79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.02.2016р. Справа№ 914/4149/15
За позовом: Військової частини НОМЕР_1 , м. Вінниця
до відповідача: Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод», м. Львів
про стягнення 164 516 грн. 61 коп.
Суддя Мазовіта А.Б.
Секретар Юрків М.Г.
Представники:
від позивача: Солтис Р.Р., представник (довіреність №350/153/868/пс від 30.12.2015 р.);
від відповідача: не з'явився
Військова частина НОМЕР_1 , м. Вінниця звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод», м. Львів про стягнення 164 516 грн. 61 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.12.2015р. призначив розгляд справи на 21.12.2015 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. Строк вирішення спору було продовжено за клопотанням представника сторони на 15 днів до 18.02.2016 р.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 26.09.2014р. між сторонами було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 198/14. Умовами договору передбачено, що послуги надаються не пізніше 01.12.2014 р., після надання позивачем після отримання від позивача повідомлення про готовність до виконання умов договору. Додатковою угодою №1 від 28.11.2014 р. продовжено термін дії договору до 30.03.2015 р. та визначено етапи ремонту - послуги згідно І етапу надаються у термін не пізніше 20.12.2014 р., ІІ етапу - у термін не пізніше 15.03.2015 р. В подальшому термін дії договору було продовжено включно до 01.12.2015 р. В порушення умов договору та додаткової угоди, відповідачем послуги І етапу були надані з порушенням терміну на 5 днів, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню в сумі 10 597 грн. 02 коп. Послуги ІІ етапу щодо виробу НРЗ 1Л22 (№482004) були надані відповідачем з порушенням терміну на 52 дні, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню в сумі 19 053 грн. 37 коп. та штраф в сумі 25648грн. 76 коп. Послуги ІІ етапу щодо виробів НРЗ 1Л22 (№181259) та НРЗ 1Л22 (№481014) були надані відповідачем з порушенням терміну на 75 днів, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню в сумі 56 491 грн. 79 коп. та штраф в сумі 52725грн. 67 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 164 516 грн. 61 коп.
В судових засіданнях представник відповідача зазначив, що перебіг строку для нарахування штрафних санкцій за невчасне виконання умов договору припиняється з дати фактичної передачі відремонтованого виробу військовій частині для експлуатації його за призначенням, зокрема, з підписанням при цьому відповідних товарно-транспортних накладних. З підписанням товарно-транспортних накладних позивач почав фактично використовувати виріб за призначенням. А інші документи згідно п. 4.2. договору відносяться до механізму оплати за надані послуги по договору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
26.09.2014 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Державним підприємством «Львівський радіоремонтний завод» (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №198/14.
За цим договором виконавець (відповідач) зобов'язувався надати у 2014 році послуги, зазначені у специфікації послуг (додаток 1 до договору), а замовник (позивач) - прийняти і оплатити такі послуги.
Згідно специфікації, виконавець зобов'язувався здійснити капітальний ремонт НРЗ 1Л22 в кількості 3 одиниць.
Пунктом 3.1. договору визначено, що сума договору становить 3498021грн. 00 коп. з ПДВ.
Згідно з п. 5.1. договору послуги надаються не пізніше 01.12.2014 року, після надання замовником нарядів на ремонт та отримання від замовника повідомлення про готовність до виконання умов договору, передбаченого п. 1.4. договору, яким замовник визначає обсяг надання послуг.
Листом від 19.11.2014 року за вих. №1144 виконавець повідомив замовника про наявність об'єктивних обставин, що перешкоджають своєчасному виконанню зобов'язань щодо надання послуг у строк, визначений договором.
Додатковою угодою №1 від 28.11.2014 р. продовжено термін дії договору до 30.03.2015 р. та визначено етапи ремонту - І етап у термін не пізніше 20.12.2015 р., ІІ етап у термін не пізніше 15.03.2015 р.
Згідно п. 5.9. договору датою виконання зобов'язання виконавцем є остання дата затвердження замовником акту приймання наданих послуг (форма акту наведена в додатку до договору).
Відповідно до умов договору, позивач виконав роботи І етапу на суму 2119404грн. 00 коп. та роботи ІІ етапу: по НРЗ 1Л22 (№482004) на суму 366410грн. 89 коп., НРЗ 1Л22 (№181259) на суму 366 410 грн. 89 коп., НРЗ 1Л22 (№481014) на суму 386 812 грн. 83 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання наданих послуг.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо термінів надання послуг, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 164 516 грн. 61 коп. пені та штрафу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення строків (термінів) виконання зобов'язань, зазначених у п. 5.1. договору, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Позивач у позовній заяві зазначив, що послуги І етапу відповідач зобов'язаний був надати не пізніше 20.12.2014 р., однак вони були надані позивачу 26.12.2014 р. з простроченням на 5 днів, оскільки акт приймання наданих послуг був затверджений замовником 26.12.2014 р., а послуги ІІ етапу відповідач повинен був надати не пізніше 15.03.2015 р., однак, щодо виробу НРЗ 1Л22 (№482004) послуги були надані з простроченням на 52 дні, оскільки акт приймання наданих послуг був затверджений замовником 07.05.2015 р., щодо виробів НРЗ 1Л22 (№181259) та НРЗ 1Л22 (№481014) послуги були надані з простроченням на 75 днів, оскільки акти приймання наданих послуг були затверджені замовником 30.05.2015 р.
