04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" лютого 2016 р. Справа№ 910/17707/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Синиці О.Ф.
Шевченка Е.О.
при секретарі Волуйко Т.В.
представники сторін:
позивача: Трегуб І.А. голова правління; Трамбовецький А.В. - довіреність б/н від 19.10.2015;
відповідача: Андрієвська О.В. - довіреність № 25 від 01.10.2015;
розглянувши апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-9"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015
у справі № 910/17707/15 (суддя - Марченко О.В.)
за позовом житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-9", м. Київ,
до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ,
про стягнення 152 687, 55 грн. безпідставно набутих коштів
Рішенням господарського суду містка Києва від 05.10.2015 у справі № 910/17707/15 відмовлено у задоволенні позову про стягнення 152 687, 55 грн. безпідставно набутих коштів.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду житлово-будівельний кооператив "Локомотив-9" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/17707/15 повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки між сторонами були відсутні договірні відносини щодо надання послуг з постачання холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, вказана послуга фактично не надавалась, тому сплачені позивачем кошти були утримуються відповідачем безпідставно.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 прийнято до розгляду справу № 910/17707/15. Розгляд апеляційної скарги призначений на 07.12.2015.
07.12.2015 відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що кошти сплачувались позивачем на виконання умов договору, отже положення ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 відкладено розгляд справи на 15.02.2016 та за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.
10.02.2016 відповідачем подані письмові пояснення, у яких зазначено, що реквізит "призначення платежу" заповнюється платником, а оскільки позивачем не було вказано, що кошти зараховуються за конкретну послугу, то неможливо надати відповідний розрахунок нарахувань та платежів.
11.02.2016 позивачем подані письмові пояснення, у яких вказано, що відповідач навмисно ухиляється від надання розрахунку, оскільки у іншій справі відповідний розрахунок надавався. Також позивачем подане клопотання про долучення доказів - копії розгорнутого розрахунку та витребування доказів - матеріалів справи №910/20800/14.
15.02.2016 в судовому засіданні представники позивача (апелянта) підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, оскільки позивачем були оплачені неіснуючі послуги і вказані кошти підлягають поверненню, як безпідставно отримані. Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги вказала, що кошти позивачем були сплачені на підставі договору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
15.01.1999 між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал», (правонаступником якого є відповідач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»), як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом «Локомотив-9», як абонентом, було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 6118/4-13 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.
Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.
В свою чергу, абонент за умовами пункту 2.2 «а» Договору сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.
У відповідності до пунктів 3.1. та 3.4. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, відповідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.
Згідно з пунктом 3.6. Договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення в порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.
Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Цей Договір укладається з 15.01.1999 по 31.12.1999 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (пункти 5.1, 5.2 Договору).
У зв'язку із наявністю заборгованості по вказаному Договору Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" зверталось у Господарський суд міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-9" про стягнення 257 983,86 грн. заборгованості за послуги із водопостачання та водовідведення, з яких: 180 849,67 грн. - основний борг, 311,16 грн. - пеня, 36 169,93 грн. - штраф, 11695,52 грн. - 3% річних та 28 957,58 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/20800/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-9" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 141 988 грн. 77 коп. - основного боргу, 286 грн. 00 коп. - пені, 28 397 грн. 75 коп. - штрафу, 8699 грн. 27 коп. - 3 % річних, 21 755 грн. 04 коп. - інфляційних втрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем безпідставно включено до суми основного боргу заборгованість за надані послуги з постачання питної води для підігріву стосовно теплового пункту (бойлеру), який не перебуває на балансі відповідача.
Позивач, з врахуванням встановлених зазначеними судовими рішеннями обставин, здійснив розрахунок кошів сплачених ним на оплату послуги з постачання питної води для підігріву стосовно теплового пункту (бойлеру) у період з 01.09.2011 року по 31.08.2014 року, загальна сума яких становить 103625,41 грн., направив відповідачу претензію від 24.04.2015 року, та у зв'язку із відсутністю відповіді звернувся з позовом про стягнення з відповідача вказаних коштів, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, вказуючи, що оскільки відповідачем було безпідставно включено до рахунків вартість зазначених послуг, сплачені за вказаними рахунками кошти отримані без достатніх правових підстав. Також позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані 42694,14 грн. інфляційних та 6368,00 грн. 3% річних.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторонами було укладено Договір, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата вартості послуг водопостачання та водовідведення за Договором, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача перерахованих коштів як безпідставно отриманих в силу статті 1212 ЦК України є необґрунтованою.
Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із вказаним висновком господарського суду міста Києва, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Такими обставинами у даній справі є обставини, які встановлені вищезазначеними рішенням господарського суду міста Києва та постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/20800/14, зокрема про те, що із доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що до вартості послуг ПАТ АК "Київводоканал" було включено вартість питної води, яка пішла на підігрів. При цьому, виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер. Тобто, вартість спожитої води, яка іде на підігрів має оплачуватися балансоутримувачем відповідного теплового пункту (ПАТ "Київенерго").
Також апеляційним судом у вказаній постанові було зазначено, що зважаючи на те, що спірний Договір не регулює відносини сторін з приводу постачання ЖБК "Локомотив-9" холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інших договорів, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були, беручи до уваги, що згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 розрахунок за постачання води, яка йде на підігрів, здійснюється з балансоутримувачем теплових пунктів (котелень) та враховуючи, що на балансі ЖБК "Локомотив-9" не знаходяться бойлери чи теплові пункти, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що у ЖБК "Локомотив-9" відсутній обов'язок щодо здійснення оплати вартості води, яка йде на підігрів, розмір якої згідно доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог за кодом № 3-50348 за період з 01.09.2011 по 30.06.2014 становить 32 850,70 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що грошові кошти в сумі 103 625,41 грн., які сплачувались ним відповідачу у період з 01.09.2011 р. по 31.08.2014 р. за кодом № 3-50348 в якості оплати вартості води, яка йде на підігрів, були сплачені без достатніх правових підстав.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Матеріалами даної справи, зокрема платіжними дорученнями, розшифровками рахунків абонента, розгорнутим розрахунком, підтверджується що позивач сплачував грошові кошти в якості оплати вартості води, яка йде на підігрів, отже відповідач набув зазначені грошові кошти, однак правові підстави для сплати вказаних коштів були відсутні, а тому вимоги позивача про стягнення 103 625,41 грн. є доведеними, обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Щодо посилань суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду України про застосування ст.1212 ЦК України, які викладені, зокрема, у постанові від 22.01.2013 зі справи № 5006/18/13/2012, то колегія суддів вважає, що фактичні обставини даної справи суттєво відрізняються від обставин справи, по якій були надані правові висновки Верховного Суду України, оскільки у вказаній справі предметом спору було стягнення завищеної вартості ремонтних робіт, яка була внутрішньою ревізією залізниці, а у даній справі умовами укладеного між сторонами договору не врегульовані відносини сторін з приводу постачання холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зокрема, зазначивши, що позивач пропустив строк позовної давності.
Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У частині першій статті 261 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З матеріалів справи вбачається, що позивач про порушення свого права дізнався під час розгляду справи №910/20800/14 на початку 2015 року, звернувся із даним позовом 10.07.2015 року, отже позовна давність ним не пропущена і порушене право підлягає захисту.
Також позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані та заявлені до стягнення 42694,14 грн. інфляційних та 6368,00 грн. 3% річних.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В зв'язку із зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/17707/15 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-9" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/17707/15 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул.Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) на користь житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-9" (02222, м.Київ, просп.Маяковського, 38-Б, ідентифікаційний код 22885424) - 103 625 (сто три тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 41 коп. безпідставно отриманих коштів, 2072 (дві тисячі сімдесят дві) грн. 51 коп. судових витрат за подання позову.
5. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 42694,14 грн. інфляційних та 6368,00 грн. 3% річних
6. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул.Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) на користь житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-9" (02222, м.Київ, просп.Маяковського, 38-Б, ідентифікаційний код 22885424) - 2279 (дві тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 76 коп. судових витрат за подання апеляційної скарги.
7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 910/17707/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді О.Ф. Синиця
Е.О. Шевченко