19 лютого 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Луспеник Д.Д., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 31 березня 2006 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 925 грн зі сплатою 25,8 % річних.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2взятих на себе зобов'язань станом на 8 жовтня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 75 549 грн 42 коп., яку ПАТ КБ «ПриватБанк»просило стягнути з ОСОБА_2 та судові витрати.
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень й доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності зазначених судових рішень.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку, про те, що банк пропустив трирічний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, передбачений ст. 257 ЦК України, про застосування якого заявив відповідач.
Суди також вірно виходили з того, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника про отримання кредиту від 31 березня 2006 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6 - 1926 цс 15 від 4 листопада 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Крім того, сплата коштів ОСОБА_2 на погашення кредитної заборгованості у 2013 році здійснена поза межами строку позовної давності, а отже позивач своїх вимог не довів, що є його процесуальним обов'язком (ст. 10, 60 ЦПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ Д.Д. Луспеник