"24" лютого 2016 р.Справа № 916/4676/14
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,
при секретарі судового засідання: Будному О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 (за довіреністю),
від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КВАНТ»
на рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2016
у справі № 916/4676/14
за позовом СІНДБАД (ПРІВАТ) ЛТД (Sindbad (privat) Ltd)
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КВАНТ»
про стягнення 1 043 945,30 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КВАНТ»
до СІНДБАД (ПРІВАТ) ЛТД (Sindbad (privat) Ltd)
про визнання недійсним контракту та стягнення 350 341,48 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 24.02.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В листопаді 2014 року СІНДБАД (ПРІВАТ) ЛТД (далі - Компанія, позивач за первісним позовом) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КВАНТ» (далі - Товариство, відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості в розмірі 68 410,57 доларів США та 20 878,90 грн. судового збору.
Позов обґрунтований, неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за контрактом від 10.12.2013, в частині оплати вартості отриманого товару.
Ухвалою господарського суду від 20.11.2014 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву Компанії до розгляду.
В січні 2015 року Товариство звернулось із зустрічною позовною заявою до господарського суду Одеської області до СІНДБАД (ПРІВАТ) ЛТД про визнання недійсним Контракту від 10.12.2013 року № SPL-131055, укладеного між сторонами та стягнення з Компанії на користь Товариства завданих збитків в розмірі 22 207,11 доларів США.
Позов обґрунтований тим, що чай імпортований за вищевказаним Контрактом є неналежної якості, у зв'язку з чим, Товариство було позбавлено можливості реалізувати отриману продукцію.
Ухвалою господарського суду від 19.01.2015 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду.
03.02.2015 до господарського суду від Компанії надійшла заява про зменшення позовних вимог, в яких остання просила стягнути з Товариства заборгованість у сумі 68 409,04 долара США та 20 878,44 грн. - судового збору.
12.02.2015 до суду першої інстанції від Товариства надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просив визнати Контракт від 10.12.2013 року № SPL-131055 недійсним та стягнути 20 549,46 доларів США завданих збитків.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2015 призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз,. Провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.
18.03.2015 до суду першої інстанції від компанії надійшла заява про зміну предмету позову, якій останній просив стягнути з Товариства заборгованість у сумі 22 677, 92 доларів США та зобов'язати Товариство повернути на адресу Sindbad Private LTD залишок нереалізованого та неоплаченого товару у кількості 48 544 пачок чаю по 150 г кожна в оригінальних упаковках, в тому числі: чай зелений SINDBAD FNGS - 8 123 пачки по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD BOPF - 8 408 пачок по 150 г. кожна; чай чорний SINDBAD BP 1 - 8 356 пачок по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD CEYLON PEKOE - 7 113 пачок по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD EARL GREY - 8 080 пачок по 150 г. кожна; чай чорний SINDBAD FANNINGS - 8 464 пачки по 150 г кожна.
Ухвалою від 04 червня 2015 року провадження у справі поновлено з 23.06.2015.
В судовому засіданні 23 червня 2015 року судом задоволено заяву Компанії про зміну предмета позову.
Ухвалою від 30 червня 2015 року судом призначено судову експертизу, проведення експертизи доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в місті Києві, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи.
20.07.2015 до господарського суду Одеської області від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в місті Києві надійшов лист про залишення вищевказаної ухвали суду без виконання, у зв'язку з тим, що у вимірювальній лабораторії відділу спеціальних видів експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві відсутня відповідна галузь атестації - дослідження чаю, що унеможливлює проведення даного виду судової експертизи.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2016 первісний позов Компанії задоволено, стягнуто з Товариства на користь позивача за первісним позовом заборгованість у сумі 22 677, 92 доларів США. Зобов'язано Товариство повернути на адресу Компанії залишок нереалізованого та неоплаченого товару у кількості 48 544 пачок чаю по 150 г кожна в оригінальних упаковках, в тому числі: чай зелений SINDBAD FNGS - 8 123 пачки по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD BOPF - 8 408 пачок по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD BP 1 - 8 356 пачок по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD CEYLON PEKOE - 7 113 пачок по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD EARL GREY - 8 080 пачок по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD FANNINGS - 8 464 пачки по 150 г кожна. В задоволенні зустрічного позову Товариству - відмовлено.
