номер провадження справи 20/28/16
26.02.2016 Справа № 908/539/16
За позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Топаз» (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84)
про стягнення суми 67204628,40 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Без виклику представників сторін
Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» заявлений позов до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Топаз» про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі, еквівалентній 2500000,00 дол. США, що за офіційним курсом гривні до долара США становить 66809272,50 грн., та 395355,90 грн. процентів.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.02.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Гандюковою Л.П., порушено провадження у справі № 908/539/16, справі присвоєно номер провадження 20/28/16, справу призначено до розгляду на 16.03.2016 р.
Разом із позовною заявою від позивача надійшла заява (вих. № USE-13.3-1778 від 18.02.2016 р.) про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту в межах ціни позову на грошові кошти та майно боржника, які належать ПАТ «Топаз».
Заява мотивована тим, що, як вбачається з листів відповідача, протягом декількох останніх років у ПАТ «Топаз» виникли фінансові труднощі, що унеможливлює сплату ним грошових коштів за енергоресурси, та відповідач із метою отримання певних кредитів намагається передати майнові права третім особам. Крім того, згідно з судовими рішеннями ПАТ «Топаз» є боржником за кредитними договорами на значні суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій. Заборгованість боржника є значною (2500000,00 доларів США) та має тенденцію до постійного зростання, грошове зобов'язання порушене з 09.12.2015 р. Заявник вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову до розгляду спору по суті може призвести до того, що в разі задоволення позовних вимог відновлення прав позивача буде потребувати додаткових зусиль, тобто виконання рішення суду може бути ускладнено чи унеможливлено. Враховуючи великий розмір заборгованості, є обґрунтовані підстави вважати, що суми грошових коштів може бути недостатньо на банківських рахунка боржника або грошові кошти можуть бути використані боржником на інші потреби, тому є необхідність у накладенні арешту на грошові кошти та майно боржника.
Розглянувши заяву позивача, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними докази.
Обґрунтовуючи заяву, позивач, зокрема, зазначає, що на підприємстві відповідача виникли фінансові труднощі, що вбачається з його листів. До заяви позивач додав копії листів відповідача від 11.11.2010 р., 11.05.2011 р., 13.10.2011 р., 23.11.2011 р., 26.10.2011 р., 15.03.2013 р. Тобто, дані листи стосуються періоду господарської діяльності відповідача, яка передує укладенню та виконанню відповідачем угоди від 07.12.2015 р., яка покладена позивачем у підставу позову. Крім того, як вбачається з листа відповідача від 15.03.2013 р., існує великий попит на продукцію його виробництва з боку інших держав.
У заяві про забезпечення позову позивачем не наведено (не конкретизовано) які саме дії вчиняються відповідачем на цей час із метою, зокрема, використання грошових коштів боржника на інші потреби, не надано доказів у підтвердження даних обставин. Крім того, позивач не наводить індивідуальних ознак майна (рухомого та/чи нерухомого), яке належить відповідачу, та на яке він (позивач) просить накласти арешт, а також не надав доказів, що вказане в заяві майно (без зазначення навіть найменування майна) належить на праві власності відповідачу. Зазначені відомості повинні надаватися суду заявником. Наявність судових рішень щодо стягнення з відповідача грошових коштів не може бути належним доказом на підтвердження можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення.
Статтею 67 ГПК України визначено вичерпний перелік заходів до забезпечення позову, вказано, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Позивач, в порушення вимог ст. 67 ГПК України, просить накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача.
Позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, не надав достатніх доказів, які б підтверджували обставини, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.
Суд також зазначає, що позивач не наводить переліку належного відповідачеві майна на яке, за його думкою, слід накласти арешт.
У зв'язку з викладеними вище, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про забезпечення позову.
Примірники даної ухвали направити сторонам.
Суддя Л.П. Гандюкова