22.02.2016 Справа № 920/1889/15
Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи № 920/1889/15
за позовом: Сумської міської ради, м. Суми,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,
про внесення змін до договору,
представники сторін:
від позивача: Базіль Р.В. (довіреність № 32/03.02.02-17 від 11.01.2016),
від відповідача: не з'явився;
03.02.2016 у судовому засіданні було оголошено перерву до 17.02.2016, 12 год 30 хв; 17.02.2016 у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.02.2016, 11 год 30 хв.
Суть спору: позивач просить суд вважати укладеними зміни до договору оренди земельної ділянки від 10.11.2003, який зареєстрований у Центрі державного земельного кадастру 17.12.2003 за № НОМЕР_1, в частині розміру орендної плати, а саме: - розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення першого абзацу пункту 2.3 розділу 2 договору в наступній редакції: "Орендна плата на рік становить 8,0 % від нормативної грошової оцінки землі".
02.02.2016 представник відповідача подав до суду заперечення на позов, в якому зазначає про те, що згідно договору оренди земельної ділянки від 10.11.2003 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було передано в користування земельну ділянку з метою несільськогосподарського використання, під розміщення торгівельного майданчика для всесезонної комерційної діяльності, а не літнього майданчика, який використовується за призначенням тільки сезонно, тому запропонований відповідачем коефіцієнт 8% не має жодного відношення до даного договору.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимог та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте в обгрунтування своєї позиції по справі подав додаткові пояснення до заперечення на позов та клопотання про розгляд справи без його участі.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:
10 листопада 2003 року між Сумською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Центрі державного земельного кадастру 17 грудня 2003 року за № НОМЕР_1, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,0038 га за адресою: АДРЕСА_1 (сквер) для розміщення торгівельного майданчика (далі по тексту - договір).
Відповідно до п. 2.2 договору, договір укладається на строк оренди земельної ділянки, визначений рішенням Сумської міської ради від 21 листопада 2001 року «Про затвердження уточнених площ раніше наданих земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям та внесення змін до рішень міської ради» терміном до першого жовтня 2030 року.
Відповідно до п. 2.3 договору орендна плата на рік становить 1,0% від грошової оцінки землі. Орендна плата обов'язково перераховується щорічно станом на 01 січня поточного року в разі зміни розміру коефіцієнта індексації, що застосовується при проведенні розрахунку грошової оцінки землі, про що повідомляється орендар. Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту отримання орендарем повідомлення про перерахунок орендної плати з причин: зміни умов господарювання або цілі використання орендованої земельної ділянки, визначеної цим договором; підвищення цін, тарифів тощо, в т.ч. внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки» та листа Держкомзему від 13.01.2006 № 14-22-7/114 було підписано додаток до договору оренди земельної ділянки від 10.11.2003, зареєстрованому у Центрі державного земельного кадастру 17.12.2003 № НОМЕР_1 «Розрахунок орендної плати за землю на 2006 рік».
Відповідно до додатку до договору нормативно грошова оцінка землі станом на 01.01.2006 становить 121288 грн. 40 коп.(п.4); розмір відсотку від грошової оцінки земельної ділянки - 1,0%(п.6); орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним, на рахунок міського бюджету м. Суми № 33211815500002, код платежу 13050500, банк одержувача УДК Сумської області код 23636315, МФО 837013.
Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 регулюється Податковим кодексом України. Згідно із статтею 287, підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою; розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Приписами ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Розділу XIII Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Вищим господарським судом України у пункті 2.19 постанови Пленуму від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Рішенням Сумської міської ради від 08 липня 2015 року № 4582-МР «Про внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати» Сумська міська рада вирішила запропонувати орендарям, зазначеним у додатку, внести зміни до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати згідно з рішенням Сумської міської ради від 13 січня 2015 року № 3934 - МР «Про встановлення плати за землю на території міста Суми» та рішення Сумської міської ради від 28.01.2015 № 3979-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 13.01.2015 № 3934-МР «Про встановлення плати за землю на території міста». Пунктом 20 додатку до рішення Сумської міської ради від 08.07.2015 № 4582 - МР відповідачу було запропоновано новий розмір орендної плати за договором - 8,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідач не погоджується з такою пропозицією позивача, оскільки вона не ґрунтується на відповідній нормі нормативного Рішення №3934-МР «Про встановлення плати за землю на території міста Суми» та рішення Сумської міської ради від 28.01.2015 № 3979-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 13.01.2015 № 3934-МР «Про встановлення плати за землю на території міста»., так як відсоток « 8.0» зазначений в підпункті 2.2.12 пункту 2.2. «Об'єкти комерційного використання», таблиці до Положення про встановлення плати за землю на території міста Суми (додаток до рішення Сумської міської ради «Про встановлення плати за землю на території міста Суми» від 13.01.2015 № 3934-МР) стосується «літніх майданчиків», які по своєму функціональному призначенню є додатковими об'єктами для обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, тобто є похідні від таких об'єктів.
Проте, відповідно до договору оренди, у користуванні відповідача знаходиться земельна ділянка під розміщення торгівельного майданчика для комерційної діяльності і він є об'єктом всесезонної торгівельної діяльності.
Торгівельний майданчик та літній майданчик за функціональним призначенням є різні об'єкти, а тому класифікувати «торгівельний майданчик» як «літній майданчик» немає підстав.
Крім того, відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку № 1518193403272/III/18-19-17.06-38 від 23.06.2015 видом діяльності відповідача є надання інших індивідуальних послуг та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Позивачем суду не надано жодного доказу в підтвердження того, що відповідач займається на орендованій земельній ділянці обслуговуванням об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, зокрема має на орендованій ділянці саме літній майданчик.
Отже, позивачем запропоновано відповідачу внести зміни до договору оренди земельної ділянки всупереч ним же прийнятому рішенню від 13.01.2015 № 3934-МР.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Визначення рішенням Сумської міської ради від 08 липня 2015 року № 4582-МР «Про внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати» розміру орендної плати за землю у 8.0 відсотків до нормативної грошової оцінки земельної ділянки за використання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки під розміщення торгівельного майданчика суперечить Положенням про встановлення плати за землю на території міста затверджених рішенням Сумської міської ради «Про встановлення плати за землю на території міста Суми» від 13.01.2015 № 3934-МР, оскільки торгівельний майданчик, за цільовим призначенням відноситься до об'єктів комерційного використання. За функціональним призначенням, він не входить до переліку назв конкретно визначених об'єктів, зазначених в розділі «об'єкти комерційного використання», таблиці до вище зазначеного Положення, а тому він є об'єктом іншого комерційного використання і в цьому випадку має застосовуватись норма таблиці визначена пунктом 2.2.30 «Для інших об'єктів комерційного використання».
Таким чином, рішення Сумської міської ради від 08 липня 2015 року № 4582- МР «Про внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати», на основі якого ґрунтуються позовні вимоги, не відповідає чинному законодавству України, а отже не може прийматись до уваги як прийняте помилково.
Отже, суд вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. В позові відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2016 р.
суддя І.В. Зайцева