Мотивуючи рішення господарський суд зазначив, що ані контракт, ані інвойс, які містять усі необхідні погодженні сторонами умови поставки товару, не містять посилань на необхідність відповідності товару (чаю в асортименті) вимогам будь-яких інших стандартів в тому числі тим, які діють на території України. Також, судом встановлено, що за отриманий товар по контракту Товариство не розрахувалось з Компанією. Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви, господарський встановив, що Товариством не наведено жодного доказу, який би доводив факт обману, а також умисел в діях Компанії щодо введення в оману Товариства при укладенні контракту на поставку товару (чаю в асортименті). Також, судом зазначено, що при поверненні товару на адресу Компанії, витрати Товариства по митному оформленню, сплачені до державного бюджету, повертаються в порядку, встановленому законодавством.
Не погоджуючись з рішення господарського суду першої інстанції, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та просить його скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов - задовольнити.
23.02.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від Компанії надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, непідтвердженими матеріалами справи та такими, що не спростовують доводів викладених у рішенні суду першої інстанції.
В судовому засіданні 24.02.2016 представник відповідача за первісним позовом надав пояснення, в яких підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити останню.
Представник позивача за первісним позовом, в судовому засіданні 24.02.2016 надала пояснення, в яких заперечувала проти апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та просила суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду, 10.12.2013 між Компанією, країна реєстрації - Республіка Шрі-Ланка (Продавець) та Товариством, країна реєстрації - Україна (Покупець товару) був укладений контракт № SPL/14/1055, за умовами якого, Продавець продає, а покупець купляє відповідно до специфікацій чи інвойсів чай в асортименті торгових марок «SINDBAD». Ціна, кількість, пакування товару спеціально оговорюються у інвойсі.
Відповідно до розділу 8 Контракту № SPL/14/1055, усі спори розглядаються із застосуванням матеріального права України.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право», сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо (ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій, волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Розділом 2 Контракту № SPL/14/1055 сторони узгодили, що умови поставки товару зазначаються в специфікаціях або інвойсах, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Поставка товару здійснюється в межах дії цього Контракту.
Валюта Контракту - долари США. Загальна сума Контракту складає 1 000 000. Ціна товару вказується на умовах CIF Одеса/Іллічівськ порт, Україна. Оплата товару здійснюється шляхом 100% предоплати або з відстрочкою платежу на 30 днів (розділ 3 та 4 Контракту № SPL/14/1055).
На виконання умов Контракту був складений інвойс № SPL/14/1055 від 20 січня 2014 року, за умовами якого, продавець зобов'язався поставити товар (чай в асортименті), перелік сортів (видів) чаю із зазначенням кількості кожного виду наведений в інвойсі (т. 1, а.с. 76).
Як вбачається із матеріалів справи, підтвердженням поставки товару (чаю) в асортименті є відповідні документи, які були витребувані з Південної митниці Міндоходів, а саме: митна декларація, реєстраційний номер 500040001/2014/003215 від 03.03.2014, а також всі додані до митного оформлення документи, на підставі яких за заявою ТОВ «ІБЕРІС ГРУПП» (код ЄДРПОУ: 38936087) (декларант/представник) було здійснено митне оформлення товарів, відправлених Sindbad (Private) LTD на адресу Товариства.
Відповідно до відмітки на митній декларації реєстраційний номер 500040001/2014/003215, товар був отриманий 03 березня 2014 року.
02 липня 2014 року на адресу СІНДБАД (ПРІВАТ) ЛТД від Товариства надійшов лист, в якому зазначалось, що останнє у зв'язку із важким матеріальним становищем зобов'язується розрахуватись за контрактом № SPL/14/1055 поступово, відповідно до наведеного у листі графіка, проте в матеріалах справи відсутні докази оплати Товариством отриманого товару (т. 1, а.с. 44).
Згідно вимог ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 22 677,92 доларів США є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив цю вимогу.
