Ухвала
іменем україни
24 лютого 2016 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 13 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 7 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % річних з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору станом на 31 липня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 28 373 грн 22 коп. У зв'язку із зазначеним, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь зазначену заборгованість.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області
від 24 червня 2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 13 травня
2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2007 року у сумі 7 637 грн 42 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.
Судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Згідно із ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 19 березня 2014 року (№ 6-14цс14), умови укладеного між сторонами кредитного договору, дійшов вірного висновку про те, що неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню із боржника на користь кредитора у розмірі загальної суми місячних платежів, нарахованих банком за останні три роки до дня звернення до суду.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновку суду апеляційної інстанції вони не впливають та його не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних В.О.Кузнєцов
і кримінальних справ