"25" лютого 2016 р.Справа № 916/4709/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТ";
до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства "ЮНІОН ОСОБА_2";
про стягнення 254931,50грн.
Суддя Степанова Л.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "ЮНІОН ОСОБА_2" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу "Standart" №30.00.002159 від 15.06.2015р. у сумі 254931,50грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2015р. суддею Никифорчук М.І. порушено провадження у справі №916/4709/15 та призначено до розгляду.
У зв'язку з перебуванням судді Никифорчука М.І. на лікарняному з 13.01.2016р. згідно повторного автоматичного розподілу справ господарського суду Одеської області від 13.01.2016р. на підставі розпорядження керівника апарату суду №48 від 13.01.2016р., справу №916/4709/15 передано на розгляд судді Степанової Л.В.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2016р. справу прийнято до провадження суддею Степановою Л.В. та призначено до розгляду.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позов від 25.02.2016р. вх.суду№4775/16.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив:
15.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТ" (позивач, Вкладник) та ОСОБА_1 акціонерним товариством "ЮНІОН ОСОБА_2" (відповідач, ОСОБА_2) було укладено договір банківського вкладу "Standart" №30.00.002159 (далі договір) відповідно до умов якого Вкладник передає, а ОСОБА_2 приймає на депозитний вклад 250000,00грн. з процентною ставкою 24%, терміном з 15.06.2015р. до 15.07.2015р. включно (п.1.1. договору)
В п.п. 1.5, 1.7 п.1.1. договору №30.00.002159 передбачений обов'язок відповідача повернуту і вклад, і проценти нараховані на суму вкладу в дату закінчення вкладу шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок №26009010316264 в ПАТ „МІБ” МФО 380582.
Додатковою угодою №1 від 15.07.2015р. сторони продовжили термін дії договору до 15.08.2015р., додатковою угодою №2 від 17.08.2015р. сторони продовжили термін дії договору до 15.09.2015р., додатковою угодою №3 від 15.09.2015р. сторони продовжили термін дії договору до 15.10.2015р.
Як зазначає позивач, він платіжним дорученням №2118 від 15.06.2015р. (копія в матеріалах справи, а.с. 16) передав відповідачу на депозитний вклад грошові кошти у сумі 250000,00грн. на строк до 15.10.2015р. (додаткова угода №3 від 15.09.2015р.). 30.09.2015р. позивач звернувся до відповідача з листом про дострокове розірвання договору та перерахування грошових коштів у сумі 250000,00грн. на рахунок №26008799971477 в ПАТ "Правекс-Банк", МФО 380838, однак відповідачем не було вжито заходів щодо дострокового розірвання договору та перерахування коштів. 15.10.2015р. у зв'язку із закінченням строку дії договору відповідач зобов'язаний був перерахувати кошти на рахунок №26009010316264 в ПАТ „МІБ” МФО 380582, однак належні позивачу кошти не були перераховані відповідачем на виконання умов договору банківського вкладу №30.00.002159 від 15.06.2015р.
Позивач вказує на те, що у жовтні 2015 року йому стало відомо, що на підставі Постанови Правління Національного банку України від 02.10.215р. №665/БТ „Про віднесення ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №182 від 02.10.2015р. „Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" згідно якого Тимчасову адміністрацію було запроваджено в ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" строком на три місяці з 03.10.2015р. по 02.01.2016р. включно. 23.10.2015р. позивач звернувся до відповідача (у Вінницьке відділення ОСОБА_3) листом №422 щодо повернення грошових коштів та нарахованих процентів за договором банківського вкладу "Standart" №30.00.002159 від 15.06.2015р. на рахунок, вказаний в договорі, оскільки строк дії укладеного договору закінчився 15.10.2015 року. 28.10.2015р. листом за №436 позивач повторно звернулось до ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" (до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2") щодо повернення відповідачем належних позивачу грошових коштів в сумі, що складає 250000,00грн. вкладу та процентів нарахованих на суму вкладу. 09.11.2015р. позивачем отримано відповідь Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в якій повідомлено, що відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час дії тимчасової адміністрації банком не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, оскільки вони є вимогами кредитора.
Проте, як стверджує позивач, станом на дату подання позову позивачем не отримано ні належних йому грошових коштів за вкладом згідно договору банківського вкладу „Standart” № №30.00.002159 від 15.06.2015р. на загальну суму 254931,50 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача грошових коштів за договором банківського вкладу "Standart" №30.00.002159 від 15.06.2015р. у сумі 254931,50грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 р. № 665/БТ „Про віднесення ОСОБА_1 акціонерного товариства "ЮНІОН ОСОБА_2" до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 02 жовтня 2015 р. №182 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”. Згідно вказаного рішення у ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 03 жовтня 2015р. до 02 січня 2016р. включно та призначено уповноважену особу Фонду строком на три місяці з 03 жовтня 2015 року по 02 січня 2016 року (включно).