Вищевказана сума боргу визначена наступним чином. Відповідно до довідки Товариства за період з 03.03.2014 по 09.02.2015 (т. 2, а.с. 3), з 76 200 пачок чаю в асортименті торгових марок «SINDBAD» по 150 г кожна отриманого останнім від Компанії було реалізовано 29 373 пачки, з яких повернуто на адресу Товариства 1 717 пачок по 150 г кожна. Отже, реалізовано Товариством 27 656 пачок (29 373 - 1 717), контрактна вартість яких складає 22 677, 92 доларів США (27 656 х 0,82 долари США).
Також, судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо зобов'язати повернути Товариство кількість товару, що залишилась не реалізованою. Дана кількість товару, розрахована наступним чином: 76 200 - 27 656 = 48 544 пачок чаю по 150 г кожна.
Стосовно доводів Товариства, що зразки продукції, поставлені Компанією не відповідають державним стандартам України, судова колегія зазначає наступне.
Розділом 7 Контракту № SPL/14/1055 сторони узгодили, що рекламація з якості подається протягом 30 календарних днів, з кількості протягом 20 календарних днів з дня отримання Покупцем товару і повинні бути підкріплені актом, складеним компетентною незалежною організацією. Продавець зобов'язаний прийняти претензію та сплатити покупцю товару штраф в розмірі 10% від суми забракованого товару, та компенсувати нестачу товару, замінити зіпсований товар.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до сертифікату походження товару, виданого Національною торговою палатою Шрі-Ланки від 23 січня 2014 року (т.1, а.с. 86-90), більшість сортів чаю, який був поставлений з боку Sindbad (Private) LTD на адресу Товариства є дрібнолистовим чаєм. Переклад вказаного сертифікату був наданий Товариством при здійсненні митного оформлення товару в режимі імпорт.
Відповідно до відмітки на митній декларації, товар був отриманий 03 березня 2014 року. Однак, впродовж встановленого контрактом терміну жодних зауважень щодо якості товару на адресу Компанії від Товариства не надходило.
З висновку ОНДІСЕ судово-товарознавчої експертизи №1200/16, яка призначалась у даній справі, встановлено що стандарти чаю: «SINDBAD BP1» «SINDBAD BOPF» «SINDBAD FANNINGS» чорний «SINDBAD FNGS» зелений, про постачання яких сторони домовились при підписанні контракту та які містяться в інвойсі, є подрібненими чаями відповідно до положень стандарту ISO 6078-82, а «SINDBAD BOPF» «SINDBAD FANNINGS» чорний «SINDBAD FNGS» зелений взагалі є висівками. Висівки - дрібні уламки чаю, що утворюються при різанні і крихта - пилоподібні частинки, що утворюються при сортуванні різаного чаю, відносяться до доброякісних відходів чайного виробництва. Лише «SINDBAD EARL GREY» відноситься до стандарту «ОР 1», який являє собою довгий загострений лист, скручений по осі. За органолептичними показниками чорний байховий чай «SINDBAD EARL GREY» відповідає вимогам, що пред'являються до чаю листового вищого сорту згідно ДСТУ 7174:2010 «Чай чорний, байховий, фасований. Технічні умови» (т. 2, а.с. 179-180).
Отже, господарським судом вірно встановлено, що в інвойсі № SPL/14/1055 від 20 січня 2014 року, яким визначались якісні характеристики товару, що був поставлений за контрактом, вказані стандарти (сорти) чаю, визначення та опис яких містяться у міжнародному стандарті ISO 6078-82, що було підтверджено висновками судової товарознавчої експертизи по справі.
Крім цього, ані контракт, ані інвойс як документи, які містять усі необхідні погоджені сторонами умови поставки товару, не містять посилань на необхідність відповідності товару (чаю в асортименті) вимогам будь-яких інших стандартів, в тому числі, тих, які діють на території України.
Господарським судом правомірно не прийнято до уваги у якості доказу невідповідності поставленого товару умовам контракту надані до суду Товариством протокол випробувань харчової продукції № 11003-11008/15-х від 01.09.2015 року та протокол випробувань харчової продукції № 12147/14-х від 29.12.2014 року, оскільки випробування проводились на відповідність зразків чаю вимогам ДСТУ 7174:2010 «Чай чорний байховий фасований. Технічні умови» та ГОСТ 1939-90 «Чай зеленый байховый фасованный. Технические условия». Однак як вже зазначалось сторони не передбачили умовами контракту та інвойсу необхідність відповідності товару вказаним стандартам.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, про відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства в частині визнання контракту недійсним, з підстав, що Компанія навмисно ввела Товариство в оману щодо якості імпортованого чаю.
