ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.02.2016Справа №910/32019/15
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Техексперт-НГК"
про стягнення 249 720,52 грн.
Представники сторін:
від позивача: Руденко Є.Ю.- представник за довіреністю № 2-222 від 18.09.2015 року;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Техексперт-НГК" про стягнення 249 720,52 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") та товариством з обмеженою відповідальністю "Техексперт-НГК" укладено договір про закупівлю послуг № 1211000427 від 15.11.2012 року.
До договору укладені додаткові угоди № 1 від 19.11.2012 року, № 2 від 08.08.2013 року, № 3 від 26.06.2014 року.
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується надати послуги з технічних випробувань та аналізу (визначення технічного стану газопроводів Запорізького ЛВУМГ), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Згідно з п. 3.1 договору сума договору становить 1 767 895,20 грн. в т.ч. ПДВ.
Відповідачем частково виконано роботи на суму 648 072,26 грн., отже невиконаними залишились роботи на суму 1 119 822,94 грн.
На підставі викладеного вище, у зв'язку з невиконанням умов договору, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені у сумі 171 332,91 грн. та штрафу у сумі 78 387,61 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.12.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.01.2016 року.
25.01.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2015 року.
Представник відповідача в судове засідання 26.01.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.12.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
У судове засідання з'явився представник позивача.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.01.2016 року розгляд справи перенесено на 15.02.2016 року.
Представник відповідача в судове засідання 15.02.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.12.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 76-Б, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.12.2015 року є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") та товариством з обмеженою відповідальністю "Техексперт-НГК" укладено договір про закупівлю послуг № 1211000427 від 15.11.2012 року.
До договору укладені додаткові угоди № 1 від 19.11.2102 року. № 2 від 08.08.2013 року, № 3 від 26.06.2014 року.
Додатковою угодою № 2 від 08.08.2013 року сторони визначили, що функції замовника за договором покладаються на філію УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» НАК "Нафтогаз України" окрім функцій, визначених цією додатковою угодою.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується надати послуги з технічних випробувань та аналізу (визначення технічного стану газопроводів Запорізького ЛВУМГ), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 1.2. договору склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за даним договором, визначаються договірною ціною та кошторисами (додаток № 1), що є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п. 3.1 договору сума договору становить 1 767 895,20 грн. в т.ч. ПДВ.
Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 4.2. договору умови оплати: оплата здійснюється поетапно по факту надання послуг протягом 180 календарних днів після підписання Акту наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.
Відповідачем частково виконано роботи на суму 648 072,26 грн., що підтверджується підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2012 року, № 3 за грудень 2012 року, № 4 за грудень 2012 року, № 1 за лютий 2013 року, № 2 за лютий 2013 року та довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2012 року на суму 371 454,37 грн. та лютий 2013 року на суму 276 617,89 грн., копії яких є в матеріалах справи.
П. 6.3.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний надати послуги у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 від 08.08.2013 року передача замовнику виконавцем наданих послуг здійснюється з оформленням довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, яка є підставою для розрахунків, що надається виконавцем замовнику в 3-х екземплярах за місцезнаходженням структурного підрозділу замовника, де здійснюється надання послуг для фактичного підтвердження наданих послуг.
Додатковою угодою № 3 від 26.06.2014 року сторони продовжити термін дії договору, змінивши п. 5.1 та 10.1 цього договору
Відповідно до п. 5.1., в редакції додатковї угоди № 3 від 26.06.2014 року, строк надання послуг: з дати укладення договору - до 01.07.2015 року. П 10.1 договору, в редакції додатковї угоди № 3 від 26.06.2014 року, передбачено, що цей договір набирає чинності з дати укладення і діє до 01.01.2016 року.
Також додатковою угодою в № 3 від 26.06.2014 року, викладено в новій редакції додаток № 2 до договору «Календарний план».
Отже, невиконаними залишились роботи на суму 1 119 822,94 грн.
Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню з 01.07.2015 року по 30.11.2015 року у сумі 171 332,91 грн., штраф 7% вказаної вартості у сумі 78 387,61 грн. за розрахунком, вказаним у позовній заяві.
П. 7.2 договору передбачено, що за порушення строків надання послуг або надання послуг в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від надання послуг в обсягах та за ціною, що вказані в договорі, виконавець виплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Оскільки договором передбачено, що строк надання послуг: з дати укладення договору - до 01.07.2015 року, а невиконаними залишились роботи на суму 1 119 822,94 грн. позивач має право на нарахування пені та штрафу відповідно до умов даного договору.
Зважаючи на викладене вище, суд погоджується з розрахунком пені з 01.07.2015 року по 30.11.2015 року у розмірі 171 332,91 грн., штрафу у розмірі 78 387,61 грн. за розрахунком, наданим позивачем і вважає їх обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техексперт-НГК" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 76-Б; код ЄДРПОУ 37717625) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури 20-А, код ЄДРПОУ ВП 25698645) пеню у сумі 171 332 (сто сімдесят одна тисяча триста тридцять дві) грн. 91 коп., штраф у розмірі 78 387 (сімдесят вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 61 коп. та 3 745 (три тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 81 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 26.02.2016 року.
Суддя С.М. Мудрий