ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.02.2016Справа №911/5207/15
За позовомПриватного підприємства "АСТРЄЯ"
доПублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"
простягнення 217 708,88 грн.
СуддяБорисенко І.І.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача -не з'явився.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (надалі - відповідач або Банк) про стягнення 217 708,88 грн., з яких: 214 491,50 грн. сума основного боргу за невиконання умов банківського рахунку №26005005100001 від 10.07.2013 та 3 217,38 грн. судовий збір.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем усупереч умовам договору банківського рахунку від 22.05.2013 №26005005100001 та договору про внесення змін та доповнень №1 від 10.07.2013 до договору банківського рахунку не було виконано розрахунково-касові операції відповідно до платіжних доручень №702 від 03.09.2015, №708 від 08.09.2015, №709 від 09.09.2015, №711 від 17.09.2015. Окрім того, 12.10.2015 позивачем було направлено до відповідача заяву вих. №1210/1 про закриття банківського рахунку, проте рахунок закритий не був. Враховуючи викладені обставини, керуючись п.п. 2.2.1, 2.3.2, 6.2 Договору та ч. 2 ст. 1066, ч.ч. 1 та 3 ст. 1075 ЦК України, а також пп. 20.1, 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України від 12.11.2003 №492, Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що у Банку з 24.12.2015 було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці до 24.03.2016. З урахуванням положень статті 1074 ЦК України, статей 36, 37, 45, 46, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", задоволення вимог позивача здійснюється виключно у порядку, строки та й черговості, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відтак заявлена позивачем вимога про зобов'язання виконати платіжні доручення, не підлягає задоволенню станом на дату судового розгляду, оскільки вона порушує порядок встановлений для заявлення та задоволення вимог кредиторів, визначений ст.ст. 45, 49 зазначеного Закону.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Приватним підприємством «АСТРЄЯ» було укладено договір банківського рахунку №26005005100001 (надалі - Договір), згідно якого відповідач відкриває позивачу рахунок та зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок №26005005100001, в національній валюті України/іноземній валюті України, грошові кошти, що надходять позивачу, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору Банк зобов'язаний вчиняти для Клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду нормативно-правовими актами та цим договором, а Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта згідно Тарифів банку, які встановлюються Банком. Платежі з рахунків Клієнта Банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. Банк має право здійснювати платежі з рахунків з урахуванням сум, що надходять на рахунки Клієнта протягом операційного часу.
Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках, за винятком випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 2.3.2 Договору Банк зобов'язаний своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства.
Згідно з п. 2.3.3 Договору Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок Клієнта у порядку та строки, встановлені Національним банком України.
10 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Приватним підприємством «АСТРЄЯ» було укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до договору банківського рахунку №26005005100001 від 22.05.2013 року, згідно якого позивачу було змінено рахунок №26005005100001 на рахунок 26006124100013.
Судом встановлено, що на підставі Договору на розрахунково-касове обслуговування Позивачу було відкрито у Банку рахунок у гривні: №26006124100013.
Як убачається з матеріалів справи, 18 вересня 2015 року позивач листом за вих. №1809/1 звернувся до Миколаївського центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» (вказаний лист отриманий Банком 18.09.2015, про що свідчить вхідний (вх. 244) штемпель відповідача на заяві), для перерахування коштів згідно платіжних доручень, на загальну суму 213 932,50 грн., а саме: платіжне доручення від 03.09.2015 №702 на суму 66 209,00 грн.; платіжне доручення від 08.09.2015 №708 на суму 120 000,00 грн.; платіжне доручення від 09.009.2015 №709 на суму 9 323,50 грн.; платіжне доручення від 17.09.2015 №711 на суму 18 400,00 грн.
Завірені копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи.
Однак дані платіжні доручення Банком виконані не були.
Судом встановлено, що станом на 19.01.2016 залишок коштів на поточному рахунку Позивача №26006124100013 складає 214 481,50 грн.
В матеріалах справи також наявне платіжне доручення від 12.102015 №717 про перерахування власних коштів на інший рахунок підприємства (з рахунку №26006124100013 на рахунок №26002495451 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, отримувач - Приватне підприємство «АСТРЄЯ»).
Як свідчать матеріали справи, 24.12.2015, відповідно до постанови правління Національного банку України №934 від 24.12.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2015 №239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРШБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «УКРІНБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 25.12.2015 по 24.03.2016 (включно) та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк", код ЄДРПОУ 05839888, МФО 300142 - Білу Ірину Володимирівну.
За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
За приписами частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 №2258-VI, від 04.11.2010 №2677-VI) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 №2677-VI) випадки обмеження прав Клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Крім того, відповідно до п. 2.3.3 Договору банківського рахунку Банк зобов'язаний зараховувати грошові кошти, що надійшли на рахунок Клієнта у порядку та строки, встановлені Національним банком України.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Даний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Виходячи з положень частини 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Отже, на підставі укладеного між сторонами Договору банківського рахунку, у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо виконання розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
При цьому, вимоги юридичної особи здійснити певні дії на підставі Договору банківського рахунку відносяться саме до майнових вимог інших кредиторів, на які розповсюджуються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Задоволення таких вимог здійснюється виключно у порядку, строки та у черговості, встановленій Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача під час запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Така ж правова позиція викладена, в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
Зокрема, у вказаній постанові Верховного Суду України вказується, що зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які склалися між сторонами, носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.
Натомість, відповідно до пункту 1.25 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (затверджено рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 № 2 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893) під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку.
Відтак, Банк, враховуючи на запровадження у нього тимчасової адміністрації та вимоги спеціального законодавства, мав право не виконувати спірні платіжні доручення позивача.
Відповідно до статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Виходячи з вищевикладеного суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.
При цьому, позивач може захистити свої майнові права за Договором банківського вкладу в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25.02.2016
Суддя І.І. Борисенко