Так, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» - у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Проте, в порушення вищезазначеного Товариством не наведено жодного доказу, який би доводив самий факт обману, а також умисел в діях Компанії щодо введення в оману Товариство при укладенні контракту на поставку товару (чаю в асортименті).
Також, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо відмови в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення з Компанії витрат по митному оформленню товарів сплачених Товариством в розмірі 20 549, 46 доларів США.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Господарським судом вірно встановлено, що Товариством не доведена протиправність поведінки Компанії при постачанні товару за контрактом.
З урахуванням зміненого позивачем за первісним позовом предмета позову, який після зміни полягає у зобов'язанні відповідача (ТОВ фірми «КВАНТ») повернути отриманий за контрактом товар та оплатити контрактну вартість товару, який відповідач не в змозі повернути в натурі, судом встановлено наступне.
У довідці про рух чаю «SINDBAD», отриманого за контрактом від компанії СІНДБАД (ПРІВАТ) ЛТД за період з 03.03.2014 року по 09.02. 2015 року, наданої до суду Товариством вказана кількість реалізованого товару та залишок отриманого за контрактом чаю.
Відповідно до положень податкового кодексу України ( п.14.1.181) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних ( п.198.2 ПКУ)
Пп. 187.8. ПКУ - ОСОБА_1 виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Пп. 206.5. ПКУ - Операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім операцій з вивезення відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України, що оподатковуються податком за ставкою, визначеною підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу.
Пп.195.1. ПКУ - За нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:
а) у митному режимі експорту;
б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;
в) у митному режимі безмитної торгівлі;
г) у митному режимі вільної митної зони.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 86 Митного кодексу України, Митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:
а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;
б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;
6) визнані помилково ввезеними на митну територію України.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Митного кодексу України, Товари, зазначені у частині першій цієї статті, можуть бути також поміщені у митний режим реекспорту, зокрема, якщо у митний режим реекспорту поміщується лише частина товарів, раніше ввезених на митну територію України.
Реекспорт товарів, поміщених у митний режим імпорту, згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу може бути здійснений імпортером цих товарів або його правонаступником.
Відповідно до ст. 89 Митного кодексу України, після поміщення товарів у митний режим реекспорту згідно із пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу суми ввізного мита, сплачені при імпорті цих товарів, повертаються особам, які їх сплачували, або їх правонаступникам відповідно до цього Кодексу.
При поверненні товару на адресу СІНДБАД (ПРІВАТ) ЛТД, витрати ТОВ фірми «КВАНТ» по митному оформленню, сплачені до державного бюджету, повертаються в порядку, встановленому законодавством, тому не має підстав для стягнення збитків.
Отже, судова колегія дійшла висновку, що Товариством не доведено належними та допустимими доказами доводи викладені в зустрічній позовній заяві, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що Товариство не укладало з Компанією Контракт від 10.12.2013 № SPL - 141055, на підставі якого, господарський суд задовольнив первісний позов, адже документи наявні в матеріалах справи спростовують вищевказані доводи.
Так, Товариство направило на адресу Компанії лист від 02.07.2014, в якому Товариство зобов'язується розрахуватись за отриманий чай згідно інвойсу (рахунку) № SPL/14/1055. Даний інвойс був складений на підставі Контракту від 10.12.2013 №SPL/14/1055.
Крім цього, останній аркуш Контракту від 10.12.2013 № SPL/14/1055 містить підпис директора ОСОБА_3 та печатку Товариства. Матеріали справи не містять доказів звернення останнього до правоохоронних органів із заявою про втрату або крадіжку печатки, оскільки відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається поставленою з відома її керівника. Отже, викладене свідчить про те, що Контракт від 10.12.2013 № SPL/14/1055 укладений без зауважень та заперечень безпосередньо директором Товариства.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача за первісним позовом та правомірно відмовив відповідачу в задоволенні зустрічного позову.
Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись cm.cm. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2016 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Головей В.М.
Судді: Гладишева Т.Я.
ОСОБА_4