що відшкодування судового збору за своєю правовою природою не є цивільним, як наприклад, обов'язок по сплаті боргу по договору, а є адміністративним зобов'язанням.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним сторонами обставинам щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України зазначено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.
Отже, залік зустрічних однорідних вимог є одним із способів припинення зобов'язань. І, таким чином, залік однорідних вимог проводиться у випадках, коли у контрагентів наявні взаємні заборгованості (вимоги) у одного перед іншим за різними або за одним і тим самим договорами. І для того, щоб не здійснювати зайвих операцій по перерахуванню коштів такі заборгованості припиняються шляхом взаємозаліку.
Норми статті 601 Цивільного кодексу України передбачають, що необхідними умовами для проведення взаємозаліку є однорідність та зустрічність вимог. Зокрема, зустрічність вимог означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні.
Зарахування можливе за наявності таких умов:
- зустрічниість вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;
- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);
- настання строку виконання зобов'язання або визнання строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-якій момент;
- звернення з заявою однієї сторони до іншої.
Окрім цього, стаття 601 Цивільного кодексу України пов'язує зарахування зустрічних однорідних вимог саме з настанням строку виконання відповідних зобов'язань, тоді як недопустимість зарахування зустрічних вимог наведено у статті 602 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди. завданорї каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Під недопустимимі до зарахування вимоги, встановлені у ст. 602 Цивільного кодексу України, заявлені відповідачем до зарахування вимоги не підпадають, та договірна заборона про зарахування цих вимог між сторонами відсутня. Позивачем не доведено протилежного.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недісність не встановлено законом або він не визнаний судом недійсним.
Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
Надані до суду та надіслані позивачу заяви про зарахування, за ст. 601 Цивільного кодексу України, зустрічних однорідних вимог № 18-7/2445 від 07.12.2015, № 18-7/2548 від 16.12.2015 та № 18-7/136 від 03.02.2016 недійсними не визнані, та у судах на даний час відсутній спір про визнання їх недійсними. Матеріали справи не містять доказів протилежного
Проаналізувавши норми чинного законодавства та подані сторонами суду документи, суд приходить до висновку, що між сторонами припинено зустрічним зарахуванням вимоги на загальну суму 417 616 грн. 03 коп., зокрема з 07.12.2015 на суму 36540 грн. 00 коп., з 16.12.2015 на 320625 грн. 10 коп та 03.02.2016 на 60 450 грн. 93 коп., непогашена заборгованість відповідача за договором поставки № 8/1500056 від 30.04.2015 за серпень 2015 становить 2503371 грн. 91 коп.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати вартості отриманих послуг за вказаним договором на загальну суму 2503371 грн. 91 коп., що в свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені, позивач зазначає, що відповідно до п. 7.7. Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу, на його вимогу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 1% від простроченої суми платежу.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 65805 грн. 50 коп.
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені нарахована в межах визначеного сторонами максимального розміру - не більше 1% від простроченої суми платежу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 65805 грн. 50 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, які відповідно до уточненого розрахунку становлять 27797 грн. 27 коп. ( а.с. 90-93, том 2)
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені відсотки є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
З урахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок 3% в межах визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, по кожному з періодів заборгованості (за кожен місяць) окремо, згідно з яким загальний розмір 3% складає 27797 грн. 27 коп. Розрахунок здійснено судом за допомогою інформаційно - аналітичного центру «Ліга» ТОВ «Ліга: Закон» 2016.
Здійснивши перерахунок суд приходить до висновку, що позивачем вірно здійснено нарахування 3 % річних. Відповідачем контррозрахунок 3% суду не надано.
Враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 27797 грн. 27 коп. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З урахуванням викладеного позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України на підставі ухвали господарського суду судовий збір у сумі 63649 грн. 08 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 122224 від 01.10.2015.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 45 218 грн. 86 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10, код 33698892) 2503371 грн. 91 коп. заборгованості, 65805 грн. 50 коп. пені, 27797 грн. 27 коп. 3% річних, 45218 грн. 86 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В частині стягнення основного боргу в сумі 417616 грн. 03 коп. - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.02.2016.
Головуючий суддя С. В. Заєць
суддя І. В. Зайцева
суддя Л. А. Костенко