Згідно п. 5.6. договору, приймання послуг здійснюється відділом технічного контролю підприємства виконавця та комісією експлуатуючої військової частини. При прийомі наданих послуг перевіряється технічний стан, комплектність виробів, обсяг та якість наданих послуг. За результатами прийому наданих послуг, по кожному наряду окремо, складається та підписується акт приймання (етапу) послуг (форма акту наведена в додатку 3 до договору), який надається на адресу замовника для затвердження та акт прийому-передачі (форма акту наведена в додатку 4 до договору). Замовник затверджує акт приймання (етапу) послуг (форма акту наведена в додатку 3 до договору) при наявності висновку військового представництва щодо ціни послуг.
Пунктом 5.9 договору встановлено, що зобов'язання виконавця щодо надання послуг за договором, вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження актів приймання (етапу) послуг та актів прийому-передачі за всіма виданими нарядами на ремонт. Датою виконання зобов'язань виконавцем є остання дата затвердження замовником акту приймання (етапу) послуг (форма акту наведена в додатку 3 до договору) та акту прийому-передачі (форма акту наведена в додатку 4 до договору). Датою виконання зобов'язань замовником є дата повного розрахунку з виконавцем за умовами договору.
Приймаючи рішення у справі суд виходить з того, що дату затвердження акту замовником, яка не співпадає в окремих випадках з датою передачі послуг від виконавця до представника замовника (уповноваженої в/ч), не слід ставити за основу, як кінцеву дату прострочення виконання зобов'язання і відповідно нарахування штрафних санкцій, оскільки це не передбачено умовами договору та Інструкцією про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2012 року №505.
Так, згідно п.п. 2.9 - 2.11. цієї Інструкції, для здавання військового майна в ремонт, приймання його з ремонту військова частина направляє на підприємство свого уповноваженого представника. Уповноважений представник військової частини здійснює приймання військового майна з ремонту, про що складається Акт приймання - передачі, підписує акт виконаних робіт, пломбує військове майно, передає представнику перевізника або начальнику варти за наявності останнього. Один примірник акта виконаних робіт відправляється керівнику органу військового управління, який уклав договір. Виконаний наряд на ремонт, акти приймання передачі відремонтованого військового майна та формуляри (паспорти), заповнені представником підприємства, передаються представнику військової частини. Військові частини, що отримали військове майно з ремонту, у триденний строк на адресу керівника органу військового управління, який уклав договір на проведення ремонту, та підприємства направляють підтвердження на його отримання.
Сторонами не названо відповідного нормативного акту, згідно якого визначено тривалість проходження акту надання послуг від дати його підписання уповноваженими особами виконавця і замовника до його затвердження замовником. Таких положень немає і в укладеному між сторонами договорі. А відтак, суд приходить до висновку, що моментом прострочення відповідачем надання послуг за договором слід вважати зазначену у актах фактичну дату передачі послуг, а не дату затвердження цього акту замовником, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, у цей процес входять фактично односторонні дії замовника, як - то перевірка якості послуг, вартості затрат, узгодження ціни тощо, що підтверджуються висновками уповноважених осіб замовника і можуть бути тривалими у часі.
Як вбачається з акту приймання І етапу послуг, він був затверджений командиром частини 26.12.2014 р., зазначені в договорі послуги І етапу надані замовнику 26.12.2014 р. Таким чином, виконавцем порушено термін надання послуг І етапу на 5 днів.
Відтак, позивачем правомірно нараховано відповідачу 10 597 грн. 02 коп. пені відповідно до п. 7.2. договору за порушення відповідачем строків виконання робіт по І етапу.
З акту приймання наданих послуг (ІІ етап) по НРЗ 1Л22 (№482004) вбачається, що він був затверджений командиром частини 07.05.2015 р., однак, фактична передача виробу НРЗ 1Л22 (№482004) відбулась 13.03.2015 р. згідно товарно-транспортної накладної №002157 від 13.03.2015 р., що свідчить про відсутність прострочення відповідача.
З актів приймання наданих послуг (ІІ етап) по НРЗ 1Л22 (№181259) та НРЗ 1Л22 (№481014) вбачається, що вони були затверджені командиром частини 30.05.2015 р., однак, фактична передача виробу НРЗ 1Л22 (№181259) відбулась 16.03.2015 р. згідно товарно-транспортної накладної №002158 від 16.03.2015 р., а виробу НРЗ 1Л22 (№481014) відбулась 24.03.2015 р. згідно товарно-транспортної накладної №002160 від 24.03.2015 р., отже, мало місце прострочення не 75 днів, як зазначив позивач, а 1 день по виробу НРЗ 1Л22 (№181259) та 9 днів по виробу НРЗ 1Л22 (№481014).
Отже, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 366 грн. 41 коп. пені за порушення строків ІІ етапу виконання робіт по виробу НРЗ 1Л22 (№181259) та 3 481 грн. 31 коп. за порушення строків ІІ етапу виконання робіт по виробу НРЗ 1Л22 (№481014).
Вимога про стягнення штрафу до задоволення не підлягає, оскільки прострочення в передачі відремонтованих виробів НРЗ 1Л22 понад 30 днів не було.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 14 444 грн. 74 коп. пені. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод», м. Львів, вул. Жовківська, 11 (ідентифікаційний код 07676441) на користь Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 14 444 грн. 74 коп. пені, 216 грн. 67 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
В судовому засіданні 17.02.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22.02.2016 р.
Суддя Мазовіта А.Б.