23 лютого 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Умнова О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, про примусове вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні будинком; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, про визнання таким, що втратив право користування житлом,-
У листопаді 2014 року ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6, звернулася до суду з позовом, в просила примусово вселити її та її малолітню доньку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у будинок АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачів не чинити їм перешкод у користуванні будинком.
Позов мотивовано тим, що 30 квітня 2010 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, у шлюбі народилася донька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1. 27 липня 2010 року власник спірного будинку ОСОБА_2 надав дозвіл на реєстрацію ОСОБА_5 у будинку за вказаною адресою. Влітку 2014 року у подружжя виникли напружені сімейні стосунки та вони вирішили пожити окремо. В той же час ОСОБА_5 подала до суду заяву про розірвання шлюбу. З вересня 2014 року позивач разом із дочкою проживала у своєї сестри. Через два місяці позивач вирішила повернутися на проживання за місцем реєстрації, до будинку чоловіка. ОСОБА_3 ображала ОСОБА_5 та із застосуванням сили виганяла з будинку, мотивуючи свої дії рішенням суду про розірвання шлюбу з її сином.
У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування належним позивачу будинком, у зв'язку з відсутністю члена сім'ї без поважних причин понад один рік.
Мотивував тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1. 27 липня 2010 року було зареєстровано місце проживання ОСОБА_5, як дружини сина останнього, в житловому будинку АДРЕСА_1. Оскільки, з 03 грудня 2013 року ОСОБА_5 в спірному житловому будинку не проживає, звернувся з вказаним позовом до суду.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2015 року у задоволенні первісного позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2016 року рішення міськрайонного суду в частині відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6, скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Вселено ОСОБА_5, та малолітню ОСОБА_6 в будинок АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_6 в користуванні будинком. В решті рішення суду залишено без змін.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просять його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Дослідивши подані заявниками матеріали вважаю, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
З матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності. Обставини, на які посилаються заявники не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні первісних позовних вимог, у зв'язку із чим, обґрунтовано скасував в частині рішення місцевого суду та вирішив спір по суті.
Задовольняючи первісні позовні вимоги апеляційний суд вірно виходив з того, що позивач, як колишній член сім'ї власника має право на користування спірним жилим приміщенням, оскільки припинення сімейних відносин не позбавляє такого права, а малолітня ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_4 та онукою власника будинку ОСОБА_2 Дитина має право користування житловим приміщенням нарівні з батьками.
При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Таким чином, неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст. 328 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, про примусове вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні будинком; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, про визнання таким, що втратив право користування житлом.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.В. Умнова