22 лютого 2016 року Справа № 915/2047/15
Позивач ОСОБА_1 районний відділ УМВС України в Миколаївській області,
вул. Леніна, 31, смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56401
Відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дизель Плюс»,
вул. 7-а Поперечна, 3/4, м. Миколаїв, 54020
Суддя Дубова Т.М.
Від позивача - ОСОБА_3 НОМЕР_1
Від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: стягнення 42 702,00 грн. - боргу за непоставку паливно-мастильних матеріалів за договором № 0346/Т від 17.05.2012 року.
Відповідач про час судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст. 64 ГПК України, що підтверджується поштовими поверненнями (а.с. 87-90, 96-98, 103-105), але вимог ухвал суду від 11.12.15 р., 19.01.15 р., 02.02.16 р. не виконав, відзив та витребувані документи не надав, представник в судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, за наявними документами відповідно до ст. 75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Позивач звернувся до господарського суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 0346/Т від 17.05.2012 року в сумі 42 702,00 грн. - за недопоставку паливно-мастильних матеріалів, обґрунтовуючи свої вимоги ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 612, 670 ЦК України, посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, припинив прийом талонів на ПММ, гроші не повертає.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
17.05.2012 року між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 0346/Т, відповідно до якого відповідач зобов'язався в обумовлені строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність позивача нафтопродукти, а саме: дизельне паливо, бензин А-80(76), А-92, А-95 (надалі - товар), а позивач - в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар.
Відповідно до п. 7.1 договору він набув чинності з моменту його підписання і діяв до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, згідно з умовами даного договору.
Пунктами 2.1, 2.1.1, 2.3 договору передбачено, що товар повинен був поставлятися позивачу на автозаправних станціях відповідача (перелік яких на вимогу позивача надається відповідачем) згідно талонів на товар. Талони на товар мають термін дії, який зазначено в специфікації та видатковій накладній. Специфікація, яка підписується сторонами в момент підписання цього договору та/або в момент замовлення позивачем товару, є невід'ємною частиною цього договору. Товар переходить у власність позивача в момент загрузки товару в будь-який автотранспортний засіб позивача та підписання відповідної видаткової накладної відповідача (акту приймання-передачі).
Оплата позивачем товару за цим договором здійснюється у безготівковій формі, після підписання видаткової накладної (акту приймання-передачі). Загальна вартість договору становить 70 805,00 грн. (п.п. 3.1, 3.3 договору).
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, перерахувавши за поставлений товар 70 805,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 126 від 21.05.2012 року, у якому призначенням платежу зазначено: оплата за бензин А-80, А-92, А-95, згідно накладної № РПН-001324 від 17.05.12 року за договором № 0346/Т від 17.05.12 року (а.с. 14).
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Підставою позову позивач зазначив, що з моменту укладання договору і по жовтень 2012 року відповідач відпускав рідкі нафтопродукти за умови пред'явлення талонів на АЗС для заправки автомобілів, що перебувають на балансі позивача. Але з жовтня 2012 року припинив прийом талонів, чим заборонив доступ до паливно-мастильних матеріалів, які були оплачені. За даними інвентаризації залишків талонів позивача станом на 01.11.15 року непоставленим є товар на суму 42 702,00 грн., з яких: бензин А-80 у кількості 160 л на суму 1 624,00 грн., бензин А-92 у кількості 3570 л на суму 39 270,00 грн., бензин А-95 у кількості 160 л на суму 1 808,00 грн.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.1 договору талони на товар мають містити термін дії, який повинен бути зазначений в специфікації та видатковій накладній.
В договорі № 0346/Т від 17.05.12 року не зазначено про використання позивачем талонів на АЗС «Ранг».
Копія довідки відповідача про наявність АЗС (а.с. 21), відповідно до якої ТОВ «Дизель-Плюс» має мережу орендованих АЗС та АЗС - партнерів по Миколаївській області та України. По м. Миколаєву та Миколаївській області пластикові картки-талони приймаються на АЗС під торговою маркою «Ранг» не може бути прийнята судом до уваги, оскільки, не має дати, адресована голові комітету конкурсних торгів і, тому, не може вважатись додатком до договору.
Видаткова накладна на нафтопродукти № РПН-001324 від 17.05.12 року, підписана сторонами, свідчить, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 70 805,00 грн., з яких: бензин А-95 у кількості 700 л на суму 6 591,67 грн., бензин А-92 у кількості 3780 л на суму 34 650,00 грн., бензин А-80 у кількості 2100 л на суму 17 765,50 грн., місце схову: карточки АЗС (а.с. 13).
Згідно п. 8.7 договору додатками до договору, які являються невід'ємними його частинами є специфікації.
Проте, позивачем відповідні специфікації до договору не надано, а видаткова накладна на нафтопродукти № РПН-001324 від 17.05.12 року не містить відомостей, що ідентифікують ці талони, а саме: належність підприємству, номери та строки дії.
На копіях талонів, які додані до позовної заяви (а.с. 43-81) та оригіналах, які надавалися для огляду у судовому засіданні, відсутні терміни їх дії, проте зазначено місце їх використання: АЗС ТОВ «Ранг».
З огляду на викладене, неможливо прийти до висновку, що саме талони ТОВ «Ранг» передавались відповідачем позивачу на виконання умов договору № 0346/Т від 17.05.2012 року.
Крім того, ухвалами господарського суду Миколаївської області від 11.12.15 р., 19.01.16 р., 02.02.16 р., позивача неодноразово було зобов'язано надати докази припинення відповідачем прийняття талонів, на що позивач посилається в позовній заяві.
Позивач вимоги вищезазначених ухвал суду не виконав, витребувані судом докази не надав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ухвали суду від 11.12.15 р., 19.01.15 р., 02.02.16 р. надіслані за юридичною адресою відповідача: вул. 7-а Поперечна, 3/4, м. Миколаїв, яка підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оглянутим за допомогою офіційного сайту Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua, повернулися з відміткою поштової установи: за закінченням терміну зберігання.
Між тим, згідно ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Норми ГПК України не передбачають розшук судом, або стороною по справі фактичного місця знаходження іншої сторони.
Відповідач відповідно до ст.ст. 19, 22 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" змін до відомостей про юридичну особу не вніс, відзив не надав.
Враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами свої вимоги, в позові слід відмовити, судові витрати віднести на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В задоволені позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.
Повне рішення складено 25.02.16 року.
Суддя Т.М. Дубова