Кіровоградської області
24 лютого 2016 року
Справа № 912/31/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/31/16
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відповідача: Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
про стягнення 63620,91 грн,
за участі представників сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
Дочірнє підприємство "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення зі Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" заборгованості у сумі 63620,91 грн, з яких: 51703,61 грн основного боргу, 7551,82 грн пені, 3102,22 грн штрафу, 790,33 грн інфляційних втрат, 472,93 грн 3% річних.
Ухвалою від 06.01.2016 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 03.02.2016 о 12:00.
Ухвалою від 03.02.2016 розгляд даної справи відкладено до 15:00 24.02.2016.
У судовому засіданні 24.06.2016 повноважний представник позивача участі не приймав.
Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні також не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги не заперечив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 10.02.2016 поштового відправлення за № 2502202322959 (а.с. 55).
Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Господарський суд враховує, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні, явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянувши наявні матеріали справи господарський суд встановив таке.
Між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Кредитор) та Спільним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (Боржник) укладено договір № 14/12-264 від 31.05.2012 про реструктуризацію заборгованості (надалі за текстом - Договір).
За умовами даного Договору сторонами погоджено, що Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (реструктуризація), що виникла у Боржника перед Кредитором за Договором поставки природного газу від 21.12.2009 № 42/09-10-БО (п. 1.1 Договору).
Згідно з пунктом 2.1 Договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 Договору складає 1684059,63 грн, станом на 31.03.2012, що підтверджується Актом звірки розрахунків.
Пунктом 2.2 Договору сторонами визначено, що Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1 Договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - Графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначені цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.
Так, згідно Графіку сторонами погоджено щомісячну сплату Боржником на користь Кредитора по 7386,23 грн, починаючи з травня 2012 року по квітень 2031 року.
У відповідності до п. 2.3 Договору зобов'язання Боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок Кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п. 2.2 Договору.
Усі умови Договору погоджено сторонами шляхом його підписання та скріплення печатками.
За розрахунком позивача відповідачем не виконано умови Договору в частині сплати платежів за травень-листопад 2015 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 51703,61 грн (7386,23 грн * 7 місяців = 51703,61 грн), що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
При розгляді даного спору господарський суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
За змістом ст.ст. 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За правилами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарський суд враховує, що відповідачем не спростовано позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, доказів на підтвердження погашення заборгованості чи її контррозрахунок суду не надано.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 51703,61 грн основного боргу та задовольняє їх повністю.
Окрім того, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 790,33 грн та 3% річних у сумі 472,93 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарський суд враховує правомірність розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, здійсненого позивачем окремо по простроченим платежам за кожен місяць, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 790,33 грн та 3% річних у сумі 472,93 грн господарським судом задовольняються повністю.
Окрім того, позивач з посиланням на п. 3.4 Договору, просить стягнути з відповідача пеню у сумі 7551,82 грн та 3102,22 грн штрафу.
За змістом п. 3.4 Договору за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2 Договору, Боржник зобов'язався сплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Розрахунок штрафу та пені, здійснений позивачем, господарським судом перевірено та враховано, що його здійснено окремо за кожним простроченим платежем.
Окрім того, судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 7551,82 грн та 3102,22 грн штрафу є обґрунтованим та задовольняються судом у повному обсязі.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач правом на подання суду доказів, які б спростовували позовні вимоги, не скористався, власний контррозрахунок сум, заявлених до стягнення, суду не подав.
В силу вимог статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1218,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути зі Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, 2а, ідентифікаційний код 31678853) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) заборгованість у сумі 63620,91 грн, з яких: 51703,61 грн основного боргу, 7551,82 грн пені, 3102,22 грн штрафу, 790,33 грн інфляційних втрат, 472,93 грн 3% річних, а також 1218,00 грн судового збору.
Наказ видати позивачеві після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя В.М. Балик