25.02.2016 Справа №904/10198/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів:Чередко А.Є., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" Стрижак О.О. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 року у справі № 904/10198/15
за заявою Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до боржника Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"
про визнання банкрутом,-
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 року у даній справі (суддя Примак С.А.) відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" №2977/07 від 25.12.15 р. про роз'яснення та виправлення ухвали господарського суду від 24.12.15 р. Визнано Міністерство палива та енергетики України учасником провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 609,00 (шістсот дев'ять) грн.
Не погодившись з ухвалою господарського суду, до апеляційної інстанції звернувся розпорядник майна ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" Стрижак О.О. із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині визнання Міністерства палива та енергетики України учасником провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль".
Перевіривши апеляційну скаргу розпорядника майна ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на відповідність вимогам статей 94, 95 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про її повернення з наступних підстав.
За приписом статті 129 Конституції України та статті 22 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Скаржником порушено вимоги п. 3 частини 1 статті 97 ГПК України - до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Визначення поняття судового збору міститься в статті 1 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до статті 3 наведеного Закону судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Стаття 4 Закону містить вичерпний перелік розміру ставок судового збору. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", рівень мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016 року становить 1 378,00 гривень.
П. 7 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" зі змінами від 01.09.2015 року (який діє на час подання апеляційної скарги) передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, виходячи з наведеної норми закону, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 року становить 1378,00 грн.
Згідно платіжного доручення № 154 від 28 січня 2016 року ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» сплачено судовий збір у розмірі 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 90 коп., тобто у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Сума недоплати становить 708 (сімсот вісім ) грн 10 коп.
Відповідно до частини 1 пункту 2.22 Пленуму ВГС України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ", якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених ГПК, а саме: статтею 435, пунктом 4 частини першої статті 63, пунктом 3 частини першої статті 97, пунктом 4 частини першої статті 1113, частиною другою і пунктом 1 частини четвертої статті 11120, пунктом 3 частини шостої статті 113, частиною п'ятою статті 1222, частиною п'ятою статті 1226.
В силу пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Статтею 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду подається протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.
Статтею 53 ГПК України передбачено, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною.
Виходячи зі змісту вказаної норми, у клопотанні повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Разом з цим, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
Клопотання скаржника про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції 19.01.2016 року, враховуючи вихідні та святкові дні останній день подачі апеляційної скарги до господарського суду припадав на 25.01.2016 року.
Згідно відбитку штампу канцелярії господарського суду Дніпропетровської області № 10583/16 від 19.02.2016 року, апеляційну скаргу з додатками подано до господарського суду першої інстанції 19.02.2016 року, тобто з пропуском встановленого процесуального строку на подання апеляційної скарги.
В мотивувальній частині апеляційної скарги скаржник вказує, що повний текст оскаржуваної ухвали від 19.01.2016 року ним отримано 18.02.2016 року.
Згідно пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Наразі, скаржником не наведено жодних обґрунтувань поважності пропуску встановленого господарським процесуальним кодексом строку апеляційного оскарження ухвали господарського суду у даній справі від 19.01.2016 року, як і не надано доказів в підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Пункт 4 частини 1 статті 97 ГПК України передбачає, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що отримання скаржником оскаржуваної ухвали 18.02.2016 року не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновлювати пропущений строк, оскільки поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку.
У зв'язку з вищезазначеним апеляційну скаргу слід повернути.
Керуючись статтями 86, 97 ГПК України суд, -
Апеляційну скаргу розпорядника майна ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" Стрижак О.О. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 року у справі №904/10198/15 повернути без розгляду.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко