ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
22 лютого 2016 року Справа № 913/48/16
Провадження №1/913/48/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега.Інвест», м. Київ,
до Приватного підприємства «Айленд», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 290 000 грн. 00 коп.
суддя Секірський А.В.,
секретар судового засідання Богуславська Є.В.,
у засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - ОСОБА_1, довіреність №1 від 20.01.2016,
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега.Інвест» (далі - позивач) звернулось з позовною заявою до господарського суду Луганської області з вимогою до Приватного підприємства «Айленд» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 290 000,00 грн. за договором позики б/н від 02.10.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору позики б/н від 02.10.2015 позивачем було передано відповідачу грошові кошти у сумі 290 000,00 грн. Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надав відповідачу грошові кошти на загальну суму 290 000,00 грн., але відповідач не здійснив повернення позики. Таким чином, заборгованість відповідача, щодо повернення позики становить 290 000,00 грн.
26.01.2016 на підставі розпорядження керівника апарату суду №23-р у зв'язку з відпусткою судді Зюбанової Н.М. відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду був проведений повторний автоматичний розподіл справи, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26.01.2016, справа передана на розгляд судді Секірського А.В.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відзивом б/н від 25.01.2016 на позовну заяву, відповідач позовні вимоги визнає повністю.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
02.10.2015 між сторонами у справі був укладений договір позики (далі - договір) відповідно до п. 1 якого, Позикодавець (позивач) надає, а Позичальник (відповідач) отримує та зобов'язується повернути позикодавцю грошові кошти в сумі 290 000,00 грн (а.с. 28).
Відповідно до п. 2 договору форма надання позики - готівка.
Строк надання позики - жовтень - листопад 2015 року (п. 3 договору).
Строк повернення позики - 17 грудня 2015 року (п. 5 договору).
Згідно з п. 7 договору договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2016 року.
Відповідно до п. 8 договору сума договору складає 290 000,00 грн.
Додатковою угодою б/н від 18.11.2015 до договору позики б/н від 02.10.2015 сторони домовились викласти п. 5 договору в наступній редакції:
- сума позики, фактична отримана позичальником до 11.11.2015 включно, підлягає поверненню позикодавцю протягом 7 днів з дня отримання позичальником вимоги про таке повернення.
У випадку не отримання позичальником такої вимоги про повернення суми позики, позика підлягає поверненню 18.12.2015.
Вимога про повернення позики вважається отриманою позичальником при умові надання такої вимоги під розпис, про що позичальник робить відповідний запис на тексті вимоги, а також - на п'ятий календарний день з дня направлення такої вимоги поштою на адресу позичальника поштовим відправленням з описом вкладення (а.с. 29).
Позивач належним чином виконав умови договору та перерахував відповідачу позику протягом жовтня - листопада 2015 року у сумі 290 000,00 грн, що підтверджується наступними квитанціями до прибуткового касового ордеру: квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 02.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №2 від 05.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №3 від 06.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №5 від 07.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №7 від 08.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №9 від 09.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №11 від 12.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №13 від 13.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №15 від 14.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №17 від 15.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №19 від 16.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №21 від 19.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №23 від 20.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №25 від 21.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №27 від 22.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №29 від 23.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №31 від 26.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №33 від 27.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №35 від 28.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №37 від 29.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №39 від 30.10.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №40 від 02.11.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №41 від 03.11.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №42 від 04.11.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №43 від 05.11.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №44 від 06.11.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №45 від 09.11.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №46 від 10.11.2015 на суму 10000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру №47 від 11.11.2015 на суму 10000,00 грн.
Оригінали відповідних квитанцій до прибуткового касового ордеру позивачем надіслано до господарського суду Луганської області, які долучено до матеріалів справи.
Вимогою від 11.12.2015 позивач вимагав від відповідача повернення позики протягом 7 днів з дня отримання цієї вимоги (а.с. 30).
Відповідну вимогу було отримано відповідачем 11.12.2015, що підтверджується підписом директора про отримання та печаткою підприємства.
Між сторонами було також складено та підписано акт звірки від 11.11.2015 (а.с. 31).
Відповідач у встановлений строк не повернув суму позики в розмірі 290 000,00 грн.
Таким чином, станом на дату подання позовної заяви сума боргу відповідача перед позивачем становить 290 000,00 грн.
Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.1046, ст.1047 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України та 193 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору передав відповідачеві грошові кошти за договором позики у сумі 290 000,00 грн., а відповідач не здійснив повернення позики у встановлені строки.
Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення основної суми боргу з відповідача у розмірі 290 000,00 грн. є обґрунтованою, та такою, що підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 78 статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Айленд», 93412, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 23б, код 32418971, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега.Інвест», 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 8 «б», приміщення літера «А», код 39781493, заборгованість за договором позики б/н від 02.10.2015 в розмірі 290 000 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4350 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2016
Суддя А.В. Секірський