79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.02.2016р. Справа№ 914/4436/15
За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “КРЕДОБАНК”, м. Львів
до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дрогобицька фарба», м. Дрогобич, Львівська область
про стягнення 11 389,74 грн.
Суддя Ділай У.І.
Секретар Климишин Ю.О.
За участі представників:
Від позивача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність № 8019 від 22.07.15р.)
Від відповідача: не з'явився
Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства “КРЕДОБАНК” до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дрогобицька фарба» про стягнення 11 389,74 грн.
Ухвалою суду від 29.12.2015р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.01.2016р.
В судовому засіданні 26.01.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги та подав клопотання, яким повідомив про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 26.01.2016р. не забезпечив, причини неявки та невиконання вимог ухвали від 29.12.2015р. суду не повідомив.
Ухвалою суду від 26.01.2016р. розгляд справи відкладено на 09.02.2016р.
В судовому засіданні 09.02.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач повторно явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.
В канцелярію суду повернуто поштовим відділенням конверт із ухвалою від 29.12.15р. про порушення провадження у справі надісланий на адресу, зазначену у позовній заяві: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 28. з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
В судовому засіданні 09.02.2016р. розгляд справи відкладено на 23.02.2016р.
З метою з'ясування місцезнаходження відповідача судом зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.02.2016р. місцезнаходження відповідача зазначено: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вул. Гайдамацька, 28. Така ж адреса зазначена і в позовній заяві.
22.02.2016р. представником позивача подано до відділу обліку та документального забезпечення суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 22.02.2016р. (вх. №928/16), відповідно до якої просив стягнути з відповідача 8013,60грн. неповернутої суми кредиту; 920,92 грн. прострочені відсотки; 2170,80 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту; 249,47 грн. пені по прострочених відсотках.
22.02.2016р. за вх. № 7105/16 від 22.02.2016р. позивачем також подано клопотання з додатками, а саме: копією супровідного листа від 18.01.2016р. про направлення акту звірки розрахунків, копією акту звірки розрахунків заборгованості по кредитному договору № 36/08 від 16.10.2008р., копією квитанції та опису вкладення про надіслання документів відповідачу, копією рахунку № 258 від 14.10.2008р.
Представник позивача в судовому засіданні 23.02.2016р. позовні вимоги просив задоволити, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 23.02.2016р. не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав.
У відповідності до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення спору завершується 28.02.2016р. Оскільки за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
16 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір № 36/08, за умовами п. п. 1, 2.1 якого останньому надано грошові кошти в сумі 51 000,00 грн., процентна ставка 24,5%, строком користування до 15 жовтня 2013 року.
Згідно із умовами п. 5.1. Кредитного договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу кредит в повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим Договором та/або додатками до нього.
Окрім того, відповідно до укладеного додатку № 1 від 16.10.08р. до кредитного договору, погоджено графік повернення кредитної заборгованості по кредиту в сумі 51000,00 грн. по кредитному договору, а саме: щомісяця рівними частинами, починаючи з 6-г по 59-ий місяць кредитування по 930,00 грн. (54 транші), і в останній місяць кредитування (до 15 жовтня 2013 року) -780,00 грн. (1 транш).
Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт /360» (фактична кількість днів у місяці,але, умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1. договору з моменту видачі кредиту до 15 жовтня 2013р.
Пунктом 4.3 Кредитного договору передбачено, що відповідач сплачує проценти у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який нараховані проценти.
Договірні зобов'язання позивач виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у розмірі 51 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №1 від 23.10.2008р. (долучена до матеріалів справи).
Як вказано у позовній заяві зобов'язань за кредитним договором № 36/08 від 16.10.2008 р. відповідач належно не виконав.
В порядку досудового врегулювання спору, позивач направляв відповідачу повідомлення-вимогу від 15.05.2015р. № 15/05/15-98 про дострокове погашення заборгованості за кредитом, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення Кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) відповідач на вимогу позивача сплачує йому пеню (п. 7.1. Кредитного договору).
У п. 5.9 Кредитного договору сторони узгодили, що позивач у випадках передбачених п. 2.9 договору, справі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє відповідача.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів. Позивач звернувся до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості: 8013,60грн. неповернутої суми кредиту; 920,92 грн. прострочена заборгованість по відсоткам; 2170,80 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту; 249,47 грн. пені по прострочених відсотках.
При прийнятті рішення суд виходить і наступного:
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали кредитний договір № 36/08 від 16.10.2008р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Згідно визначення ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до умов договору, позивач зобов'язувався надати кредит, а відповідач здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі.
Як узгоджено сторонами, дату остаточного повернення кредиту визначено 15.10.2013р.
Поданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями документів підтверджено, що позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав у повному обсязі, а відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення отриманих кредитних коштів.
Відповідач дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 36/08 від 16.10.2008р.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 2170,80 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту за період з 03.06.2015р. по 03.12.2015р.р.; 249,47 грн. пені по прострочених відсотках за період з 03.06.2015р.р. по 03.12.2015р.р., суд зазначає наступне.
У п. 7.1 договору сторони узгодили, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту або його частини, оплата процентів, комісій) за зобов'язанням у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За проведеним розрахунком суду з відповідача на користь позивач слід стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 2170,80 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту; 7580,33грн. пені по прострочених відсотках за період з 12.02.2015р.р. по 12.08.2015р.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарською суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодекс України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору, не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ПІК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 1054 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд
1.Позовні вимоги задоволити.
2.Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дрогобицька фарба» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 28, ідентифікаційний номер 00204441) на користь Публічного акціонерного товариства “КРЕДОБАНК” (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ідентифікаційний код 09807862) 8013,60 грн. - заборгованість за кредитом; 920,92 грн. прострочена заборгованість по відсотках; 2170,80 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 249,47 грн. пеня по прострочених відсотках та 1 218,00 грн. судового збору.
3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 26.02.2016р.
Суддя Ділай У.І.