"24" лютого 2016 р.Справа № 916/3794/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Діброви Г.І.
суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання - Саломатовій К.А.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 04.02.2016 року №68;
розглянувши апеляційну скаргу Повного товариства “Ломбард “Розман і компанії”, м. Київ
на рішення господарського суду Одеської області від 23.11.2015 року
у справі № 916/3794/15
за позовом Повного товариства “Ломбард “Розман і компанії”, м. Київ
до Публічного акціонерного товариства “Фінростбанк”, м. Одеса
про визнання недійсним кредитного договору
У вересні 2015 року Повне товариство “Ломбард “Розман і компанії”, м.Київ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Фінростбанк”, м. Одеса про визнання недійсним кредитного договору, в якій просило суд визнати недійним Кредитний договір від 04.03.2013 року №59-КЛ/КРВ з юридичною особою/ фізичною особою-підприємцем (про відкриття відновлювальної кредитної лінії) (без забезпечення), укладений між Публічним акціонерним товариством “Фінростбанк”, м. Одеса і Повним товариством “Ломбард “Розман і компанії”, м. Київ та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.11.2015 року у справі №916/3794/15 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Повне товариство “Ломбард “Розман і компанії”, м.Київ з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23.11.2015 року у справі №916/3794/15.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповним дослідженням матеріалів справи.
До Одеського апеляційного господарського суду представником Публічного акціонерного товариства “Фінростбанк”, м. Одеса подано заяву про долучення до матеріалів справи заперечення на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні, яке відкладалось за клопотанням позивача, представник відповідача підтримав свої заперечення. Представник позивача в судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/3794/15 та наданих представником відповідача пояснень.
Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством “Фінростбанк”, м. Одеса в особі Київського регіонального відділення (Банк) і Повним товариством “Ломбард “Розман і компанії”, м. Київ (Боржник) було укладено Кредитний договір від 04.03.2013 року №59-КЛ/КРВ з юридичною особою / фізичною особою-підприємцем (про відкриття відновлювальної кредитної лінії) (без забезпечення), відповідно до умов якого Банк надає Боржнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 3 000 000 грн. 00 коп. строком користування з 04.03.2013 року по 03.03.2014 року зі сплатою 30 % річних. Тип процентної ставки за кредитом - фіксована.
Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору видача кредиту, передбаченого пунктом 1.1 цього договору здійснюється частинами, шляхом надання боржнику траншів, після розгляду Банком заявок Боржника на видачу кредитних коштів та їх акцепту, не перевищуючи при цьому максимальної суми (ліміту кредитної лінії). Заявка оформлюється Боржником за формою Банку. Зобов'язання Банка по кредитуванню в рамках даного договору визначаються сумою акцептованої заявки і виникають у момент акцепту заявки Банком. При повному наданні Боржникові кредитних коштів за акцептованою заявкою, заявка вважається виконаною, а зобов'язання Банку виконаними.
Розділом ІІ Кредитного договору визначені умови забезпечення кредиту. Так, Боржник відповідає перед Банком за зобов'язаннями, що передбачені цим договором і пов'язані з ним всім майном та коштами, що належать йому на праві власності, на які відповідно до діючого законодавства може бути звернене стягнення. Кредит надається Боржнику за цим договором без забезпечення.
Строк дії цього договору встановлюється від дня його підписання та до повного погашення Боржником суми кредиту, сплати процентів, інших платежів за цим договором (пункт 9.10 Договору).
Згідно з пунктом 10.1 Кредитного договору для забезпечення своєчасного виконання своїх зобов'язань за цим договором, Боржник доручає Банку у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, самостійно здійснювати договірне списання відповідних сум коштів з будь-яких рахунків Боржника, відкритих в Публічному акціонерному товаристві “Фінростбанк” на відповідний рахунок Банку у разі виникнення у Боржника заборгованості за умовами даного договору.
З матеріалів справи вбачається, що Банком надавались транші Боржнику відповідно до умов договору, а Боржник частково повертав кредитні кошти.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Приписами постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009 року № 9 передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За приписами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до приписів статей 6 і 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В юридичному розумінні поняття волі означає цілеспрямоване регулювання суб'єктом правовідносин своєї поведінки, спрямованої на досягнення свідомо обраної мети, шляхів і засобів її здійснення та подолання перешкод для її досягнення. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.
З урахуванням положень частини 1 статті 638 Цивільного України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як визначено частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що банк має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а не виконання цих вимог згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У даному випадку в обґрунтування позовних вимог Повне товариство “Ломбард “Розман і компанії”, м. Київ вказує на те, що Кредитний договір від 04.03.2013 року №59-КЛ/КРВ не містить умови про відповідальність Банку, що, на його думку, є підставою для визнання договору недійсним, а також що оспорюваний договір не відповідає і вимогам пункту 8 частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки у ньому не міститься порядок зміни договору, який би враховував його інтереси, а також умов та порядку припинення договору, що є суттєвими умовами згідно приписів статті 628 Цивільного кодексу України.
Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо того, що відповідальність сторін за договором не є істотною умовою відповідно до вимог діючого законодавства України та може визначатися в договорі за згодою сторін у разі необхідності.
Крім того, питання щодо відповідальності за Кредитним договором можливо врегулювати за допомогою внесення змін до договору або укладання додаткової угоди до договору. Документів на підтвердження звернення з пропозиціями про внесення відповідних змін позивачем не надано.
Щодо посилань позивача на порушення вимог пункту 8 частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» при укладанні договору, судова колегія зазначає наступне.
Пунктом 8 частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг повинен містити порядок зміни та припинення договору.
Пунктом 9.5 Кредитного договору від 04.03.2013 року №59-КЛ/КРВ встановлено, що усі зміни і доповнення в цей договір вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є його невід'ємною частиною, крім випадків, коли цим Договором прямо не передбачено, що зміни його умов не потребують укладення будь-яких письмових додаткових угод.
Тобто, посилання відповідача суперечать умовам Кредитного договору.
Пунктом 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов.
Отже, господарський суд Одеської області дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки істотні умови договору, визначені в цивільному та господарському законодавстві у Кредитному договорі погоджено, при цьому, позивачем не доведено належними засобами доказування порушення інтересів позивача укладенням Кредитного договору та обставин, що неможливлюють врегулювати питання щодо відповідальності сторін у відповідності до пункту 9.5 Кредитного договору. До того ж, сторони не заперечили факт виконання спірного договору належним чином, а недоліки, допущені при оформленні угоди, можуть бути вподальшому врегульовані за письмовою згодою сторін і не повинні мати своїм наслідком можливість визнання її недійсною за нормами чинного законодавства України. Крім того, відсутність істотних або інших умов договору не є підставою визнання правочину недійсним, оскільки питання недійсності договору вирішується судом тільки при встановленні укладеності договору сторонами.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Зокрема, не приймаються до уваги посилання скаржника щодо необхідності проведення по справі судової економічної експертизи, оскільки питання, які пропонувались для дослідження експерту не потребують спеціальних додаткових знань у розумінні статті 41 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 23.11.2015 року у справі №916/3794/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Повного товариства “Ломбард “Розман і компанії”, м.Київ на рішення господарського суду Одеської області від 23.11.2015 року у справі №916/3794/15 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 23.11.2015 року у справі №916/3794/15- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4