ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
22 лютого 2016 року Справа № 913/1238/15
Провадження №1/913/1238/15
За позовом Державного підприємства “Луганський експертно-технічний центр держпраці”, м.Сєвєродонецьк Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехекспертиза”, м.Сєвєродонецьк Луганської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке об'єднання Азот”, м.Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 229600 грн 96 коп.
Суддя Смола С.В.
Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю, довіреність №20/01-16 від 20.01.2016;
від відповідача - не прибув;
від третьої особи - не прибув.
Державне підприємство “Луганський експертно-технічний центр держпраці” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехекспертиза” про стягнення компенсації за договором відступлення права вимоги №99-14 від 29.08.2014 в сумі 229600 грн 96 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.12.2015 (суддя - Зюбанова Н.М.) було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 14.01.2016.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.01.2016 (суддя - Зюбанова Н.М.) розгляд справи відкладено на 03.02.2016. До участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке об'єднання Азот”.
29.01.2016 на підставі розпорядження заступника керівника апарату суду №32-р у зв'язку з відпусткою судді Зюбанової Н.М. відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду був проведений повторний автоматичний розподіл справи, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.01.2016, справа передана на розгляд судді Смолі С.В.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.02.2016 розгляд справи відкладений на 22.02.2016.
Позивач запереченням на відзив б/н від 12.02.2016 зазначив, що договір про надання послуг №27/УЗ/14-88 від 23.07.2014 залишився на території непідконтрольній України у м.Луганську; що відповідач у відзиві підтвердив отримання грошових коштів у сумі 229600 грн 96 коп.; що на даний час грошові кошти за договором про відступлення права вимоги №99-14 від 29.08.2014 відповідачем не сплачені.
Відповідач листами №02/01 від 19.01.2016 та №10/3/02 від 09.02.2016 зазначив, що дійсно отримав від Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” суму 229600 грн 96 коп.; що відповідно до п.2.2 договору №99-14 від 29.08.2014 строк сплати компенсації становить 1090 календарних днів після набрання чинності цим договором, а саме 29.08.2017; що на даний час права позивача не порушені, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 22.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
29.08.2014 між Державним підприємством “Луганський експертно-технічний центр Держпромнагляду України”, яке в подальшому перейменоване в Державне підприємство “Луганський експертно-технічний центр держпраці” (первісний кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укртехекспертиза” (новий кредитор, відповідач) був укладений договір про відступлення права вимоги №99-14, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги сплати виконаних робіт згідно актів здачі-приймання виконаних робіт на суму 229600 грн 96 коп., що належить первісному кредитору з подальшою компенсацією первісному кредиторові вищевказаної суми, і стає кредитором за договором №27/УЗ/14-88 від 23.07.2014 про надання послуг (основний договір), укладеним між первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” (боржник) (п.1.1 договору).
Згідно з п.1.2 договору за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора вимагати від божника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.
Відповідно до п.2.1 договору згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору компенсацію у розмірі 229600 грн 96 коп. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора.
Строк сплати компенсації становить 1090 календарних днів після дня набрання чинності цим договором (п.2.2 договору).
Первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для її здійснення за основним договором, у термін до 01.09.2014 (п.3.1 договору).
Відповідно до п.5.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
10.12.2015 позивач звертався до відповідача з претензією №10/12-15, в якій просив перерахувати заборгованість за договором №99-14 від 29.08.2014 в сумі 229600 грн 96 коп., яку відповідач залишив без задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №99-14 від 29.08.2014 є договором відступлення права вимоги до якого слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.511 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
З огляду на зміст вищенаведених норм цивільного законодавства, відносини щодо заміни кредитора в зобов'язанні є окремими договірними відносинами, що виникають на підставі укладеного тільки між первісним кредитором та новим кредитором договору, який не впливає на сутність основного зобов'язання, яке підлягає виконанню боржником.
Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п.2.2 договору про відступлення права вимоги №99-14 від 29.08.2014 сторони встановили строк сплати компенсації - 1090 календарних днів після дня набрання чинності цим договором.
Договір був підписаний сторонами 29.08.2014, тобто останній день сплати позивачу компенсації - 23.08.2017.
Таким чином на момент звернення позивача з даним позовом до суду (14.12.2015) строк сплати відповідачем ОСОБА_2 підприємству “Луганський експертно-технічний центр держпраці” компенсації за договором про відступлення права вимоги №99-14 від 29.08.2014 не сплинув.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, позовні вимоги заявлені позивачем передчасно, до спливу строку виконання зобов'язання, тому наразі відсутні правові підстави для стягнення з відповідача компенсації за договором відступлення права вимоги №99-14 від 29.08.2014 в сумі 229600 грн 96 коп., з огляду на що в задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При зверненні позивача з даним позовом до суду було сплачено за платіжним дорученням №397 від 25.11.2015 судовий збір у сумі 6808 грн 36 коп., в той час як, виходячи із заявленої до стягнення суми (229600 грн 96 коп.) повинно було бути сплачено судовий збір у сумі 3444 грн 01 коп.
Таким чином, наразі існує необхідність повернення ОСОБА_2 підприємству “Луганський експертно-технічний центр держпраці” судового збору в сумі 3364 грн 35 коп., який у відповідності до приписів Закону України “Про судовий збір” може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Судовий збір з розглянутих позовних вимог покладається на позивача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові Державного підприємства “Луганський експертно-технічний центр держпраці” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехекспертиза” відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати судового збору віднести на позивача.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.02.2016.
Суддя С.В. Смола