Відповідач зазначає, що позовні вимоги за своєю правовою природою є майновими вимогами, які підлягають задоволенню виключно в межах ліквідаційної процедури банку в порядку черговості, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу "Standart" №30.00.002159 (строковий для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) відповідно до якого позивач передав відповідачу на депозитний вклад грошові кошти у сумі 250000,00грн. на строк до 15.10.2015р. (додаткова угода №3 від 15.09.2015р.) із процентною (відсотковою) ставкою за вкладом (відсотків річних) 24%.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
ОСОБА_3 забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, як приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб.
Статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до ч. 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно ч. 1-3 ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору банківського вкладу "Standart" №30.00.002159 від 15.06.2015р. позивач перерахував на депозитний рахунок, зазначений у п. 1.4. договору, суму вкладу у розмірі 250000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2118 від 15.06.2015 р., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 16).
Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Як встановлено судом, строк дії вказаного договору №30.00.002159 від 15.06.2015р. сплив 15.10.2015р. у відповідності з положеннями п. 1.3 договору та додатковою угодою №3 від 15.09.2015р. до договору.
В п. 3.3.2 договору визначено обов'язок відповідача зі спливом строку вкладу, а саме: на дату закінчення вкладу самостійно перерахувати основну суму та відсотки за вкладом на поточний рахунок вкладника відповідно до п. 1.5. договору.
Судом встановлено, що 23.10.2015р. позивач звернувся до відповідача (у Вінницьке відділення ОСОБА_3) листом №422 щодо повернення грошових коштів та нарахованих процентів за договором банківського вкладу "Standart" №30.00.002159 від 15.06.2015р. на рахунок, вказаний в договорі, оскільки строк дії укладеного договору закінчився 15.10.2015 року. 28.10.2015р. листом за №436 позивач повторно звернувся до відповідача, а саме до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" щодо повернення грошових коштів в сумі, що складає 250000,00грн. вкладу та процентів нарахованих на суму вкладу. 09.11.2015р. позивачем отримано відповідь Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в якій повідомлено, що відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час дії тимчасової адміністрації банком не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, оскільки вони є вимогами кредитора.
Проте, як з'ясовано судом, внесені позивачем кошти на депозит за договором банківського вкладу "Standart" №30.00.002159 від 15.06.2015р. відповідач не повернув.
Згідно ч. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
За приписами ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. ОСОБА_3 має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. ОСОБА_3 не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Зі змісту ст. 1068 Цивільного кодексу України вбачається, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. ОСОБА_3 зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. ОСОБА_3 зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунка, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 р. № 665/БТ „Про віднесення ОСОБА_1 акціонерного товариства "ЮНІОН ОСОБА_2" до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 02 жовтня 2015 р. № 182 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”. Згідно вказаного рішення у ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 03 жовтня 2015 р. до 02 січня 2016 р. включно та призначено уповноважену особу Фонду строком на три місяці з 03 жовтня 2015 року по 02 січня 2016 року (включно).
За приписами ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вказане свідчить, що на момент звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення належних позивачу коштів ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" вважався неплатоспроможним, та у нього була запроваджена тимчасова адміністрація.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.
Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Також в п. 54 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” зі змінами, внесеними Законом України від 16.07.2015 р. №629-VIII, визначено поняття „кредитор”, яким є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
В свою чергу позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Відтак, суд зазначає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського вкладу, які носять майново-грошовий характер, позивач є кредитором за майновою вимогою щодо повернення належних йому коштів, на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником, і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти за договором банківського вкладу у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на час виникнення спору. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного суду України від 25 березня 2015 року у справі № 910/9232/14, від 01 квітня 2015 р. у справі №910/9231/14, від 27.05.2015 р. у справі №910/12766/14.
Отже, заявлені позивачем вимоги до відповідача не можуть бути задоволені в силу вказаних обмежень, з огляду на введення у ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" тимчасової адміністрації.
Крім того відповідно до Постанови правління Національного банку України №939 від 24.12.2015р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від №241 від 28.12.2015р. "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2" та делегування повноважень ліквідатора банку" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "ЮНІОН ОСОБА_2", визначені ст.ст.37,38,47-51 закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, юрисконсульту І категорії відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 івановичу на два роки з 28.12.2015р. по 27.12.2017р. включно.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Кредитор банку вправі заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку у строк, встановлений частиною 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно ч. 6 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.
У спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником. Оскільки позивач є кредитором ОСОБА_3 щодо майнового зобов'язання з перерахування грошових коштів, з урахуванням встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборони на задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку, на думку суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТ" задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, та враховуючи, що позивач є кредитором банку щодо майнового зобов'язання з перерахування грошових коштів та з урахуванням встановленої Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” заборони на задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку, суд доходить висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТ" задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Л.В. Степанова